«Руська Бесіда» – зеренце, що рясно зародило

Світлана МАСЛОВСЬКА,
в. о. голови Чернівецької обласної організації ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка

“…Всі щирі Русини-Буковинці, станьте в ряди робітників Руської Бесіди, обробляймо пильно народну ниву в єдности і згоді…”
Це – останнє речення прочитаної щойно книги “Ілюстрована Історія Рускої Бесіди” (1869–1909 років) Євгенія Дмитріва. Перевидала його зовсім нещодавно Чернівецька обласна організація ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка як правонаступниця “Руської Бесіди”. Працювали над перевиданням просвітяни: Остап Савчук, Марія Пелех, Надія Бабич (вже покійна), Богдан Мельничук, Сергій Добржанський.
Видання унікальне, бо першоджерело побачило світ ще далекого 1909 року. Отже, раритет, який потребував оновлення, бо “…з того оповідання можна взяти багато науки для нас і найти вказівки, що нам робити, а що оминути…” Автор книжки написав цю фразу на початку 1900-х років, але вона актуальна досі.
Тому пропонуємо читачам налаштуватися на дивовижну мандрівку в минуле Буковинської “Просвіти”, яка народилася на Заставнівщині, у селі Товтри, з благословення першого Митрополита Буковини і Далмації, нашого земляка із с. Васловівці Євгена Гакмана.
Віртуальну подорож історією 40 років діяльності тодішньої Просвіти намагатимемося подати мовою оригіналу.
Передмова книги “Зеренце, що рясно зародило” надихає й притягує магією духовності: “приповість в Євангеліє оповідає, як оден господар засівав ниву. Коли він сіяв, одно зерно впало на дорогу і пташка єго забрала; друге впало між корчі, що єго заглушили; третє на камінь, де усохло. Четверте ж – на землю плідну, скільчилося і принесло сторичний плід. Так засівав і панотець Василь Продан (перший керівник Руської бесіди) насіннє правди і одно зерно впало на плідну землю і принесло багатий урожай. А зерном тим є товариство Руска Бесіда… Сорок літ тому як воно повстало, маленьке, невидне, здавалося, що знидіє, заумре посеред байдужости і ворігства. Однак воно не завмерло, а утрималося і зросло завдяки припливови нових сил, що єго спирали, запомагали…”
Післямову до книжки написав історик Сергій Добржанський – доцент кафедри історії України Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. “Українці в XIX столітті переживали складні часи занепаду власної ідентичності… Тому активні, свідомі українці почали відродження традицій і мови завдяки різним гурткам і організаціям. Буковина в цьому плані відставала. Такий стан справ, певно, тривав би ще довго, якби не втрутився єпископ Євген Гакман. Саме він надав поштовху і впевненості ідеї створення першої громадської організації на Буковині”…
Варто додати, що єпископ був наполегливим у створенні Руської Бесіди на противагу румунам, які все дедалі пригнічували Буковину, витісняючи нашу мову, освіту, пісню, звичаї.
У книжці – 28 розділів, кожен із яких чітко відповідає заголовкам та обрамлений ілюстраціями.
Попри майже суцільний позитив тодішньої Просвіти, викладений на сторінках книги, автор не приховує правдивого історичного факту москвофільського напрямку, обраного організацією через фінансові труднощі. Та йому активно протистояла прогресивна про­українська буковинська молодь, особливо, коли Руську Бесіду очолювали Євгустин Пігуляк, Омелян Попович, а газету “Буковина” очолив Юрій Федькович. З’являються популярні видання “Бібліотека для молодіжі”, “Ластівка”, створюються читальні. Саме тоді “Буковинська Просвіта стає товариством, яке репрезентує українців перед австрійською владою краю і остаточно утверджує українську мову поряд із німецькою й румунською.
“…Панове громадо! – пише автор Євгеній Дмитрів. – Покиньмо байдужість, а берімся до праці. Руська Бесіда скінчила 40 літ свого істновання і вступає в п’яту їх десятку. Віддаймо всі наші сили на користь товариства і буковинського люду, аби на 50-ту річницю засновання Рускої Бесіди з гордистю могли оглянути богаті її здобутки для нашого народу…”
Подібні заклики і насправді велика просвітницька праця тривали до початку Першої світової війни… У передвоєнний період було створено 6 філій, 150 читалень із 13-ма тисячами активних просвітян. З’являються сотні найменувань книг. На жаль, Перша світова війна та румунська окупація завдали сильного удару по українському рухові й відповідно Руській Бесіді, діяльність якої хвилеподібно то піднімалася, то падала… І зрештою, як стверджує історик О. Добржанський, зі встановленням у 1938 році диктатури в Румунії на товариство було покладено лише представницькі функції. А з приходом на Буковину радянської влади увесь український громадський рух і Руська Бесіда були заборонені. На довгі 40 років українське слово і думка потрапили під жорсткий контроль радянської системи.
Лише 1989 року з послабленням радянського режиму вдалося відновити діяльність “Буковинської Просвіти”. І робота та була значною й результативною. Величезний ентузіазм, мужність активістів-просвітян, сміливість, популяризацію українських традицій, вишиванок, раніше заборонених стрілецьких і повстанських пісень, української Церкви тощо зіграли ключову роль у зародженні духу й фундації незалежності України, 30-річчя якої відзначаємо цього року.
Літопис Просвіти (Руської Бесіди) за 40 років із 153 потрібно продовжувати нам, сучасним просвітянам. “…Ваш (наш) обов’язок приставати (долучатися) до неї (Просвіти, Руської Бесіди) не десятками, а тисячами, трудитися враз із нею на ниві Просвіти, виконувати й здійсняти в краю все то, що вона задумає і постановить на добро народу. Чай ж не змаловажити нам славно розпочате діло двигнення народу з кайданів темноти, чей же сорокалітній невпинний труд не є марниценю, який можна би загирити (змарнувати), а треба єго жваво продовжити і побільшити новими силами! Станьмо в ряд Просвіти й обробляймо ниву єдности й згоди!”

P. S. У книзі подано біографії очільників “Просвіти” краю за 1989–2021 роки: Миколи Гавалешка, Тараса Кияка, Віктора Косяченка, Георгія Кожолянка, Тамари Мінченко, Остапа Савчука.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment