Богдан Ступка: “Не вийде бути нечесним на мить. Треба вибирати між добром і злом”

Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО,
доктор історичних наук, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
Двадцять сьомого серпня – 80 років від дня народження Богдана Ступки. Автор шести книг про Майстра, в тому числі фундаментальної праці “Богдан Ступка. Біографія” (2012), за життя Богдана Сильвестровича поставив йому в дружніх розмовах 1200 запитань. А той відповів! І навіть якось сказав, що цю цифру можна занести в Книгу рекордів Гіннеса…
Володимир Мельниченко нагадує понад 100 Ступчиних відповідей, які стосуються його світоглядної позиції.

– Хто винен?
– Майже всі.
– Що робити?
– Працювати. Пісня і праця — дві великі сили.
– Чи є на що сподіватись?
– У ШоломАлейхема мудрий Тев’ємолочник говорив: “Скажете, а як же надії? Сподівання? Дивна річ: чим більше горя, тим кращі надії, чим більше злиднів, тим палкіше сподівання”.

– Ви розглядаєте життя як вічність?
– В тому сенсі, що воно справді є вічністю в мініатюрі.
– А потойбічне життя?
– У потойбічний рай не поспішають навіть ті, хто живе в реальному пеклі.
– Чого більше в світі – страждань чи радощів?
– Кожна людина сама відповідає на це питання. Але людство живе, значить…
– Чим найперше повинен втішитися чоловік на цій землі?
– Сім’єю, дружиною, дітьми, внуками, друзями… Роботою своєю… В Книзі Еклезіастовій гарно й вичерпно сказано: “Нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це для його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?..”
– Чи є універсальна порада, яка може допомогти в будьякій життєвій ситуації?
– Досвід Тев’єТевеля підказує, що немає такої болячки на світі, яка б не загоїлась, і такого нещастя, яке б не забулося. Тобто воно не забувається, але що поробиш? Значить, немає зла, щоб не вийшло на добре.
– Щастя дається згори чи залежить від людини?
– Жодна людина не щаслива доти, поки сама не вважатиме себе щасливою.
– Яка дорога веде до храму?
– Дорога через людське серце, в якому є Бог.

– Чи актуальна сьогодні ідея пошуку Святого Граалю?
– Ідея пошуку добра, істини, справедливості — вічна.
– Чи можна заради суціль доброчинної справи застосовувати на мить, лише на мить (!), не зовсім чесний засіб?
– Не вийде бути нечесним на мить. Треба вибирати між добром і злом.
– Що Вам ближче: “час, уперед” чи “зупинися, мить”?
– Час знає свою правду, і його не треба підганяти. А кожна мить — прекрасна!
– Пряма лінія коротша за криву?
– Але не у стосунках між людьми.
– Що найстрашніше для людини?
– Хвороба, самотність і зрада. Про це вичерпно сказав одним рядком Пастернак: “Я один, все тонет в фарисействе…”
– Що кажете собі у складних ситуаціях?
– Господи, допоможи.

– У чому різниця між популярністю і славою?
– Популярність, скоріше за все, тимчасова мода на артиста, виконавця, а слава — це справжнє визнання народом.
– Слава — це назавжди?
– Нічого не буває назавжди.
– Слава робить людину мудрішою?
– Мабуть, мудрість у тому, що треба вміти високо літати, але бути абсолютно готовим до падіння.
– А Данте вважав, що наймудріша людина та, яка не терпить пустої витрати часу.
– Одне іншому не заважає. В цьому також мудрість.
– Чи можна осягнути неосяжне?
– Треба знати все про дещо і дещо про все.
– До кого краще прислухатися: до переважної більшості, чи до людини, якій сам довіряєш?
– У політиці, як відомо, думки не зважують, а підраховують. А в особистому житті довіряю близьким людям.
– Яка сентенція про людське світобачення прийшлася до душі?
– Молодий Чехов сформулював своє життєве кредо, сказавши, що його святая святих — це людське тіло, здоров’я, розум, талант, натхнення. Любов і абсолютна свобода, свобода від сили і брехні, у чому б останні не виявлялись. Мені здається, що це найлапідарніша і найточніша формула людської сутності.

– Які духовні цінності кожен з нас повинен зберігати в першу чергу?
– Олесь Гончар заповідав берегти собори душ своїх.
– Філософи, близькі Вашому світосприйняттю.
– Григорій Сковорода. Двадцять п’ять років ходив оригінальний мислитель дорогами України. Це був справді “мандрівний університет”.
– Його мудрий вислів, який Вам припав до серця.
– Сини віку мудріші від синів дня.
– Чим більше мудрості, тим краще?
– При многості мудрості множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль. Біблія. Книга Еклезіастова.
– Як уявляєте собі благодатну тишу?
– Хороша музика. Хто пізнає тишу, той пізнає музику.
– Як образно бачите мертву тишу, спокій?
– Лиса і гола земля.
– А бурю в “Королі Лірі”?
– “Ця буря, що в моєму серці, затьмарює всі інші почуття”.
– Якщо зірки запалюють, значить, це комусь потрібно?
– Для того щоб орієнтуватись у темряві нашого життя.
– Відплата за зло неминуча?
– Якби це дійсно було так, та ще й на цьому світі! Щоб цегла просто так на голову нікому не падала.

– Історія — це політика, перекинута в минуле?
– Частогусто. Проте я знаю давніх і сучасних істориків, які робили й роблять її наукою.
– Найбільш цікава, на Ваш погляд, сторінка української історії.
– Історія Запорозької Січі. Але це не сторінка, а ціла епоха. Недарма Дмитро Яворницький присвятив історії запорозьких козаків тритомну працю. “Так ось вона, Січ! — захоплено писав у “Тарасі Бульбі” Микола Гоголь, — ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді та дужi, як леви, козаки! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну”.
Шевченко писав:
Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Пановали, добували
І славу, і волю…
– Хто такий мандрівний кобзар в історії українського народу?
– Кобзар — це сама душа народу — пісенна і нескорена, живий носій його історії. У “Тарасі Бульбі” Гоголь писав, що саме бандурист скаже про запорозьких козаків своє густе, могутнє слово, від чого і рознесеться про них слава по всьому світові. У Шевченка про кобзаря сказано:
Грає кобзар, виспівує –
Аж лихо сміється…
– На Ваш погляд, чи були в Європі люди, які достойно оцінили постать Богдана Хмельницького?
– Проспер Меріме у ХІХ столітті написав книгу про українських козаків та їх гетьмана. Ще до того, як з’явилася праця Миколи Костомарова “Богдан Хмельницький”, Меріме вважав гетьмана мудрим державником та досвідченим політиком, відданим Запорозькому козацтву. За словами французького письменника, Хмельницький мав одну достойну мету — створити незалежну державу на чолі з ним самим.
– Які Шевченкові рядки й сьогодні кличуть людей до найвищого покаяння?
– За кого ж Ти розіп’явся,
Христе, Сине Божий?
За нас добрих, чи за слово
Істини… чи, може,
Щоб ми з Тебе насміялись?
Воно ж так і сталось…

– Які Шевченкові рядки часто згадуєте сьогодні?
– І день іде, і ніч іде.
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки!
– Ви грали Шевченка освіченим європейцем.
– Він і був європейцем! Подивіться його автопортрети: елегантний, витончений, натхненний — поет і художник!
– Який із автопортретів Шевченка подобається Вам найбільше?
– Автопортрет часів Аральської експедиції. Змарнілий, з бородою, лисий. Але очі там такі глибокі, бездонні, в них стільки невловимого, загадкового!
– Шевченко і сьогодні закликає до вивчення українцями рідної мови?
– Це звучить так:
І всі мови
Слав’янського люду –
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі… Колись будем
І посвоєму глаголать…
– Українці мають обов’язково знати й російську мову?
– Почуйте Шевченка: “А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть посвоєму, а ми посвоєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди”.
Взагалі, чим більше мов знаєш, тим краще. Але кожний українець має пам’ятати Шевченкові максими: “Свою Україну любіть…”, “Я так її, я так люблю, мою Україну…”, “Молітесь Богу і работайте разумно, во ім’я нашої України…” Амінь! Це Шевченко так написав після останньої фрази…
– Кожен українець плекає в своєму серці Шевченка?
– У Дмитра Павличка є гарні рядки:
Я був звичайною людиною,
В очах мав сонце, в серці — жаль;
Моєю правдою єдиною
Була Шевченкова печаль.
– Шевченко був митцем з украй трагічною долею…
– Мабуть, найтрагічнішою! Яким болем наповнені його листи із заслання: “Тяжко! аж сльози капають, як згадаю, так тяжко! Мене з Києва загнали аж сюди, і за що? За вірші! і заказали писать їх, а що найгірше… рисовать!” Уяви собі, щоб у тридцять чотири роки писати такі рядки:
Та не дай, Господи, нікому,
Як мені тепер, старому,
У неволі пропадати,
Марне літа коротати.
– Як Ви ставитесь до тих, хто пише антишевченківські опуси?
– Як можна ставитись до абсолютно посередніх авторів, які заробляють на життя облаюванням генія?

– Неперевершені слова про любов до України.
– Тарас Шевченко:
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога
За неї душу погублю!
Іван Франко у циклі “Україна”, вірш “Моя любов”:
А полюбивши, чи ж би зміг
Я божую її подобу
Згубити з серця, мимо всіх
Терпінь і горя аж до гробу?
– А з нинішніх поетів?
– У Павла Гірника є вірш із чотирьох пронизливих рядків:
У зимну днину, в лиху годину
Летіли гуси над білим ставом.
А ватаг крикнув, що Україна,
І серце стало.

– Найстрашніша історична постать.
– Гітлер, Пол Пот і Сталін.
– Найвідоміша постать у світовій історії.
– Ісус Христос.
– Що є рушійною силою прогресу?
– Сумнів. Як казав Бог у вірші Івана Драча: я завжди сумніваюся, сину мій…
– Прогрес — це накопичення найкращого в житті?
– Прогрес — це життя. Завжди у чогось є фінал, а щось буде народжуватися.
– Героям нашого часу не притаманні гамлетівські сумніви, що роз’їдають душу і волю?
– Час Гамлетів минув, прийшов час Гільденстернів і Розенкранців.
– Кому довіряти, перед ким схилятися, на кого молитися?
– Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь…
– У нашому суспільстві все добре з історичною пам’яттю?
– Ого! Яка коротка у нас пам’ять!
– З якими словами треба йти по життю?
– Ліни Костенко:
Не допускай такої мислі,
Що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку.
– Іван Дзюба сказав про два останні рядки: “Ці слова годні стати девізом і людини, і народу…”
– Мені дуже приємно бути суголосним з Іваном Дзюбою. Ти знаєш, як я його поважаю!
– Чи збереглася в українському народі та історична енергія, що гарантує йому достойне майбутнє?
– Збереглася! Вона — в історичному генотипі. Наш народ пережив величезні труднощі, що могли навіки звалити його з ніг, розтерти на порох. Але вистояв. Народ з таким генотипом заслуговує на велике майбутнє.

– Як оцінюєте нинішню національну політику української держави?
– Я не політик. Але національна політика, як і культурна, потребують стратегічного осмислення і щоденної копіткої уваги. Щоденність має випливати із правильної перспективи.
– Хто, на Вашу думку, є українцем?
– Той, хто любить Україну та її мову, історію, культуру, хто навіки пов’язав своє життя з нею, хто працює, як говорив Шевченко, “на славу нашої преславної України”. З цього споконвіку складався національний характер.
– Зараз усе більше акцентуються загальнолюдські цінності.
– Засвоюючи їх, ми не повинні втрачати цінності національні.
– Який історичний досвід особливо важливо вивчати?
– Свій! Утім, не забуваючи про чужий:
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.

– Ви, народний артист України, знаєте свій народ?
– Вірю в нього!
– Ви пишаєтесь українцями?
– Пишаюсь!
– Вам буває соромно за українців?
– Буває.
– Ви людина світу?
– Саме так! Я живу скрізь, але мої корені тут, в Україні…
– Як ставитесь до того, що канув у Лету Радянський Союз?
– Рано чи пізно всі імперії розпадаються.
– Найзнаменніший момент в сучасній історії України.
– Оголошення Акту незалежності України 24 серпня 1991 року.
– Найзнаменніший момент у давній історії України.
– Запровадження християнства київським князем Володимиром.
– Які символічні кольори могли б представити Україну всьому світу?
– Ті, що на державному прапорі: золотий колір пшениці і блакитний колір неба.
– Як оцінюєте місце і роль української культури в сучасному світі?
– Думаю, що у культури великого народу — велике майбутнє.
– Що ми зараз переживаємо в культурі: розквіт, розпад чи щось третє?
– Багато втрат і складностей, але, думаю, всетаки попереду — розквіт.
– Яка ідея могла б об’єднати українську націю?
– Той, хто знає це, виведе народ до кращого життя.
– Що, на Вашу думку, є найголовнішим у менталітеті українського народу?
– Доброта і працелюбність.
– Кого б Ви могли назвати совістю сучасної української нації?
– Тараса Шевченка: давно, вчора, сьогодні і довіку.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment