Подарунок сонячної Херсонщини

У Центрі української культури та мистецтва в Києві відкрили виставку “Дерева з казкових снів”. Тут представлено понад 50 робіт, що презентують родинну творчість Миколи Кафтана та Інни Красновської-Кафтан.

Інна КрасновськаКафтан понад 30 років працює бібліотекаркою в Каланчацькій ЦБС на Херсонщині. Учасниця багатьох місцевих, обласних, міжнародних та всеукраїнських виставок, фестивалів і мистецьких проєктів, у 2016 році вона стала членом Національної Спілки майстрів народного мистецтва України. Своїм творчим запалом захопила чоловіка Миколу Кафтана, який понад 20 років працював в правоохоронних органах. Микола створює вироби в техніці пірографії та різьблення. Роботою по дереву подружжя почало займатися три роки тому. У серпні 2020 року, до Дня Незалежності України, відбулась презентація спільного проєкту “Чари степового краю”, який організував Херсонський обласний Центр народної творчості. Вдруге проєкт був представлений у Києві, в Музеї гетьманства. Головний лейтмотив виставки – “Без любові чудес не буває!”.
– Це одна з виставок, які відкривають наш новий сезон, – зазначила заступниця Генерального директора Центру Української культури та мистецтва Ольга Музиченко. – Дуже рада, що осінь починається саме цією виставкою декоративного мистецтва, від якої віє світлом і теплом. Думаю, це відчуває кожен відвідувач.
– Насамперед, хочу подякувати всьому колективу Центру, а також постійним нашим відвідувачам, зокрема, Галині Яровій, яка багато років очолювала Музей гетьманства. Люди, які хоча б раз побували на наших виставках, хочуть потрапити на них знову. Нам це дуже приємно, – розповів Микола Кафтан. – Інна займається мистецтвом з п’яти років, а я останні два роки. До цього своїм головним завданням вважав оформлення її робіт. Найскладніше – висушити дерево, для цього потрібно дватри роки. Потім його треба підготувати до роботи. Знаходив цікаві зразки дерев, почав їх сам оформлювати. Частину з них Інна розмальовувала, інші залишали у первозданному вигляді. Згодом став робити випал по дереву. Нове моє захоплення – годинники. На деяких природа сама створила різні образи – лінії пташок, риб, інших тварин. Маю багато планів, постійно в творчому пошуку.
Кожному з нас Бог поклав на душу багато талантів, але ми рідко їх розвиваємо. Бажаю, щоб кожен мав якесь захоплення, займався тим, що лягає йому на душу. Тоді у вас виникне бажання подивитися на своє життя поіншому, у ньому з’явиться більше радості.
– Ми привезли роботи, насичені нашим херсонським сонцем і морем. У нас особливий регіон – Чорне і Азовське моря, Сиваш, Рожеве озеро, якому мільйони років, – продовжила розмову Інна КрасовськаКафтан. – У своїх роботах намагаюся передати красу того, що нас оточує, – природи, сонця, людей. Як би нам важко не було, але серед усіх проблем треба бачити перлину щастя, радості. І тоді нам на цьому світі стане краще жити.
З яким душевним настроєм митець створює свої роботи, така й енергетика відчуватиметься від цих робіт. Або вона радісна, щаслива, підіймає нам настрій, дарує позитив, або, дивлячись на ці роботи, не відчуваєш нічого.
Мені завжди цікаво пізнавати нові види мистецтва. Малюю на папері, полотні, кераміці, камені. У творчому процесі створила свій авторський стиль – “цвітиці”. Картина “Цвітиця щастя” надихнула на створення нових віршів. Цвітиця – це портрет душі, цвітиця – це стан природи. У кожної людини я бачу свою цвітицю, яку можна намалювати, або виліпити з пластиліну.
Ми прокинулися, ми можемо подивитися на сонце, ясне небо, вдихнути свіже повітря. Здавалося б, звичайні речі, але насправді вони надзвичайні. Все це треба цінувати, берегти і любити.
Ми беремо участь у багатьох виставках, часто спілкуємося з людьми. У процесі творчого спілкування з глядачами дуже важливо надихнути людей, аби вони розкривали свій творчій потенціал. Вважаю, що головне в житті вірити в диво, казку, мріяти, бути в душі дітьми. Бажаю кожному, аби щастя було з вами. І не тільки в якийсь момент, а завжди.
На київській виставці представляю серію “Риби”. Почала її з “Доісторичної риби”. Поруч – “Риба філософ”, “Загадковий краб”, “Здивована риба”, яка побачила якусь красу на морському дні, символ достатку – “Черепаха”. А ще “Рибабатіг”, що є символом чоловічого захисту. Насправді таких риб у світі не існує, це витвір авторської фантазії. Думаю, що працюватиму над цією серією і далі.
Поруч триптих – “Гармонія душі”. Дуже люблю духовні свята: “Різдво”, “Великдень”, “Трійця”, “Покрова”, на цю тему в мене багато картин. На центральній роботі триптиху символічні писанки, а з двох сторін символ Берегині, який оберігає нашу душу.
У роботі “Охоронці дива” хотіла показати, що у кожного є своє диво, свої заповітні мрії. Намалювала двох містичних пташок, які оберігають це диво, щоб воно обов’язково збулося.
Ми назвали виставку “Дерево з казкових снів”. Розпочалося все зі звичайних стовпчиків дерев. Беру їх до рук і бачу, що кожен стовпчик має свої лінії, свій характер, свій настрій. Я їх розписую так, ніби відчуваю душу цих стовпчиків, а деякі фігурки так і залишаються чорнобілими. Це, як і сни, що бувають кольоровими або чорнобілими. Тепер я дістаю з кошика дровиняки, оглядаю кожну. Якщо щось зачепило, то прибираю його від каміну і починаю з цього творити нову казку.
А ще я розписую дерев’яні писанки. На одній з них пташка, яка оселилася в дереві, сама природа створила для цієї роботи око і хвіст. Далі розписи: “Берегиня”, “Радість”, “Дві пташки”, “Зелені квіти”, “Рух – це життя”, “Цвітиця – мрія”. Беру деревину і вже бачу, що там живуть ці образи.
Духовним святам присвятила роботи “Медовий спас”, “Яблучний спас” і “Горіховий спас”. Саме на Горіховий спас пекли перший хліб з нового врожаю. Тут я намалювала і горіхи, і рушники.
Кожну роботу створюю порізному. Але ніколи не знаю, якою насправді вона буде. Сама природа підказує, як я маю її робити.

Матеріали підготував
Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment