Невмирущий національний гімн

Надія Онищенко,
директорка Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені М. Гоголя

“1992 року мої українські друзі надіслали мені з Києва збірник перекладів національного гімну України мовами народів світу. Наскільки мені відомо, нічого схожого не видавали не тільки в Європі, але й у всьому світі”. Так відреагував на цю подію народний поет Дагестану Расул Гамзатов. Він привітав автора ідеї й упорядника Олександра Петькуна.
Доктор філософських наук, академік Міжнародної академії сходознавства і Міжнародної академії співробітництва і розвитку – наш земляк. Він народився в Ічні на Чернігівщині, виріс у селі Ставиському в Козелецькому районі. У 1971—1975 роках навчався на українському відділенні філологічного факультету Ніжинського педагогічного інституту імені М. В. Гоголя. Після успішного закінчення, за рекомендацією Олеся Гончара й першого секретаря Спілки письменників України Василя Козаченка, був відряджений в Азербайджанський державний університет для подальшого удосконалення знань східних мов та літератур, а також давніх і сучасних релігій.
Керівництво і головна редакція видавництва “Горинь”, де побачив світ цей унікальний збірник, отримали від громадян Росії українського походження більше трьохсот позитивних відгуків про нього.
Академік Петькун цитує їх уже в другому виданні “Ще не вмерла Україна”, 2011 року, яке він здійснив власним коштом як директор Інституту проблем зовнішньої політики та безпеки, головний редактор газети “Новости посольств” і журналу “Украинская жизнь” у Москві.
“Підтримую Вашу мужню ідею видання в Москві збірки перекладів Гімну українського народу. Хай живе Вільна Україна, Вільний Український Народ, Вільне українське Слово. Зі щирою повагою до Вас і Вашої титанічної праці на благо рідної України”, — В’ячеслав Чорновіл, голова НРУ.
“Нова незалежна Україна йде шляхом, котрий нам відкрили Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Павло Чубинський. І гімн “Ще не вмерла Україна” освітлює нам наше минуле, наше сьогоднішнє і наше Велике Майбутнє”, — Віктор Старченко, правозахисник.
“Рядки майбутнього гімну України написані 1862 року, але вони актуальні й сьогодні, будуть актуальними й завтра, тому що вічний народ, як і вічний його подвиг в ім’я незалежності й розвитку”, — Дамба Жалсараєв, народний поет Бурятії.
“Національний гімн для українського народу – це той маяк, який буде й надалі правильно й безпомилково вказувати йому шлях до майбутнього, шлях до щастя, до процвітання”, — Чингіз Айтматов, народний письменник Киргизстану.
Ми прочитали про це, а ще про авторів перекладів аж дев’ятнаднадцятьма мовами в тих примірниках, що їх Олександр Григорович Петькун надіслав у Гоголівський виш, про викладачів якого згадує особливо вдячно, у Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою, активним партнером якого він є упродовж багатьох років.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment