Марина МарЧенко,
м. Київ
180 відреставрованих предметів, пов’язаних із життям та творчістю понад 50 видатних українців, представлені на виставці “Духовна велич: меморії видатних українців. Наукова реставрація”, яка триває в Національному музеї Тараса Шевченка.
Над здійсненням цього широкомасштабного проєкту працювали фахівці Національного науководослідного реставраційного центру України і його філій у Львові, Одесі, Харкові. Долучились 40 музеїв, заповідників, галерей України та інших закладів культури. Реалізовано проєкт за підтримки Українського культурного фонду.
В експозиції представлені відреставровані особисті речі визначних українців, які впродовж ХVIII–ХХ ст. відігравали вирішальну роль в історії та культурі України – Іван Мазепа, Петро Калнишевський, Іван Скоропадський, Петро Могила, Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Леся Українка та багато інших. А також малярські й графічні твори художників, документальні пам’ятки, світлини, прижиттєві видання авторів, нотні записи, меблі, книги з особистих бібліотек, одяг, предмети домашнього вжитку.
Один із непересічних експонатів – відомий портрет поета Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. який зіграв важливу роль у житті Тараса Шевченка та допоміг звільнитися від кріпацтва. У роки Другої світової війни портрет дуже постраждав. Влітку 1941 року музей Шевченка готував до евакуації найцінніші експонати, серед яких був і цей портрет. Музейні предмети були демонтовані, спаковані й відправлені на берег Дніпра. Протягом двох тижнів експонати залишалися просто неба.
У березні 1942 року комісія музейників та реставраторів, зробивши огляд стану збереженості евакуйованих раритетів, констатувала, що портрет Василя Жуковського постраждав чи не найбільше через сильне промокання полотна. 1948 року, одразу після повернення експонатів до Києва портрет було передано до Реставраційного центру. Тут системно розпочалася багаторічна робота щодо порятунку оригіналу картини Карла Брюллова. Останній огляд твору засвідчив, що завдяки таланту й професіоналізму кількох поколінь художниківреставраторів, картина має бездоганний стан збереженості.
На виставці можна побачити й інші меморіальні речі, пов’язані з постаттю Кобзаря – скриньку, подаровану йому Карлом Брюлловим, перстень Михайла Лазаревського, в якому зберігається пасмо з вуса Тараса Григоровича, “Портрет Тараса Шевченка” Іллі Рєпіна – подарунок Дмитру Яворницькому і навіть сорочку, в якій поет проходив військову службу.
Свою історію, як і кожний виставковий експонат, має срібний вінок, подарований Михайлу Грушевському від наукового товариства ім. Тараса Шевченка у 1926 році на честь 60літнього ювілею вченого. Вперше цей ювілейний подарунок експонувався на виставці “ВУАН на сучасному етапі”, яка відкрилася влітку 1932 році в Музеї українських діячів науки і мистецтва.
Досліджуючи архівні збірки, фахівці Історикомеморіального музею Михайла Грушевського давно натрапити на слід срібного вінка, який губився в документах початку 1930х, але достеменно не знали, де саме він зберігається. Тому були приємно здивовані, коли вперше побачили відреставрований раритет у виставковій експозиції.
Увагу відвідувачів привертає розкішний кабінетний стіл із червоного дуба Симона Петлюри, за яким він працював під час перебування уряду Директорії у Вінниці. На реставрації у Києві експонат перебував понад два роки. Найскладнішим у роботі було зняти кілька шарів фарби зі стільниці, а також заново відтворити дві ніжки стола у вигляді левів. Цю колосальну роботу виконав Олександр Закусило – художникреставратор Національного науководослідного центру України.
Ще один цікавий експонат – ікона “Св. Миколая Чудотворця” з іконостаса Богоявленського собору, зведеного на замовлення та коштом Івана Мазепи, яку називають “мазепинською”. За твердженням фахівців, ікона добре збереглась, але втратила свою автентичність – у XIX сторіччі її переписали заново хоча і професійні художники. Було вирішено повернути пам’ятці первісний вигляд. Для цього знадобились колосальні зусилля реставратора, який працював тільки над цією роботою чотири роки, щоб образ святого Миколая ми побачили таким, яким його було створено у XVIII сторіччі.
Серед знакових експонатів виставки є також “Євангеліє” останнього гетьмана України П. Калнишевського (1758 р.), яке він подарував СвятоТроїцькій церкві в селі Пустовійтівка на Сумщині, особисті речі видатних жінок ХІХ століття – Лесі Українки, Марії Заньковецької, Софії Тобілевич, речі з особистого архіву Василя Стуса, графічні автопортрети Катерини Білокур та багато інших.
“Кожен артефакт, представлений на виставці, – це змістовне збереження генези української культури. Це не просто реставраційна робота, а велике наукове дослідження, над яким працювали люди, які віддають серце, душу, свій талант своїй роботі”, – зазначив Валерій Бітаєв, віцепрезидент Національної академії мистецтв України.
Виставка триватиме до 10 жовтня 2021 року у виставкових залах Національного музею Тараса Шевченка.
