Цими днями минає 40 днів з відходу у Вічність Романа Хоркавого – людини неймовірної долі. Його життя – знаковий вияв творчого натхнення, яке пронизане драматичністю випробувань, які він витримав з високою гідністю.
Роман Хоркавий – яскрава, самобутня й багатогранна особистість з когорти шістдесятників, дисидент, автор самвидаву (за опозиційну діяльність зазнав численних обшуків, звільнень з роботи та позасудових репресій – був заарештованим у 1967, 1972 і 1986 рр.), поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературознавець, науковець, педагог, літературний критик, художник, іконописець, ілюстратор, мистецтвознавець. Він був людиною енциклопедичних знань, вражав надзвичайно високою ерудицією. Р. Хоркавий подивляв своєю поставою правдивого інтелігента. Він відзначався благородством душі та шляхетністю вдачі – це був справжній аристократ духу. Його життя було сповнене потужної сили таланту та нестримного пориву духу у царині Літератури та Мистецтва.
Роман Хоркавий – людина дивовижної віри. Будучи глибоко духовним, своїм життям промовисто засвідчував животворящу віру в Бога. З раннього дитинства отримав християнське та національне виховання, оскільки походив зі священницької родини. Тому любов до Бога, України та Української ГрекоКатолицької Церкви він проніс через все своє життя, сповнене Євангельським духом. Власне, його соціальне походження й стало причиною багатьох “проблем”, починаючи з навчання у Львівському університеті, у якому упродовж трьох років не отримував стипендії, хоча навчався на “відмінно”. Р. Хоркавого вперше затримали у 1965 р. у зв’язку з його “неблагонадійним” соціальним походженням, адже на той час він працював у “Львівській Політехніці” на педагогічній роботі – викладав німецьку та англійську мови, а наслідком цього затримання могло стати звільнення з роботи. І це був тільки початок його сходження на Голготу як християнина та національносвідомого українця. Невдовзі його забрали представники репресивних органів КГБ з лекції посеред пари, та цього разу затримання було зумовлене з “політикою”, а саме – із самвидавом. Фактично з 1967 р. він був у списках “політично неблагонадійних” у тодішній радянській тоталітарній системі. Відповідно, його наукових статей не друкували, до захисту кандидатської дисертації не допустили, а незабаром звільнили й з викладацької роботи… Через дисидентську діяльність його ніде не приймали на роботу, до того ж він постійно перебував під прискіпливим наглядом КГБ.
Шістдесятники – плеяда високоморальних творчих інтелектуалів, які були небайдужими до всіх тих сумнозвісних подій, які відбувалися в Україні, тож вболівали за її майбутнє, національну культуру та мову. Серед друзіводнодумців Романа Хоркавого з дисидентського руху були представники української національносвідомої інтелігенції – В’ячеслав Чорновіл, Ігор та Ірина Калинці, Стефанія Шабатура, Михайло та Богдан Горині, Богдан Сорока, Люба Попадюк та ін., з якими відчував духовну спорідненість. Свого часу в Києві він познайомився з Іваном Світличним, Василем Стусом, Григорієм Кочуром та ін.
Роман Хоркавий брав активну участь у створенні самвидаву. Він – автор численних самвидавчих праць, зокрема “Геть виженіть страх!”, “Лист до Генералісімуса” (антисталінський твір), повість “Ярмарок”, яка була дуже розповсюдженою у тогочасному самвидаві, та рецензії на заборонену поетичну збірку Ігоря Калинця “Відчинення вертепу” тощо. Чимало статей Р. Хоркавого увійшли до самвидаву під різними псевдонімами, зокрема “Євген Корда”, яким він найчастіше підписувався. Варто підкреслити, що КГБ так і не розкрив Р. Хоркавого під цим псевдонімом як автора самвидаву, що дало йому можливість уникнути арешту у масштабному покосі репресій представників української інтелігенції 1972 р. Роман Хоркавий вважав своїм моральним обов’язком долучитися до тодішніх акцій протесту, які організував з представниками громадськості Ігор Калинець, щоб підтримати тих шістдесятниківінакодумців, яких засуджувала тоталітарна радянська Система. Р. Хоркавий у той буремний період політичних репресій відважно виявляв свою громадянську позицію на захист засуджених дисидентів – політичних в’язнів. Під час одного з таких протестів його було заарештовано… Для того, щоб морально підтримати рідних ув’язнених приятелівшістдесятників, він періодично їх відвідував, зокрема Дзвінку Калинець та Оксану Гель. Також відвідував Ганну Шабатуру, Любу Попадюк, Атену Пашко, окрім того, навідувався й до рідних ув’язненого Михайла Гориня. Саме у той період КГБ намагався усіма можливими способами видворити його зі Львова… Через шалений тиск на його рідних він таки змушений був деякий період проживати на Уралі. Роман Хоркавий за участь у дисидентському русі, а рівно ж і за свій мужній вияв підтримки заарештованим дисидентам під час судилищ над ними у Львові, упродовж майже 20 (!) років зазнавав переслідувань та гонінь з боку радянських репресивних “органів”, тож увесь цей період поневірявся без постійної роботи та місця проживання.
З утвердженням незалежності України Роман Хоркавий став головним редактором релігійного журналу “Діти Марії” при Марійському товаристві у Львові (на той час це було єдине християнське видання для дітей, яке розповсюджувалося по всій Україні), також релігійної газети “Вірую” та “Світ Дитини”. Р. Хоркавий всі свої сили та вміння вкладав у видавничу справу, до якої ставився з великою відповідальністю, докладаючи усіх зусиль, щоб ці видання були на належному професійному рівні.
Роман Хоркавий – людина багатогранного таланту та обдарувань, при цьому він завжди відзначався скромністю. Його наукова та літературна спадщина вражає тематичною багатовимірністю. Окрім того, він проявив себе і як прекрасний художник. Щоправда, його мистецький доробок ще потребує ґрунтовного вивчення. Серед його творів – відома мистецька серія “Музичні інструменти”. Р. Хоркавий надзвичайно цікавився українським мистецтвом, блискуче знав й європейське малярство різних епох. Він відзначався подиву гідною працездатністю, тож його вагома спадщина становить чимало мистецьких творів (живопис, графіка) та понад 80 видань. Р. Хоркавий – автор низки ґрунтовних наукових статей з літературознавства, поезій, драм, оповідань, афоризмів, есе тощо. Зокрема, серед його доробку – “Львівські капрічіос (діалоги)”, “Сковородіана”, “Шевченкіана”, “Думки, висловлювання, визначення… (збірник афоризмів)”, “Під знаком Франка”, “Зав’язь” у 2 т., “Тісновільно” у 3 т., “Античністьсучасність”, “Ars longa (твори про образотворче мистецтво взагалі)”, “Музика – втіха і правда” (твори про музику)”, “За серцем жіночим (твори про видатних українських жінок)”, “Антоничіана”, “Сучасники мої”, “Брязкіт зброї”, “Підсумоквибране” Твори у 4 тт., “Зпід філософського каменя”, “Визначення життя” тощо. Також він був укладачем українського музичнопедагогічного словника у 2 томах та філософського довідника “Наші любомудри” тощо. Завдяки Р. Хоркавому вийшло у світ фундаментальне видання Олександра БодревичаБуця “Національна пам’ять України. Етногенетичне дослідження” (Львів, 2005).
Р. Хоркавий нагороджений медаллю НСПУ “Почесна відзнака” (2015) та Премією ім. Ірини Калинець (2016), був членом Національної Спілки Письменників України.
Світлої пам’яті Романа Хоркавого (19402021) поховали у Львові на Знесінні біля могили Воїнів Січового Стрілецтва – борців за волю України, яку так щиро і безмежно любив й Роман Хоркавий – яскравий представник знакової Епохи шістдесятників.
Друзі
