Етноляльки Тетяни Федорової

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,
директор Ірпінського історикокраєзнавчого музею
Фото автора

Ляльки Тетяни Федорової завжди захоплюють шанувальників українського мистецтва. Лялькарка народилася в Умані, в сім’ї залізничника. У 1952 році родина перебралася в Ірпінь.
Тетянка змалку захоплювалася ляльками. Спочатку майструвала паперові ляльки і дарувала їх подружкам. А в шостому класі виготовила собі костюм принца для шкільного карнавалу. Шила карнавальні костюми і в старших класах. Якось на Новий рік перше місце отримав костюм “Шахова королева”, а друге – костюм “Турок”, обидва – роботи Тетяни. Здавалось, дівчина мала б стати художникомдизайнером і конструювати одяг. Але після школи вона здобула вищу філологічну освіту (українська мова та література) в Київському університеті ім. Т. Шевченка. Реалізувала себе як журналістка: її публікації про митців завжди знаходили свого читача.
У 1992 році Тетяна Федорова працювала референтом Української всесвітньої координаційної ради, де опікувалась організацією міжнародних зібрань українців. До кола її обов’язків належало і забезпечення гостей з діаспори сувенірами. Заповзятливі підприємці вже пропонували сувенірний ширвжиток. Проте у Тетяни Семенівни фігурки носатих, череватих козаків з чарками і прапорами викликали іронію. Вона розуміла, що примітив не може гідно представити Україну.
Син – художник Євген Москаленко – якось жартома порадив мамі самій робити сувеніри, наприклад, ляльки. І Тетяна Семенівна розпочала робити етнографічні ляльки. Відтоді вона виготовила їх понад пів тисячі. Створенню кожної ляльки передує скрупульозне вивчення відповідного костюма. Лялькарка занурюється в етнографічну літературу, альбоми, листівки, відвідує музеї та художні антикварні салони. Її ляльки репрезентують різні краї Батьківщини – Буковину, Волинь, Донеччину, Закарпаття, Лемківщину, Львівщину, Поділля, Полтавщину, Слобожанщину, Черкащину тощо.
Кожна лялька – в одному примірнику, але вони об’єднані по серіях. Наприклад, серія “Київська Русь”: сюди належать боярин і бояриня, воїн, а також горезвісний хан Батий. Серія “Козацтво”: тут козак Мамай, гетьмани БайдаВишневецький, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Пилип Орлик, полковник Іван Богун і рядові козаки. Нещодавно Тетяна Федорова виготовила ляльку “Граф Григорій Орлик”. Прототип – син гетьмана Пилипа Орлика Тонким відтворенням найдрібніших деталей захоплює мініатюра “Козаку і море по коліна”: козак веслує на човні. Сам човен виготовлений із половинки горіхової шкаралупи.
Є серія “Святі” – Петро, Андрій Первозванний, Георгій та Пилип, Ганна і Марія. Близька до них серія духовних осіб: це митрополит Петро Могила, галицький священник Йосафат і митрополит київський ХVІІІ ст.
Майстриня ілюструє ляльками літературні твори. Вона запропонувала лялькові інтерпретації героїв творів Тараса Шевченка – Яреми і Оксани із “Гайдамаків” та Настусі й Петра із “Сотника”, Назара Стодолі і його коханої Галі із “Назара Стодолі”, героїв “Лісової пісні” Лесі Українки – Лукаша і Мавки, Перелесника. В її творчому доробку значне місце займають ляльки, створені за мотивами відомих картин, – Наречена за однойменною картиною Федора Кричевського, Микола і Христина за картиною “Ідилія” Миколи Пимоненка, а також образи за картинами Олени Кульчицької та Юрія Глоговського.
Тетяна Федорова звертається до глибинних витоків української культури. Так, вона виготовила ляльку “Апі – праматір скіфів”, взявши за основу зображення, знайдені археологами.
Пані Тетяна часто дбає, щоб ляльки мали пару. Вона й експонує їх парами, називаючи призабутими українськими іменами – Северин і Мотря, Марта і Семен, Дарина і Карпо, Василько і Ликера, Уляна і Свирид, Саливон і Груня. Є тут і відомі історичні постаті – Роксолана і турецький султан Сулейман Пишний. Лялькова композиція “Українське весілля минулих літ. Центральні регіони” налічує 18 персон. Висота ляльок – 1020 сантиметрів. Художники створили святковий інтер’єр української хати: Вікторія Бобровицька – живопис, Павло Устименко – меблі й ложки, Олег Бубон – килим. Вийшла мініатюра, мистецька й етнографічна довершеність якої справді захоплює. Ця композиція створювалась цілий рік.
Заслужений художник України Костянтин Могилевський (нині покійний) сказав про багатофігурне панно “Берегині Роду”, що це готова композиція для створення мозаїки на Будинку художника, творчості чи культури. На панно виростає гігантський сонях. Біля його основи – давньоукраїнські боги Ладо і Лада, а на листках – жіночі постаті. Все починається з любові двох, згодом з’являються нові покоління.
Тетяна Семенівна також відтворила в ляльках образи українських міщанок початку минулого століття. Це і дівчата на лавці, і Марія з Умані (1911 рік).
А серією “Доба Відродження”, створеною за картинами славетних тогочасних митців, де поруч зі знатними поляками, іспанцями та італійцями представлено українських князів Острозьких, майстриня доводить, що історію України слід розглядати в контексті загальноєвропейської історії. До цієї теми можна зарахувати і ляльку “Граф Григорій Орлик”, виготовлену нещодавно. Син гетьмана Пилипа Орлика став французьким дипломатом, генералпоручником, належав до особистої спецслужби французького короля Людовика ХV “Секрет короля”. Орлик нагороджений орденами Франції, Швеції і Речі Посполитої. Але він ніколи не забував про Україну і, спілкуючись з європейськими можновладцями, повсякчас нагадував про козацьку націю, що знемагала у ярмі.
Висота ляльок – від кількох сантиметрів до понад пів метра. Знаряддями праці для мисткині слугують лише тоненька голочка, манікюрні ножиці та наперсток. Спочатку майстриня одягала порцелянові ляльки, виготовлені її сином Євгеном Москаленком. Потім почала робити м’які ляльки, створює і традиційні лялькимотанки.
Є в неї своєрідні лялькові картини, наприклад, “Вище соняхів”. На гойдалці над соняхами злітає дівчинка у вишитій сорочці й вінку. Об’ємна лялька з соняхами пришита до синьої тканини. Ця композиція вміщена в рамку і створює картину. Тут Тетяна Семенівна зобразила свою онуку Марійку. Дівчинка, сівши на гойдалку, прохала розгойдати її так, щоб вона злітала вище соняхів. Зворушують лялькикартини “Чекаю тебе”, “Зустрів козак дівчиноньку”, “Дівчинка і метелик”. Зимові свята проілюстровані багатофігурними композиціями “Різдвяний вертеп”, “Дівоча “меланка” йде” і серією ляльок в українському багатому зимовому одязі. Дещо гумористичний твір “Суперники”: в кутку тулиться краля, а двоє парубків розмахують кулаками, сподіваючись таким чином здобути її прихильність. Теплу усмішку викликає лялькакартина “А у мене батько дукач”.
Тетяна Федорова створила для Ірпінського історикокраєзнавчого музею лялькиманекени людського зросту – козака Степана і його дружину Марію. Подружжя повинно мати дітей. Тетяна Семенівна розшукала стару ляльку, одягнула її в український національний одяг, запитала дозволу в онуки щодо такого використання її іграшки і зробила музею новий подарунок. Так у Степана і Марії з’явилася донька Оксана.
Якось онука попрохала бабусю виготовити їй “валентинки”. Пані Тетяна запропонувала їй “катеринки”. Дівчинці та її друзям така пласка стилізована лялька в українському національному стилі сподобалася. А ще в доробку незвичайної мисткині вітальні лялькилистівки, лялькимедальйони, лялькизакладки для книг і навіть лялькиподушки “Сонечко”. Тетяна Семенівна пояснює, що оригінальні подушки призначені допомагати молодим мамам укладати діток спати. На одному боці подушки зображена жіноча голівка, від якої розходяться сонячні промені. Це – сонце. Мама покаже дитині подушку і зі словами “Сонечко лягає спати, і тобі час” кладе її на ліжко сонцем донизу. Малюкові буде приємно спати на ній. Для особливо невгамовних дітей сонечко на подушці зображене із заплющеними очима, мовляв, уже спить.
В Ірпінському історикокраєзнавчому музеї та різних виховних закладах Тетяна Федорова проводить майстеркласи з виготовлення ляльок, новорічних ялинкових прикрас. Тетяна Семенівна взяла участь у благодійній акції в столичному Українському домі на підтримку воїнів, які захищають Україну на Донбасі. За допомогою помічниці Оксани Москаленко вона провела для дітейсиріт і діточок переселенців із Донбасу майстеркласи із виготовлення витинанок і ляльокмотанок. Водночас проходив збір для купівлі необхідних речей, які потім передали українській армії.
Тетяна Федорова вперше в Україні за історичними, науковими, образотворчими та літературними джерелами реконструювала у формі етноляльок зразки українського народного одягу різних частин нашої Батьківщини, історичного костюма.
Мисткиня відтворила в етнографічній та історичній ляльці величезне багатство української національної культури. Тут народні звичаї та героїчна й трагічна історія, соціальна структура і міжнародні зв’язки українського суспільства, література і мистецтво. Це український світ, який спонукає глядача осмислити його й знайти себе в ньому.
Майстриня не зупиняється на досягнутому. Вона шиє українські традиційні жіночі головні убори – очіпки в натуральну величину. Їх замовив Київський культурноісторичний центр “Мамаєва слобода”, де експонувалися твори Федорової. Починаючи з 1994 року ляльки Тетяни Федорової з успіхом експонувалися в престижних столичних залах, у Вінниці, Луганську, Чернівцях, рідному Ірпені, селищі Ворзелі та Борисполі Київської області на десятках групових і персональних виставок. Зокрема, ляльками Федорової захоплювалися відвідувачі Національного музею Тараса Шевченка, Музею Івана Гончара, Музею архітектури і побуту України, Українського дому, палацу “Україна”, Національної парламентської бібліотеки, Музею літератури, виставкових залів Спілки художників України і Спілки народних майстрів України тощо.
Посол України в Сінгапурі Віктор Маштабей знайшов в Інтернеті сайт Федорової і запросив талановиту мисткиню взяти участь у Днях української культури. Тож у травні 2008 року Тетяна Федорова зі своїми ляльками презентувала Україну в Сінгапурі. Тепер у сінгапурському музеї зберігаються українські ляльки.
У грудні 2019 року Тетяна Семенівна літала зі своїми ляльками у Францію, де представляла українську культуру на фестиваліярмарку до новорічних свят у місті Руї.
Нині більшість виробів Федорової – у приватних колекціях в Україні, США, Канаді, Англії, Франції, Німеччині, Іспанії, Італії, Лівані, Нідерландах, Китаї, Росії, Ізраїлі, Угорщині, Сінгапурі тощо. Ляльки Тетяни Семенівни – ексклюзивні.
Тетяна Федорова відзначена званням заслуженого майстра народної творчості України та преміями імені Данила Щербаківського, Петра Верни, премією “Київ” імені Сергія Колоса, а також Почесною грамотою Міністерства культури і мистецтв України “За сумлінну працю та високий професіоналізм”, іншими грамотами.
Етноляльки Тетяни Федорової поєднують нас з етнокультурою наших предків, сприяють єднанню поколінь “і мертвих, і живих, і ненарожденних…” українців в один народ.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment