Ярослава РІЗНИКОВА,
членкиня НСЖУ, лавреатка
літературних премій
ім. Г. Сковороди та ім. І. Франка
20 серпня 2021 року урочисто відкрили мультимедійну виставку “Імерсивний світ Тараса Шевченка” в Арт-центрі ім. Віри Холодної Одеської кіностудії.
Яким має бути сучасне прочитання класиків української культури? Які рецепти успішної промоції національної культури? Які меседжі має отримувати молоде покоління, щоб бути залученим до культурного процесу?
На ці запитання спробували відповісти автори проєкту зі створення мультимедійної виставки “Імерсивний світ Тараса Шевченка”. Вони використали імерсивні технології – досить новий та комплексний феномен початку XXI століття як результат розвитку креативної економіки, що базується на залучені споживачів через емоції та розваги.
Імерсивні шоу в театрах, ефект повного занурення та 360° в кінотеатрах, pop-up галереї та виставки цифрового мистецтва – все це допомагає закордонним закладам культури зацікавити відвідувачів, а відтак стати конкурентоспроможними в боротьбі за час та увагу глядачів.
Для України подібний формат досить новий, але надзвичайно перспективний. У цьому можна було пересвідчитися, побувавши 20 серпня на відкритті згаданої виставки в Арт-центрі ім. Віри Холодної Одеської кіностудії.
…Візуально привабливі образи, що, підживлюючись музикою, вириваються з художніх полотен, оживають, наповнюють виставковий простір, стирають межі між глядачем і світом мистецтва, дають змогу сприймати інформацію не лише з пізнавального, а й з емоційного боку – такою побачили виставку її відвідувачі.
Щирі аплодисменти, зацікавлені обличчя, жваве обговорення, захоплені відгуки, захват від можливості поринути в емоційний світ художника та перегорнути сторінки історії його многотрудного життя – результат перегляду контенту, запропонованого творцями проєкту.
Цей креативний і натхненний глядацький досвід став можливим унаслідок спільної творчості людей з України та Канади. Розповідаючи про свою команду, продюсерка проєкту Наталя Делієва зазначила, що “провідним куратором і натхненником з мистецької складової виставки, творцем візуального й текстового контенту є сам Тарас Шевченко”. А допомагали продюсер Валерій Костюк (Канада); креативна режисерка Таїсія Пода; куратор-консультант, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус; менеджерка з маркетингу, піару та комунікацій Софія Лаврів; бренд-дизайнер Влад Артим (Канада); технічний консультант з питань організації імерсивних виставок Андрій Мазурук (Канада), а також Тимур Полянський – куратор з аудіальної складової виставки, композитор.
До створення виставки долучились велика кількість працівників Національного музею Тараса Шевченка та Одеської кіностудії, учасників Національного академічного народного хору імені Григорія Верьовки. А ще, як зазначив Валерій Костюк, співавторами були й ті 140 осіб, які допомогли в короткий термін зібрати на “Спільнокошті” понад 200 тис. гривень, необхідних для запуску проєкту.
Цій мегакоманді вдалось поєднати українські традиції та найсучасніші інновації, щоб глядач мав можливість переосмислити творчість Тараса Григоровича Шевченка, і самим вирішити хто він – геніальний поет чи геніальний різноплановий художник.
Якщо комусь це питання видається дивним і некоректним, то зважте, що за життя Кобзаря цінували і як художника, і як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта “Притча про робітників на винограднику”.
Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” (або “Жіноча голівка”), датовано самим автором ще 1830-м роком.
Шевченко також залишив по собі майже 250 літературних і понад 800 художніх творів – портретів, композицій на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурних пейзажів, виконаних у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового й тонованого паперу різних розмірів. А ще ж є відомості про понад 278 втрачених і досі не знайдених робіт!
І, зрештою, саме талант художника подарував йому свободу і викуп із кріпацтва.
Головна зберігачка Національного музею Тараса Шевченка Юлія Шиленко, яка активно допомагала у створенні виставки та спеціально приїхала з Києва на відкриття, запрошує одеситів і гостей міста приходити до 12 вересня 2021 року до Арт-центру ім. Віри Холодної та самостійно шукати відповіді на запитання про особистість Шевченка.
Підтримує її й директор Одеської кіностудії Андрій Осіпов, підкреслюючи, що “відкрилась ця унікальна виставка у дуже символічному місці – саме тут у 1926 році, на 1-й кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) в Одесі був знятий один з перших фільмів про Тараса Шевченка з народним артистом СРСР Амвроcієм Бучмою у головній ролі. Тобто цього року фільму виповнюється 95 років”.
Безперечно, виставка емоційно впливає на глядача, змушує замислитись, актуалізує забуту інформацію, формує нові сенси й сприяє оновленню концепції сучасного прочитання Шевченка. Зрештою, як і кожний потужний і якісний культурний продукт, присвячений видатному українцю, вона відповідає на заклик Івана Драча, виголошений ним у 1995 році: “Скиньте з Шевченка шапку та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка…”.
