Кришталь і золото

Гаврилюк Н. Віршів золотий політ: поезія Світлани Короненко. – Київ: Ярославів Вал, 2021. – 416 с.

Галина Стасюк,
кандидатка філологічних наук,
доцентка ІваноФранківської філії
Університету “Україна”

Особистість поета і створений художній світ — це завжди таємниця, яка вабить. І дослідник, наче детектив, шукає ключі до цієї загадки. Результат залежить від складності таємниці та від аналітичного таланту детектива. У монографії Надії Гаврилюк “Віршів золотий політ: поезія Світлани Короненко” вдало зійшлися обидва фактори.
Образний ареал авторки “Містерій”, “Замовлянь на білоруську мову”, “Дебори” складноасоціативний, синестезійний, тому незвично сугестивний, чарувальний. Знайти герменевтичні ключі до такого водночас відкритого (багата інтертекстуальність) та закритого (герметичність смислів) художнього світу — під силу, мабуть, тільки науковцю, який дивиться на нього не лише зовні (як рідкісної академічної підготовки віршознавець), а й — умовно — зсередини (як самобутня поетеса).
І зміст монографії виразно потверджує: таємниця знайшла свого детектива. Надія Гаврилюк виокремлює кілька ключових топосів поезії Світлани Короненко, які, сенсово перетинаючись, наче виростають один із одного: Жінка (розділ “Сукні шовкове розкрилля…”), Доля (розділ “Доле моя пречиста…”), Творчість і Людинавтворчості (розділи “Дух несподіваних рим…” та “Акварельні портрети віршів…”), Кохання (розділи “Така тонка любові лінія…” та “Поема голосінь і голосів”), Традиція як духовна тяглість і як інтертекст (розділ “Срібно горить амальгама…”). Тримаючись за ці магістральні тематичні лінії, можна поступово заглиблюватися у “дивні глаголи жіночі”, вибудовуючи власну рецепцію дуже незвичайного — короненківського — поетичного задзеркалля.
Надія Гаврилюк робить це вдумливо і тонко, використовуючи оригінальний (власне її) методсплав, в основі якого — герменевтичний підхід до твору, додатково розімкнений на ґрунтовний строфометричний, фонічний та стилістичний аналіз, на лінгвістичну практику “вилущування” внутрішньої форми слова, на інтерпретативноасоціативну роботу з алюзіями і ремінісценціями як з інтертекстом та інтермедіальним простором.
Щодо способу розкриття смислів художнього тексту відома літературознавиця (і поетеса) зауважує у висновках (“Рядок, як подих”): “…можливі інтерпретації у твір закладає таки автор (навіть якщо частина з них закладена підсвідомістю автора). Допустимі інтерпретації обумовлено текстом аналізованого автора, все що поза допустимим — свавілля інтерпретатора, голос інтерпретатора, а не голос автора”. Опираючись на цю глибоко слушну тезу (на жаль, чомусь не очевидну для багатьох науковців від літератури) та вправно послуговуючись складним методологічним інструментарієм, дослідницядетектив підбирає правильні ключі до таємниці, бо вона відкривається.
Художній світ Світлани Короненко в літературознавчій рецепції Надії Гаврилюк виростає із “потужної схильності поетеси до містерії і містики”; він напрочуд інтелектуальний, “із численними покликаннями на художників, поетів, музикантів, на мистецькі полотна, поетичні твори попередників і сучасників”; авторка цього дивовижного світу “балансує між буденністю і екзотикою, архаїкою і добою інтернету, між минулим і сучасним, між верлібром і білим ямбом та римованою силаботонікою і тонічним віршем”; її поетичному мовленню властиві “розлогі фрази, довгі речення, що нанизуються одне на одне, нагадують барокову розлогість і схильність до орнаментування тексту”. І тому “прозорість стилю — це не про Світлану Короненко”, “її творчість є позбавлена небесної ясності для тих, хто не звик до читання текстів алюзійних, опертих на книжність”. Проте непрозорість, таємничість, важкопроникна палімпсестність поетичного слова авторки “Віршів з осені”, “Поеми голосів” не склала непідйомної проблеми для досвідченого, глибокого науковця.
Монографія Надії Гаврилюк “Віршів золотий політ: поезія Світлани Короненко” залишає виняткове враження: аргументована чіткість, об’єктивна ґрунтовність та інтелектуальність аналізу переплітаються з розлогим цитуванням самобутньої, чарувальної поезії. Наукове та художнє слово — кришталь і золото — єдиним сплавом, в одній книзі, яка, без сумніву, є цінним здобутком українського літературознавства.