Цивілізаційний переворот від Лесі Українки

Творче об’єднання “Вітряк” за підтримки Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса представило театральну постановку за драматичною поемою Лесі Українки “Одержима”.

“Вітряк” як творче об’єднання засноване Василем Вітром, Олександрою Пономаренко, Арсеном Бортником та Яною Гонтар. Пізніше до них доєдналися випускники та студенти майстерні режисерів кіно і телебачення Василя Вітра, де акторську майстерність викладав Віталій Савчук.
У доробку “Вітряка” вистави за творами Миколи Куліша “Отак загинув Гуска” та “Мина Мазайло”, “Безталаннанездійсненна” за п’єсою Івана КарпенкаКарого, “Фізики” Дюренмата. Свої вистави, крім Центру Курбаса, молоді виконавці показували у Херсоні, а також в Українському будинку в Перемишлі (Польща). Окрім постановок вистав об’єднання “Вітряк” знімає фільми.
– З глибокою повагою ставлюся до творчості Лесі Українки, але здійснюю постановку за її твором вперше, – розповів режисерпостановник Василь Вітер. – Хоча, ще будучи студентом акторського факультету театрального інституту, грав разом із Надією Бовою у виставі “Кассандра”, яку ставив мій педагог Микола Іванович Мерзлікін.
“Одержиму” запропонувала до постановки Олександра Пономаренко. Коли прочитав її перший раз, то все здалося зрозумілим. Запропонував Олександрі підготувати моновиставу. Вона ж захотіла зробити справжнє театральне видовище. Тоді я разом із Олександрою і актором Маркіяном Мірошниченком почали заглиблюватися в той час, коли відбувалися ці події. Коли почали працювати над цим матеріалом, то я зрозумів, що Леся Українка охопила дуже багато тем. Чимало з того, що відбувається в творі, актуальне і сьогодні. Закінчується одна цивілізація, приходить абсолютно нова – справжній цивілізаційний переворот.
Складність роботи полягала в тому, щоб зробити з тексту драматургію. Як я вже говорив, це текст для читання та для моновистави. А для драматургічної історії цього замало. Треба було фактично придумати історію. Ми вирішили не змінювати текст, але намагалися наситити його подіями, що відбувалися навколо.
У виставі задіяні потужні акторські сили. Сама Олександра Пономаренко (Міріам) є актрисою з трагедійним даром. Маркіян Мірошниченко (Месія) – теж надзвичайно обдарований молодий чоловік. Під час роботи над виставою ми застосовували школу переживання, школу відчуження, багато інших акторських технік. Треба було створити напругу між глядачем і самим дійством, що відбувається на сцені, аби між публікою і акторами весь час був діалог. У цьому полягала основна складність.
Молоді актори Олег Сокрута, Ілля Мурашковський та Анна Шерстюк талановиті, але ще не мають достатнього досвіду. До того ж, за освітою вони режисери екранних видовищ, мислять кадрами. І ми ставили виставу не за сценічними законами, а за законами екрану, тобто з використанням багатьох крупних планів та інших прийомів кіно.
Ми не могли досягти історичної правди в якихось деталях, але для сцени це, очевидно, й не потрібно. У костюмах пішли шляхом натяку на той час. Сценічне оформлення вирішили довести до лаконізму – місця основної дії. Вибрали темне оформлення, хотіли, насамперед, зосередитися на грі акторів. А все решта мало лише допомагати історії, яку ми розповідаємо. Авторами вистави є й самі виконавці, як режисери за освітою вони досліджують цю історію.
Велике значення у виставі має пластика. Подяка нашому балетмейстеру Ірині Крикун. Вона цікавиться цим періодом, досліджує його в пластиці і коли дізналася, що події нашої вистави відбуваються приблизно у цей час, прийшла до нас і з радістю взялася до роботи. Вона багато чого нам підказала: і весільний танець у кінці, і вихід на сцену повії з жителями Єрусалиму.
Оскільки було багато перерв, то на роботу над виставою пішов рік і три місяці. Минулого літа думав навіть облишити цю затію, але актори були налаштовані працювати. Не вагаючись, вирішили, що покажемо виставу саме на сцені Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса. Без перебільшення, це для нас святе місце. Спершу ми зайшли сюди з драматургією Миколи Куліша. Відчув, що зможемо прийти ще, якщо матимемо цікавий матеріал. Тут нас вже чекає наш глядач. На виставу приходить багато молоді, їх це захоплює.
У нас з’явився продюсер, який пропонує гастролі з виставою “Одержима”. Зараз думаю над тим, чи зможуть актори поїхати на гастролі, змінити сценічний майданчик. Це вистава на інтелектуального глядача, невідомо як її сприймуть в інших містах. З іншого боку маємо підтягувати людей до рівня драматургії Лесі Українки.
З об’єднанням “Вітряк” мене пов’язує те, що всі його учасники – мої колишні студенти. Час від часу вони провокують мене через драматичні історії, які хотіли б зробити. Але я режисер, кінорежисер, багато часу займають зйомки. А ще більше – викладацька робота в Національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана КарпенкаКарого. Вільного часу майже немає, але й надалі буду допомагати об’єднанню “Вітряк”, яке творить уже чотири роки.

Фото надано Центром Курбаса

Матеріали підготував
Едуард ОВЧАРЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment