Павло МОВЧАН: Піднімати і зміцнювати державу

Так, Україна незалежна. Це – найголовніше, це те, про що ми мріяли. Ця наша суб’єктність була не тільки проєктом одного покоління, ця потреба була найважливішою для сотень поколінь українців, відомих і невідомих героїв змагань “за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ”. Візьмімо лишень ХХ сторіччя, згадаймо тих, хто протистояв імперіям, які відмовляли нам в наших правах на самих себе. Відмовляли, якщо пригадати, – ні мало, ні багато, але достатньо для того, щоб значна частина українського етносу розчинилася в інших етносах. Бо ми все зводимо тільки до того, що русифікація винувата. Не менш важливі процеси відбувалися на Заході України. Якщо беремо добу Речі Посполитої, коли вона була конфедерацією, то вже тоді, із XVI сторіччя, почалися дуже серйозні процеси релігійні, які закінчилися Берестейською унією, а відтак – значним покатоличенням. А на ту пору зміна віри була фактично зміною ідентичності. Так залишається і до сьогодні.
Не випадково у Господа Бога і в людей є така категорія, як Ойкумена. Це та зона Землі, де християнство не вивідне, де християнство прищепилося не самохіть, а просто як визначення Господнє. Не випадково виявилися місця, де розцарилася віра Магомета – саме та зона, що й не входила до складу цієї Ойкумени. Я кажу про те, що нам даються програми – національні програми, які ми абсолютизуємо зі словом, бо Слово – один із визначальних чинників, але є ще дуже важливі речі, які називаються Господнім замислом. Так от, я не випадково згадав цей процес, процес унійний, хоча об’єднання передбачало віру загальнохристиянську, не поділену ні на західну церкву, ні на східну, ні на Рим, ні на Царгород. Це той первісний стан християнства, який властивий всім тим, хто входив у цю Ойкумену. Але абсолютизація церковної влади спричинилася до того, що був проголошений намісник Бога на землі (Папа Римський), і він був не прийнятий, і він неприйнятний до сьогодні. Бачите, цю складову ми відкидаємо, її немає. І вже ніхто з Пап Римських не може сказати, як це було, у раніші віки, що це ось така була ієрархія, що найвищий духовний сан був і найвищим людським, впливав не лише на душі віруючих, церковні утворення, але й на державні утворення. Держава уподібнювалася церкві. Не випадково Петро І, найбільший катівник України, який відібрав у нас всі наші історичні права і вкрав у нас навіть нашу назву, відібравши у нас багато що, абсолютизував себе за західними зразками, перевернувши все навпаки. Папа Римський є кесарем одночасно. А цар зробив себе кесарем і, одночасно, духов­ним зверхником. Це були такі дуже цікаві речі, які я не випадково згадую, бо вони позначалися на долі України.
І коли ми сьогодні кажемо про духов­не відродження України, про 30-річчя незалежності – як відродження України, то ми говоримо про головне. Бо як може бути духовне відродження України поза незалежністю? Це складова категорії “свобода”. Свобода – поняття широке, воно не зводиться тільки до соціальних вимірів – рівності в соціальних правах. Свобода – це великий вимір, в тому числі той, що ми його називаємо ідентичністю, тобто нашою приналежністю національною, яка не дається сама по собі: вона дається тобі як програма, разом зі Словом. Вже в материнському лоні сформована ця програма як програма дій людини на землі в національному вимірі. Нема без національного нічого! Безнаціональне було сатаною абсолютизоване, тому – десакралізоване. Ти – українець, і це – найсвятіше, від Господа Бога: ти англієць, німець, француз, іспанець… Це дається не просто як вибір. Це – призначення. Потім уже, різними спекулятивними методами, ти можеш відходити від такої категорії, як Господнє призначення твоє. Але це впливи пізніші, до них можна дійти згодом, тому що це не так суттєво відбилося на стані нації, як те, що нас спершу позбавили релігійного – дуже важливого чинника, коли у нас відібрали церковний центр, коли Митрополію перенесли з Києва до Москви. Я не випадково (це було!) на цьому наголошую, бо це дуже важливі серйозні чинники. Ми їх не усвідомлюємо, думаємо, що тільки через Слово! Дійсно, через Слово! Але спершу були відібрані духовні чинники, які впливали на ідентичність. Цьому посприяли – дуже! – українці за часів згаданого мною ката України Петра, бо фактично він позбавив нас рудиментів державності, за сприяння цілої групи українців на чолі з Феофаном Прокоповичем, який вважав, що цар дбає про православіє, віру Володимирову, тож йому треба посприяти, допомогти. Вони ідентифікували російську імперію із загальним українським простором. Вже не національним, а російським: Руська імперія і ми її складова. Південна, західна складова. І цей “тренд” існує до сьогодні. І не випадково саме це є підставою для путінських розглагольствувань на тему єдності. Так, дійсно, українці сприяли, українці допомагали розбудові імперії. Вони думали, що в такий спосіб можуть, розширивши імперський простір, забезпечити існування національне. А насправді ми втрачали право бути собою, бути українцями.
Я заторкнув таку тему і категорію, як Свобода. Бо свобода, ще раз наголошую, – це не лише соціальний вимір, це духовний вимір, в який входить і поняття ідентичності. І коли ми були позбавлені права бути собою, найсвятішого права, даного Господом, а не Петром, не Катериною, не Путіним… Не лише російська імперія на нього зазіхала – згадаймо, яка значна територія була зденаціоналізована на Закарпатті мадярами. Зникли цілі групи українські етнічні… Це була каторжна спрямованість на знищення України і руйнування українства як цілісності, як системи, проти якої воювали й інші імперії, аж до сталінського винародовлення українців, депортацій і переселень, які, крім всього іншого, позбавляли нас права бути собою. Це й справді були постійні змагання системи і з Богом, постійне кипіння казана з денаціоналізації, позбавлення права на ідентичність людини, яка дається не випадково, з неба дається.
І сьогодні ми в неймовірно складній ситуації. Так, нам треба тішитися – тридцять років, день за днем ми змінюємося, змінюємо себе. Але й нас міняють – надзвичайно інтенсивно міняють! Нас не тільки фрагментують, бо коли говорити про таке пізнє державне утворення, як Ізраїль, – там все населення було фрагментоване. Бо приїхали євреї з Польщі, Росії, України, Угорщини, Америки, Африки, вони навіть расово відмінні. Але все об’єднано двома чинниками, абсолютизованими: це релігійний і мовний чинники. Історія попрацювала над цим народом, розсіявши і розселивши його, але ці названі чинники об’єднали і зробили ізраїльтян народом державним.
Тут хочу нагадати свій виступ на Першому з’їзді Народного Руху України, свою співдоповідь як частину програми “Українці всього світу, єднайтеся!” Завдяки мові та церкві ми залишалися вселенським фактором, планетарним явищем. Українці, розсіяні світами, відгукнулися, допомагали й допомагають Україні. Та за більше ніж три десятиліття нічого не робиться, аби зцементувати її зсередини держави! Об’єднати українців. Але ні, нічого не робиться, навпаки – все подрібнюється, все фрагментується. Сили національні зійшли нанівець, чужинці – навіть якщо вони з українськими прізвищами і паспортами – опосіли Україну. Вони чужинці за принципом, бо вони дбають тільки про своє. “Его” домінує в Україні, “его” стає загальним принципом, я сказав би – соціальним чинником. Думати тільки про себе, тільки про своє – це всі ті практики, які ми запозичуємо на Заході, нехтуючи родовими принципами. Спершу нам закинули, що полікультурність і поліетнічність мають бути, не чекаючи, доки ми станемо єдиним цілісним. Нам сказали: будьте різними, будьте такими, як населення США! А Штати показали: карного злочинця Флойда ховають у золотій труні! Раптом його майже обожнюють, роблять героєм бунтів… І над цим треба замислитися тим, хто готує якісь концепції виживання людства. А ми, на превеликий даль, сьогодні не маємо ні відповідно забезпечуючих стимулів, ні програм розвитку держави.
Святкуємо тридцятиріччя свободи, незалежності, відродження. Так, але не забудьмо і про наші спотикання на цьому шляху. Навіть найяскравіша постать, яка запам’яталася, а це Віктор Ющенко – змушений був іти на великі компроміси. А хто йому перешкоджав, якщо пригадати? Хто брав владні важелі в руки як соратник Ющенка, а потім намагався усунути його від влади? Хіба ми вже забули про ці змови? Ті, хто й сьогодні претендує на роль наших ощасливлювачів. Група за інтересами тих, хто не діє в інтересах держави. Якщо за 20 років з України випомпувано сотні мільярдів, які б давали нам можливість не позичати, а інвестувати в ті галузі, де ми були піонерами. Я пам’ятаю свої поїздки по Луганщині й Донеччині, коли готувався Референдум, і ми переконували всі аудиторії, що можемо і повинні бути незалежними від Росії. Мусимо бути незалежні! Ми мали розвинуті технології, перебували в п’ятірці європейських держав, коли йшлося про літакобудування, ракетобудування, суднобудування. Був надзвичайно високий людський інтелектуальний потенціал, визнаний у цілому світі. На жаль, не можемо промовчати, що нині працюють цілі системи з відкачування всього ваговитого, талановитого з України. Тільки молоде обдарування “вбилося в колодочки”, вже його “пасуть”, вже талант супроводжують і будуть йому пропонувати місце не в Україні! Ми не змогли запобігти перепомповуванню українського інтелекту на Захід чи в Росію. Особливо з тих галузей, які потрібні сьогодні Україні. Системи наукові та освітні не оновилися і не реформувалися належним чином, що, безперечно, значно утруднює наші можливості.
Ми неоднораз повторюємо те, що нам слід знати нашу правдиву історію. Чи існує державна програма зі створення автентичної української історії? Чи створено такий науковий фундамент, який дав би нам право говорити про те, що ми маємо і знаємо історію України? І це б дало нам право говорити, що ми відновили державність України, і їй більше, аніж тридцять років незалежності. Нам не дали сформувати цього навіть у Верховній Раді, до якої входив і я як член Народного Руху. Нам не давали це зробити ті сили, які сподівалися, що незалежна держава – це тимчасове утворення, що її час швидко закінчиться. І під цю тимчасовість намагалися грабувати, дерибанити Україну. І по сьогоднішній день олігархія, яка за часів Кучми остаточно сформувалася, вважає, що незалежність – це тимчасовість. Сам Л. Кучма збагнув, що “Україна – не Росія”, і сформулював цю важливу тезу. Власне, чим і спровокував спрямований проти нього і касетний скандал, і вбивство Гонгадзе. Це була московська інспірація, так само, як і вбивство Чорновола. Усі політичні вбивства, які відбувалися в Україні, – всі фсбешні, путінські проєкти. І вбивство цього безневинного Павла Шеремета, – все це було спрямоване на те, щоб спровокувати українців. І тому для мене тридцятиріччя незалежності – дуже важливий випробувальний шлях для України і українців.
Незважаючи на всі проблеми, супутні українській державі, відбуваються дуже важливі зміни. Перш за все – свідомості. Якщо раніше українська незалежність була справою тільки інтелектуалів, якщо в час зародження Народного Руху до його лав першими прийшли науковці, творча і технічна інтелігенція і стали його головною силою, – то тепер маємо справді всенародну історію поступу. Так, Рух був основною націєтворчою силою, яка відродила цю державу. Якби не було Народного Руху України і Народної Ради у Верховній Раді, ми не мали б результату – 24 серпня 1991 року. Вони стали основою посполитої сили, яка витримала надзвичайно важкі випробування за ці тридцять років. Ми є! І ніхто не відбере нашого права бути собою і бути вільними! Тобто ми реалізовуємо такі категорії, як Свобода і Незалежність. Кожен із українців. Бо це, передовсім, громадянський вчинок. Бо без громадського сегменту жодна держава не може функціонувати, це буде тільки каста чиновників. Завжди держава сильна, коли є сильні громадські рухи. І тому держава, особливо в постімперському періоді, повинна думати, як активізувати всіх для того, щоб та справа, яка колись була лише приватною справою небагатьох, ставала загальнодержавною.
Коли гасло, сформоване в лоні “Просвіти” – “Свій до свого по своє!” – стає загальним і є суттю справ, аби піднімати і зміцнювати Україну.

Розпитував і записав
Едуард ОВЧАРЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment