ЛИСТ ЧИТАЧА – ДО ДРУКУ!Дмитро ПИЛИПЧУК,
письменник, заслужений
працівник культури України
Запам’ятайте – ті, хто писав статтю Путіну: в ХІХ–XXI ст. надруковано півтори тисячі українсько-російських і російсько-українських перекладних словників. Їх перелік ви знайдете в моєму бібліографічному покажчику “Словники української мови: 1596–2018” (К.: Видавничий центр “Просвіта”, 2020. – 1072 с.).
Слова кремлівського диктатора про те, нібито російська та українська мови – то одна й та сама мова, – це свідома брехня в законі, призначена для тих, хто або ніколи в житті наживо не чув цих двох мов (а таких – мільярди), або засліплений фанатичною вірою в московський рашизм.
Якщо це одна й та сама мова, то чому у світі стільки дисертацій, словників, інших публікацій, автори яких безпомильно розрізняють одне й інше? Навіщо безліч академій та університетів, сотні й сотні (коли не тисячІ!) авторів бралися за укладання українсько-російських та російсько-українських словників? Путін має всіх цих авторів за ідіотів (???) чи він сам вирішив осідлати ідіотичну ідею, хоч генетика, мовознавство, історія, етнологія, етнопсихологія та соціальна й політична психологія давно винесли ці питання за шовіністичні квадратні дужки, в які намагалась убгати їх ще “Фторая”?
Якщо ці дві мови – одне й те саме, то навіщо друкувати опус Путіна, крім російської, ще й українською мовою?
Якщо росіяни й українці – один народ, то хто такий Путін, який кидає проти України – як частини “одного” народу – “Гради” та всі інші “братні подарунки”?
Оскільки для всього незабамбуленого людства злочини головного рашиста очевидні, й вони досить ґрунтовно документуються, то тільки питання часу, коли і в якій формі він і його найактивніші поплічники постануть перед наступним Нюрнбергом.
