Галина ДАЦЮК,
журналістка
Анатолій ЛУКАЩУК,
історик
Їм інкримінуватимуть смертельний злочин: “відторгнення радянської України зі складу Радянського Союзу”. Російська та її правонаступниця – радянська – імперії “шили” цю статтю українцям не раз. У позаминулому столітті Олександр Русов, почувши таке звинувачення, іронічно й гірко зауважив: “Ех, панове судді, якби ж у мене була армія, може б, і вдалося”…
1944 року “відторгнення” Кордишева не могло бути, бо Волинь ще не приросла до імперії зла і не прагнула цього. За п’ять років, від вересня 1939го, нічого доброго ні від нацистської, ні від радянської влади люди не бачили – одні окупанти змінили інших. Останні з особливою жорстокістю почали насаджувати власні порядки і власну мораль, здійснюючи в особі органів НКВС злочини над людською гідністю.
Своєї батьківщини кордишівське жіноче підпілля не зраджувало. Її кордони були тут – по обидва береги річки Вілії, на пагорбах, у лузі, полях, по дорогах, що вели до Кременця і Шумська, в урочищах, над Кордишівським ставком, на подвір’ї храму. І за селом, на узвишші, де спочивало в землі їхнє родове коріння… Вони любили цю землю, хоча ніколи не освічувались у своїх почуттях, і це було природно.
Галина Липка – одна з кількох десятків кордишівських дівчат, народжених на початку 1920х років, яких очікували подібні долі – кохати, народжувати, господарювати. І вже – вчитися! Усі вони ходили до школи і перед радянською окупацією встигли закінчити по кілька класів. Грамотні, відвідували хатучитальню, ставили імпрези, організовували шкільні вечори до Шевченкових днів. А в 43му непомітно стали учасницями організації, головна мета якої була Самостійна Україна. Непомітно, але постійно й багато працювали. Аж поки не почалися арешти, що зруйнували вибудуваний століттями їхній уклад. І кожна з них, чиясь донька, сестра, кохана, подруга, особистість перетвориться раптом на злочинницю, бандитку, зрадницю, арештантку, яку садистислідчі не вважатимуть за людину.
Щоразу, оприявлюючи ту чи іншу жіночу історію, пече біль, що й досі ці дівчата “невидимі”. І невидимими полишили світ, так і не встигнувши без страху розповісти про своє життя. Тож послуговуємося архівними слідчими справами.
1 квітня 1946 р. помічник уповноваженого Шумського РВ НКВС Жуков підписав постанову на арешт Липки Г. Д., 1927 р. н., жительки села Кордишів, українки, яка “зрадила Батьківщину і 1943 р. вступила в станичну ОУН”.
З квітня 1946 р. згідно з ордером № 1046, виданим Тернопільським облуправлінням НКДБ, Липку Галину, звинувачену за статтями 54І “а” і 54ІІ КК УРСР, було заарештовано Шумським РВ МДБ. “Беручи до уваги, що Липка Галина, перебуваючи на волі, може ухилитися від слідства і суду”, запобіжним заходом вирішено обрати утримання її під вартою.
10 квітня 1946 р. помічник оперуповноваженого Шумського РВ НКДБ Жуков у присутності оперуповноваженого Шарапова і командира кулеметного взводу Шакірова, провів обшук у господарстві Липки Г. Д. і задокументував, що “на зникнення предметів при обшукові скарг не надходило”. Матір Марію Махтеївну змусили написати гарантійну розписку в тому, що все описане майно: будинок мурований, покритий черепицею; клуню для зберігання зерна, коня (один), корову (одна), вівцю (одна), порося (одне) вона зобов’язується “зберігати до особливого розпорядження органів МДБ”.
З анкети, яка “заповнюється із слів заарештованої, перевіряється документами і яку передавати самому арештованому забороняється”, – дізнаємося, що сім’я Галини складається з мами Марії Махтеївни, 1908 р. н., і брата Михайла, 1934 р. н., учня початкової школи. Особистий підпис заарештованої.
12 квітня 1946 р. оперуповноважений Шумського РВ МГБ Свириденко в присутності лейтенанта Жукова допитав Липку Галину. “Мене загітувала жителька нашого села Василюк Тетяна, біля 28 р., яка займала посаду станичної ОУН. Навесні 1944 р. вона прийшла до мене і запропонувала вступити в ОУН, на що я дала свою згоду. Вона дала мені псевдо “Квітка” і назвала своє організаційне псевдо – “Лія”. Сказала, що я збиратиму продукти і одяг для УПА. І з того часу я почала працювати в станиці ОУН. Гарнізон прийшов у село приблизно 15 січня, а 27 березня 1946 р. мене заарештували і доставили в Шумське РВ МДБ.
В організації ОУН під псевдо “Квітка” я збирала з населення Кордишева для УПА вовну, полотно, білизну, хліб, сало, курей, сир, яйця, молоко. Скільки всього зібрала, сказати не можу, тому що з 1944 р. минуло багато часу, за один рейд я зібрала 10 булок хліба, 2 відра молока, 60 шт. яєць, 5 курок, 12 м полотна, 4 кг вовни, 6 пар білизни”.
Уже в Кременці уповноважений УМДБ Вінницької області майор Дружинін допитав затриману Липку Галину, розпитуючи, чим конкретно вона займалася в період німецької окупації.
Галина розповідала, що працювала в господарстві батька і ніяких зв’язків з окупаційною владою не мала. Що батько Данило Іванович, мобілізований в РККА, загинув. Що нікого з українських націоналістів і учасників УПА вона не знає…
Після слів Дружиніна, що “слідство має у своєму розпорядженні факти про причетність Липки Г. Д. до жіночої ОУН села Кордишів”, Галина розповіла: “Членом ОУН я не являюсь, але мала місце така подія. У жовтні 1944 р., ввечері, до нас у хату зайшли озброєні повстанці і наказали мені зібрати по селу продукти. Я дала згоду, зібрала 10 булок хліба і віддала повстанцям в хаті, де тепер сільська рада. Продукти для УПА збирала лише раз, і більше мені ніхто доручень не давав. Учасницею жіночої ОУН я не була і завдань її не виконувала”. (“Ваші покази неправдиві”)…
“Із вояків УПА по селу я знаю лише трьох: Поліщук Петро, Кондратюк Володимир, Швець Петро, – перейшли на нелегальне становище, більше про вояків УПА і членів ОУН мені нічого невідомо”.
24 квітня 1946 року у Кременці справу було прийнято до виробництва за підозрою в приналежності Галини до ОУН і слідчий Оробій приступив до розслідування. У той же день Липці Галині (“Квітці”) слідчим Оробієм було вручено постанову про пред’явлення їй звинувачення у злочині, передбаченому статтями 54І“а” і 54ІІ КК УРСР. За відпрацьованою схемою провели очну ставку Галини з арештованими і ув’язненими в Кременецькій тюрмі учасницями кордишівської станиці ОУН. Вони підтвердили, що з 1943 р. по листопад 1945 р. разом з Галею збирали продукти для УПА, а в 1945 р. прийшов гарнізон військ, і збір припинився…
В архівній слідчій справі Липки Г. Д. читаємо, що за “свідченнями обвинуваченої проходять як активні члени ОУН і учасники банди УПА”… і далі йде перелік імен мережі села. І слідчий Оробій постановив: “Беручи до уваги, що місце перебування перерахованих осіб не встановлено, слідчі матеріали на названих осіб із справи виділити і направити в Шумський РВ МДБ для оперативного використання”. Серед названих осіб багатьох вже не було в живих, багато відбували ув’язнення в Сибіру.
Вибивши і оформивши на папері потрібні факти, які підводили справу до винесення вироку, слідство у справі Липки Г. Д. завершили. Лейтенант Оробій, розглянувши слідчу справу, визнав добуті дані достатніми для судового засідання.
“Проведеним по справі слідством встановлено, що Липка Г. Д. влітку 1943 р. вступила в ОУН, мала псевдо “Квітка”, відвідувала націоналістичні зібрання, де обговорювались питання про ведення боротьби з Радянською владою і надання допомоги УПА. Як член ОУН Липка зібрала і передала 10 буханок хліба, 20 літрів молока, 4 кг масла, сиру 10 кг, 4 кг вовни, 6 пар білизни і 12 м полотна.
На підставі викладеного Липку Галину звинуватили в злочинах, передбачених статтями 54І “а” і 54ІІ КК УРСР, і слідчу справу № 3343 направили військовому прокуророві ВМВС по Тернопільській області для передачі суду ВТ.
19 травня 1946 р. на підготовчому засіданні ВТ військ МДБ Тернопільської області доповідач Ліхтенштейн доповів справу і запропонував обвинувачувальний висновок затвердити, передати суду Липку Г. Д. за статтями 54І“а” і 54ІІ КК УРСР. “Я, що нижче розписалась, Липка Г. Д., 29 травня 1946 р. ознайомлена з обвинувачувальним висновком”.
30 травня 1946 р. ВТ ВМДБ Тернопільської обл. на закритому судовому засіданні без участі обвинувачення і захисту, розглянув справу в обвинуваченні Липки Г. Д. за ст. ст. 54І“а” і 54ІІ КК УРСР, доставивши підсудну в залу суду під конвоєм.
Головуючий оголосив обвинувачувальний висновок і роз’яснив підсудній суть звинувачення. “В чому мене звинувачують — мені зрозуміло, винною я себе визнаю, проте я не була членом ОУН і не мала псевдоніма. Попередні свідчення не підтверджую, бо так зовсім не було”. В останньому слові Галина сказала: “Судіть на свій розсуд”.
30 травня 1946 р. ВТ в закритому судовому засіданні визнав Липку Г. Д. винною в скоєнні злочинів (…) і присудив позбавити її волі з відбуванням у ВТТ терміном на 7 років без поразки в політичних правах, зважаючи на неповноліття.
Очевидно, мама Марія Махтеївна писала листи про помилування. “9го березня 1948 р. слідчий слідчого відділу УМДБ по Тернопільській області Смірнов, розглянувши архівнослідчу справу № 5027 і матеріали Львівської трудколонії № 1 МВС про дострокове звільнення Липки Г. Д., 1929 р. н., жительки с. Кордишів, українки, засудженої 1946 р. за ст. ст. 2054І “а” УРСР до 7 років ВТТ, знайшов, що на попередньому слідстві Липка винною себе визнала повністю, проте в суді ВТ від свідчень про приналежність до ОУН відмовилась. Одначе свідченнями заарештованих вона викривалась в тому, що, як учасниця ОУН до листопада 1945 р. збирала продукти для бандитів УПА, брала участь в оунівських зібраннях. Враховуючи, що Липка скоїла злочин проти Радянської Держави, вважав би застосування амністії до засудженої Липки передчасним і недоцільним”.
І Галині довелося повністю відбути покарання – 7 років ув’язнення.
1954 року уже після її звільнення (1953 р.) Генеральний прокурор СРСР опротестував вирок Військового Трибуналу у відношенні Липки Г. Д. І почалася епопея листування!
19.05.1954 р. Верховний Суд СРСР, розглянувши протест Генерального прокурора СРСР на вирок ВТ від 30.05.1946 р. по справі Липки Г. Д., засудженої до позбавлення волі у ВТТ терміном на 7 років, встановив, що “Липка згідно з вироком визнана винною в тому, що влітку 1943 р. за завданням ватажків банди ОУН збирала з мешканців с. Кордишів для банди УПА продукти і речі. У протесті Прокурора не заперечується винність Липки в скоєнні вказаних дій, проте вказується що суд, зовсім безпідставно і безмотивовано визнав її винною за ст. 54ІІ КК УРСР, що є невірним, і це обвинувачення підлягає виключенню із вироку. Враховуючи, що пособницька діяльність Липки була незначною, скоєна під впливом бандитів у віці 14 з половиною років Генеральний прокурор СРСР вважає за можливе знизити міру покарання до 5 років позбавлення волі в ВТТ і в зв’язку з Указом “Про амністію” рахувати її несудимою, про що і просить в протесті Військову Колегію”.
Військова Колегія постановила вирок ВТ по справі Липки Г. Д. змінити і виключити з вироку обвинувачення за ст. 54ІІ КК УРСР за відсутністю складу злочину. Міру покарання знизити до 5 р. позбавлення волі в ВТТ. Відповідно до Указу “Про амністію” вважати Липку Г. Д., як таку, що не має судимості. В іншій частині вирок залишити без змін”.
31.05.1954 р. Військова Колегія направляє голові ВТ Прикарпатського ВО для виконання визначення ВК у відношенні Липки Г. Д. для ознайомлення. Той пересилає документ у Кордишів матері – Липці М. М. “Вирок по справі вашої дочки Галини змінений – міра покарання знижена до 5 років позбавлення волі… Прошу повідомити, чи повернулась Липка Г. Д. додому із ув’язнення, а якщо не повернулась і листується з вами, то повідомте її адресу. Підполковник юстиції Папіташвілі.
Листування триває. “Таємно, нач. спецвідділу УВТЛК УРСР, 9. 06. 1954 р. “Направляємо копію визначення ВК про зниження терміну покарання до 5 р. засудженій Липці Г. Д., просимо направити за місцем відбування покарання, щоб оголосити їй під розписку. Розписку терміново вислати у ВТ Прикарпатського ВО, в копіях повідомити Військову Колегію і Головну Військову прокуратуру. Якщо Липка Г. Д. вже звільнена, то прошу терміново повідомити, куди вона виїхала”.
09.07.54 р. Галина написала: “Велике спасибі за турботу. Я перебуваю вдома, біля мами. Липка Г. Д. пише особисто своєю рукою. Ще раз дякую”.
Але начальник спецвідділу МВС УРСР не вгавав. “26. 07. 1954 р. м Київ. Прошу терміново повернути у ВТ Прикарпатського ВО копію визначення ВК про зниження терміну покарання до 5 р. ув’язненій Липці Г. Д. З визначенням Липка Г. Д. досі не ознайомлена. З відповіддю прошу не затримувати. Полковник юстиції М. Іванович”.
02.07.1954 р. Москва, ВК Верховного Суду СРСР, Львів, ВТ Прикарпатського ВО, Київ, начальнику І спецвідділу МВС УРСР. Повідомляємо, що визначення ВК “Про звільнення ізпід варти Липки Г. Д.” нами отримано 05.07.1954 р., але не оголошено, так як Липка звільнена 3 квітня 1953 р. по відбутті терміну покарання і відбула на проживання у Вознесенський рн Миколаївської області”. Начальник спецвідділу управління Озерного табору МВС СРСР підполковник Цивілєв.
17.08.1954 р., начальнику управління підрозділу п/с, Заярськ Іркутської обл., копія Львів, ВТ Прикарпатського ВО. “Згідно з запитом № ВТ3171 від 24.VII.1954 р. просимо терміново повернути копію визначення ВК у відношенні до Липки Г. Д., яка направлена вам для виконання”. Зам. начальника відділу МВС УРСР Соколов.
19.09.1954 р., Голові ВТ Прикарпатського ВТ, м. Львів. “Повертаємо копію визначення ВК згідно з вашим запитом. Водночас просимо, коли мине потреба, визначення повернути на нашу адресу, так як нами зроблено запит за місцем відбуття Липки Г. Д. після звільнення – Шумський РВМ МВС Тернопільської області – про об’явлення Липці Г. Д. про зняття з неї судимості і відповідні зміни в її облікових документах, – звільнена 03.04.1953 р., відбувши покарання. Заст. начальника ІІ відділу Озерного табору МВС СРСР, підполковник Піскунов.
23.09.1954 р., начальнику Вознесенського РВМ Миколаївської обл. “Прошу викликати в райвідділ грку Липку Г. Д., і оголосити їй, що визначенням Військової Колегії вирок у її справі змінено: міра покарання знижена до 5 р. ВТТ. Після ознайомлення Липці належить розписатись, а визначення повернути ВТ Прикарпатського ВО. Полковник юстиції Мурашин.
05.10.1954 р., начальнику відділу управління п/с 410, м. Тайшет, Іркутської обл.; копія, Львів, ВТ Прикарпатського ВО. Направляємо відношення відділу МВС УРСР про надсилання копії визначення Військової Колегії від 19 травня 1954 р. у справі Липки Г. Д. для безпосереднього виконання, так як остання відбула у ваше розпорядження і визначення направлено вам. Нач. відділу п/с ВП120 Платонов.
10.12.1954 р., м. Вознесенськ, нач. РВМ МВС Миколаївської обл. Прошу терміново повідомити, чи виконано відношення ВТ Прикарпатського ВО від 23 вересня 1954 р., у якому ВТ просив вас оголосити Липці Г. Д. про визначення Військової Колегії по її справі. З відповіддю прошу не затримуватись. Мурашин.
10.12.1954 р., голові ВТ Прикарпатського ВО. Надсилаю ваш № 1586/46Т від 23.09.54 р. без виконання. Липка Г. Д. 1929 р. н, згідно з обліком паспортного столу значиться, що відбула в с. Кордишів Тернопільської обл. 22 травня 1953 р. Начальник Вознесенського РВМ МВС майор Богданов.
18.12.54 р., начальнику Шумського РВМ МВС Прошу Вас перевірити, чи прибула на проживання в Шумський рн Липка Г. Д., жителька с. Кордишів, якщо прибула, прошу викликати її в райвідділ міліції і оголосити під розписку наступне: “Визначенням Військової Колегії від 19. 05. 1954 р. вирок по її справі змінений: виключена ст. 54ІІ КК і міра покарання знижена до 5 років позбавлення волі в ВТТ. В силу Указу “Про амністію” вважати Липку Г. Д., яка не має судимості”. Після оголошення під розписку змісту даного відношення, прошу відношення і розписку повернути ВТ. Полковник юстиції М. Івановіч.
26.01.1955 р. Шумський РВМ МВС Тернопільської обл., полковнику юстиції М. Івановічу. Повертаю розписку з вчиненим підписом Липка Г. Д., котра ознайомлена із змістом листа. Начальник Шумського РВМ МВС Колокольніков.
“Розписка. Я, що нижче розписалась, Липка Г. Д., 1929 р. н., даю дану розписку в тому, що визначенням Військової Колегії Верховного суду СРСР від 19 травня 1954 р. з вироку виключена ст. 54ІІ КК і знижена міра покарання до 5 р. ВТТ. В силу ст. 6 Указу від 27.03.53 р. “Про амністію” вважати Липку, яка не має судимості. 22 січня 1955 р. Підпис засудженої: Липка.
Проживала Галина Липка в Кордишеві, вийшла заміж, народила двох синів. Була надзвичайно щедрою людиною. Реабілітована 4 лютого 1992 року.
У публікації використані матеріали архівнокримінальної справи:
Архів УСБУ в Тернопільській області. – Ф. 7(Р). – Спр. 8497П. – 56 арк.
