Мої мовні виховники

Зиновій БИЧКО,
НСЖУ

Виховник – це людина, яка перебуває зі своїм протеже 24 години на добу. У цьому складному світі завше із глибин душі дякуватиму всім моїм виховникам, які культивували в мені найблагородніші на Землі гени – неймовірну любов до рідної української мови.
Ця барвиста мова лунала у колискових піснях мого дитинства, нею розмовляли мої предки. Українська мова є мовою спілкування моїх батьків. Вони навчили мене любити її, не засмічувати скверною. Це мова, якою я спілкуюсь щодня і пишаюсь, що я українець. Для кожної людини рідна мова – це щось особливе та індивідуальне. Кожна мова неповторна й мило­звучна. Саме з мови починається людина. За те, що я сформувався філологом, мовником, насамперед, стою навколішки перед своєю найпершою вчителькою – Євгенією Петрівною Марій. Це вона відкрила мені таємницю читання, споглядання безмежного мовного Всесвіту. У середній школі доклалися до мого формування вчителі-філологи Надія Яківна Кравченко й Клара Лазарівна Кацман. Коли пас корову, а хлопці бавилися в кічку, ножичка, то я читав, учив вір­ші напам’ять.
Олесь Гончар мав рацію: “Щоб виховати людину високого інтелекту, красиву й багату емоціонально, вчитель не може обійтися без книги, без цілого світу художніх образів. Книга – велика сила, це правда, але в руках доброго вчителя, ми знаєм, ця сила подвоюється. Слава тому вчителеві, який на все життя прищеплює юному серцю любов до художнього твору, до його правди, до його краси”.
У Самбірському педагогічному училищі підсилювали мою любов до мови навчителі Євгенія Олексіївна Новикова, Костянтин Васильович Черняєв. Костянтин Васильович сміливо знайомив нас із творами М. Драй-Хмари, С. Семенка, Є. Плужника, С. Плачинди. Ніколи не заросте бур’яном безпам’ятства світла веселка про університетських менторів-мовознавців. Тут виховувався я в плеяді лінгвістів світового рівня. Професори Іван Іванович Ковалик, Юліан Костьович Редько, Михайло Михайлович Шкільник, Іван Зиновійович Петличний, Теодозій Михайлович Возний, Ірина Йосипівна Ощипко, Таміла Іванівна Панько, Євгенія Мартинівна Черняхівська-Посацька, Софія Семенівна Дідик, Петро Петрович Коструба – пантеон мудролюбів, патріотів, словоборців.
“Бог створив народи різними і рівними. Він наділив кожного з нас не тільки розумом, але й призначив бути представником тої чи іншої нації, народу, зі своєю мовою і національною культурою” (Нурмагомед Гаджиахмедов).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment