Стоколосом і стоголосом…

28 липня 2021 року виповнилося 75 років від дня народження Михайла Федотовича Слабошпицького, письменника, у якому горіла Божа іскра великого літературного таланту.
30 травня цього року Михайло Слабошпицький завершив своє земне буття, але його рясний і вражаючий літературний набуток, його щедрий дар спілкування з колегами й читачами, його гострий розум, який повсякчас перебував у стані раціонального і творчого мислення та продукував масштабну літературу й масштабні ініціативи, залишилися з нами тут, в Україні. І слово, і діло Михайлові, і даровані йому таланти не замкнені палітурками небуття, а заповідані нам для творення добра, для реалізації задуманого і розпочатого ним – насамперед у рідному слові, в рідній літературі, в постійному перебуванні в середовищі людей творчих і мислячих.
Слабошпицький з повним правом міг би повторити слова Поета: “Україно, ти моя молитва!”, бо невтомно служив їй Словом, діяннями, творінням прийдешнього для української молоді, сам зростив у собі свою україноцентричність і присвятив своє серце Україні.
Не славословити, а словодіяти, – такою я сприймаю сутність творчої особистості Михайла Слабошпицького. Саме він виявився тим місіонером, що зіткав воєдино широке полотно української словесності, не поминувши увагою репресованих, діаспорних, материкових письменників. Основою полотна слугує талановите українське слово, яке в темні трагічні часи було виявом не лише індивідуальності та інструментом реалізації таланту, але й посвятою Митця батьківщині.
Сьогодні “Слово Просвіти” друкує жмут споминів про нашого автора, що увійдуть до книги про Михайла Слабошпицького, яку готує його дружина Світлана Короненко.
Постать Михайла Слабошпицького не обійдуть увагою ні сучасники, ні майбутні дослідники нашої епохи. Творімо портрет цього чоловіка вже сьогодні. Згадаймо його широку незруйновану душу, його відкритість до талановитих людей, багатобарвність слова й усміху, характерність голосу і сотні нюансів блискучого спілкування, шалену працездатність і любов до літературної праці, неповторний гумор та іронічність…
Збережімо перш за все для себе Михайла Слабошпицького як людинутворця, жадібну до пізнання світу і себе в ньому.
Михайло Слабошпицький був щасливим чоловіком, попри всі випроби, що випали на його долю, попри всі фізичні муки, завдані хворобами. Щасливим, бо уповні використав свій талант, розум і час, відведений Господом. Син селян із Черкащини, він, як те зерня, впав на землю, але не завмер, а проріс і заврожаїв стоколосом. Стоколосом і стоголосом хай прийме і визнає тебе духовний світ небесної України, друже Михайле!

Любов ГОЛОТА

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment