Любомир Пиріг – видатний український медик-патріот



Ярослав ГАНІТКЕВИЧ,
м. Львів

19 жовтня 2021 р. на 91му році життя відійшов у вічність Любомир Пиріг – доктор медичних наук, професор, засновник і завідувач кафедри нефрології та нирковозамісної терапії НУОЗ України, академік НАМН України, членкореспондент НАН України, один із найвидатніших українських медиків і громадських діячів.
Народився Любомир Пиріг 1 березня 1931 року в м. Рогатині, тоді Станіславського воєводства Польської Речі Посполитої. Став навчатися в українській “Рідній школі”. Школярем пережив Другу світову війну, перші роки радянської влади, німецької окупації. 1948 року закінчив із медаллю Рогатинську середню школу та вступив на лікувальний факультет Львівського медичного інституту. 1954 р. отримав диплом лікаря з відзнакою та був рекомендований на наукову роботу. Скерували Любомира аспірантом на кафедру загальної гігієни. Після семестру роботи на кафедрі теоретичної медицини вирішив займатися практичною медициною, перейшов працювати лікарем санаторію “Мармуровий палац” в Моршині. Там познайомився з майбутньою дружиною Тамарою Панченко.
Зацікавлення клінічною науковою роботою привело його 1958 р. в аспірантуру кафедри терапії Київського інституту вдосконалення лікарів. Захистив кандидатську дисертацію, написану українською мовою (1962), працював асистентом, згодом доцентом кафедри терапії Київського медичного інституту. 1973 року перейшов у Київський НДІ урології та нефрології, почав завідувати відділом терапевтичної нефрології, часто проводив викладання українською мовою. 1978 р. захистив докторську дисертацію “Еволюція гострого і хронічного гломерулонефриту”. Довелося 10 років чекати на вчене звання професора. Парторг кафедри накидалась на нього: “До каких пор вы на этом своем языке будете разговаривать? Хватит этого национализма”. Хоча медичне начальство не забороняло йому розмовляти і викладати українською, але наукові праці потрібно було публікувати російською мовою. Упродовж 14 років був головним нефрологом МОЗ України. У роки диктатури комуністичної партії зумів стати українським лікарем і викладачем, українським професором.
У червні 1990 р. Л. Пиріг організував Всеукраїнське лікарське товариство (ВУЛТ) та був обраний його президентом (1990–2007). У серпні 1990 р. брав участь в конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (СФУЛТ), який проводив в Києві та у Львові голова Ахіль Хрептовський з Чикаго та провідні лікарі діяспори, разом з учасниками вперше заспівали відкрито в оперному театрі український гімн.
З відродженням незалежної України Любомир Пиріг став одним із найбільш активних українських вченихмедиків. Його обрали в Рогатині народним депутатом першого демократичного скликання Верховної Ради України. Був головою підкомісії збереження генофонду нації та надзвичайних ситуацій в комісії з питань охорони здоров’я. Виступав на засіданнях Верховної Ради зі своїми пропозиціями при обговоренні законів про освіту, науку, культуру, при обговоренні Чорнобильської катастрофи. В 90ті роки писав: “В Україні, на жаль, екологія і як наука, і як реальність, і як світогляд перебувають в зародковому стані”. 1993 року організував конференцію “Медицина і українська культура”.
Любомир Пиріг став членом Народного Руху України, очолював у Києві Медичну комісію (Комісію у справах медицини при Колегії з соціальних питань) Народного Руху України, був членом Головної ради Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, членом президії та головою медичної секції Товариства “УкраїнаСвіт”, членом президії правління ІваноФранківського земляцтва в Києві.
Його обрали членомкореспондентом АН України (1991), академіком Академії медичних наук України (1993), дійсним членом НТШ, став заслуженим діячем науки і техніки.
Л. Пирога призначили (1995) завідувати кафедрою нефрології Медичного інституту післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. 1996 року заснував Українську асоціацію нефрологів. Пізніше інститут перейменували в Національну медичну академію післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. Тепер Національний університет охорони здоров’я України (НУОЗУ) ім. П. Л. Шупика, в якому з 2010 р. Л. Пиріг працював професором кафедри до кінця життя.
Любомир Пиріг як президент ВУЛТ проводив щодва роки з’їзди ВУЛТ у Києві та містах України, де обговорювали актуальні питання, видавали матеріали. З’їзди завершувалися зверненням до найвищих владних структур. Під час VІ з’їзду ВУЛТ пан Любомир говорив: “Ситуація, що склалася в галузі через безгрошів’я, соціальну незахищеність медпрацівників, відсутність умов для підвищення їхньої кваліфікації, породжує апатію і синдром набутого дефіциту совісті”.
2010 року на конгресі СФУЛТ у Львові професор Павло Джуль із Детройта, уродженець Тернопільщини, передав президентство СФУЛТ Любомиру Пирогу. Упродовж 16 років Л. Пиріг очолював СФУЛТ, організував 8 конгресів за участю багатьох лікарів української діяспори та України. Обговорювали важливі питання, приймали актуальні рішення для поліпшення охорони здоров’я та рівня забезпечення працівників медицини. Він писав, що СФУЛТ – це ланка консолідації українців світу. “Майже на кожному конгресі звучать питання історії української медицини, внеску українських лікарів у світову медицину і їхньої подвижницької діяльності”. Л. Пиріг із учасниками конгресу готував звернення до МОЗ та МОН із важливих проблем медичної науки. 2016 року він відмовився очолювати СФУЛТ у зв’язку з віком (85 років).
Автор понад 560 наукових праць з питань діагностики, профілактики й лікування хвороб нирок. Співавтори публікацій – понад 100 співробітників та учнів, більше 200 робіт він сам написав. Під керівництвом Л. Пирога співробітники підготували і захистили 3 докторські дисертації та 21 кандидатську. Для практичних лікарів видав 33 посібники і методичні рекомендації, 8 інформаційних листів, зробив 4 винаходи. Крім наукових медичних праць, опублікував близько 200 науковопопулярних публікацій, понад 50 загальних публікацій, біля 40 публікацій спогадів. Вийшла збірка його статей “Медицина і українське суспільство”.
Л. Пиріг приділяв багато уваги утвердженню української мови в державі та в медицині, часто публікував огляди української та російської літератури і преси. В Україні та за кордоном у своїх виступах часто говорив про становище української мови в сфері медицини, проблеми медичної освіти, реформування науки в Україні, організацію охорони здоров’я. 2010 року писав: “За майже два десятиліття незалежності за умови справді української влади в Україні можна було б досягти більше успіхів у розвитку українськості у сфері культурного життя”. Його перу належать, зокрема, статті “Варто виховувати у співрозмовників повагу до себе”, “Дерусифікація у сфері медицини”, “Лікарю, будь інтелігентом!”, “Ми не всесильні, але і не безсилі”, “Основа лікарювання – любов”.
Л. Пиріг підтримував зв’язки з медиками Львова, кілька разів головував на з’їздах і конгресах лікарів у Львові, співпрацював з найдавнішим Українським лікарським товариством (УЛТ) та з НТШ, редагував видані у Львові НТШ і ВУЛТ книжки “Українські лікарі”. Перебуваючи в Америці та в Австралії, він встановив тісні зв’язки з тамтешніми українськими лікарями та громадськими діячами. Як уродженець Прикарпаття Любомир Пиріг надавав значну допомогу жителям свого рідного краю, його обрали почесним громадянином Рогатина. Дослідив родини Пирогів у давній час у різних місцях, описав шість поколінь свого родоводу. Процитував Тараса Шевченка: “Історія мого життя складає частину історії моєї батьківщини”.
Ще в школі Любомир почав збирати поштові марки, став видатним філателістом. Брав участь у багатьох філателістичних виставках, отримував нагороди. Опублікував біля 150 повідомлень “Філателістична україністика”, про Україну на поштовій марці. В числі публікацій “Історія України в іноземних поштових марках”, “Філателістична Шевченкіана”, “Мистецтво української ікони”, “Храми України”, “Козацька слава України”.
Л. Пиріг брав постійно активну участь в громадському житті, був членом громадської ради МОЗ України, радником Президента НАМН України, членом спеціалізованої Вченої Ради при НМАПО, президії Товариства терапевтів України, Вченої ради Інституту енциклопедичних досліджень НАН України, членом комісії з біоетики НАН України, експертної ради МОН України.
За високу активність у лікарській, науковій та громадській діяльності Л. Пиріг отримав в Україні численні нагороди: орден Знак пошани, орден Ярослава Мудрого, орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого, лавреат Державної премії в галузі науки і техніки України, лавреат премії ім. Олекси Гірника, лавреат фонду Тараса Шевченка. Відзначений медалями “В пам’ять 1500річчя Києва”, медаллю акад. М. Д. Стражеска, медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям”, медаллю Мар’яна Панчишина, медаллю “За відзнаку та звитягу в медицині”. Отримав численні почесні грамоти, зокрема від Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Президії НАН України, Всесоюзного товариства терапевтів, Українського лікарського товариства Північної Америки, Світової федерації українських лікарських товариств, Київського міського голови, Асоціації філателістів України. Нагороджений знаком “Відмінник охорони здоров’я”, дипломом до 2000ліття Різдва Христового, дипломами Національної медичної премії, відзнакою НАН України “За наукові заслуги”, відзнакою НМАПО імені П. Л. Шупика.
Урочисто й обширно відзначали 80річчя Любомира Пирога. Про нього висловлювалися: “Академік є гідним представником тепер нечисленної когорти особливих лікарів України. У своїй роботі та житті він керується не лише усталеними принципами лікаря, а передусім тими особливими законами причетності та співпереживання, що їх віками творила людська мораль. Окрім високого лікарського професіоналізму він має авторитет і визнання як учений, ґромадський діяч, публіцист, Чи не тому, що завжди відчував громадянське затребування і відгукувався не словами, а вчинками”. “Він активно і послідовно позиціював себе як національно відповідальний громадянин, лікарінтелігент, обстоюючи переконання, що українська наукова і культурномистецька еліта, українські інтелектуали мають виступати дієвою громадською і політичною потугою, спрямованою на розбудову України як національної держави з європейськими цінностями і пріоритетами”.
Любомир Пиріг видав книжку спогадів “Колись було…”, в якій відновив в пам’яті події 30–50–70х років минулого століття. У книзі відкрито представив складну, часто драматичну і трагічну еволюцію покоління української інтелектуальної еліти, її формування. Ця книга лікаряінтелігента, вченогоінтелектуала розкриває глибинний зміст того періоду, в якому формувався національний характер, національна свідомість, спосіб мислення, світоглядні засади українського інтелігента. Стали розглядати життя Любомира Пирога не лише як неминуче долучення його до руху “незгідних”, тих, кого ми називаємо шістдесятниками, але й у ширшому, за визначенням Івана Дзюби, значенні: “як поступове розширення простору невдоволення станом речей і відповідальної за майбутнє України думки в усіх сферах життя”.
На жаль, лише НУОЗУ імені П. Л. Шупика та Інститут урології одразу повідомили: “Перестало битись серце Почесного Президента Всеукраїнського лікарського Товариства – Любомира Антоновича Пирога: великої Людини, чудового Лікаря, справжнього патріота України та активного громадського діяча…”.
Спомин про його добрі справи в житті назавжди залишиться у пам’яті та серцях усіх, хто його знав, любив та шанував.



Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment