Перший Міжнародний мистецький фестиваль “Код Ступки”

До 80-річчя легендарного українського актора

У Києві 19–21 листопада відбувся Перший Міжнародний мистецький фестиваль “Код Ступки”, країноюгостею якого стала Грузія. Під час фестивалю пройшли неймовірно цікаві зустрічі на різних майданчиках міста та на сцені Театру Франка – акторів і музикантів, художників і режисерів, які презентували своє мистецтво різними мовами, різними кольорами й звуками, але одним КОДОМ, який прагнув розкрити КОД людини, глибинне єство світу у величному мистецтві.
Ідея створення Першого Міжнародного мистецького фестивалю “Код Ступки” невипадкова, адже десять років тому, у 2011му, Богдан Ступка неодноразово озвучував необхідність започаткування міжнародної платформи, у межах якої Україна стала б місцем знайомства з театральною культурою країн Закавказзя, Балтії та Польщі. Ініціаторами фестивалю є продюсерка Ірина БатькоСтупка та “Фонд Богдана Ступки”. Богдан Сильвестрович вважав, що обмін саме з цими країнами розширив би оптику сучасного театру.
Богдан Ступка був не лише геніальним актором, а й людиною, яка об’єднувала культури та країни. Він знайшов універсальну мистецьку мову, представлену через психологію створених образів, невербальні й вербальні засоби, які на сцені чи в кіно виявляли код Ступки. Кожна роль Актора – це повнота буття в усіх з’явах, мистецький мультиверсум, який поєднував код музики та пластики, зорової образності й психологічної глибини.
Цього року, як вшанування пам’яті Богдана Ступки, спільний мистецький простір під час фестивалю створювали митці України та Грузії. На сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка виступили: чудовий Тбіліський колектив “ХОРАЛ”, наша гордість – Національний народний хор України ім. Григорія Верьовки – і популярний нині етноджазовий колектив DUDU Band (Україна – Грузія). Проте одним із головних акцентів першого дня став показ вистави театру ім. Шота Руставелі “Кінець гри” в постановці генія сучасності Роберта Стуруа з Давидом Уплісашвілі, Гога Барбакадзе, Леваном Берікашвілі, Наною Пачуашвілі в ролях. Вистава “Кінець гри” за п’єсою Семюеля Беккета, яка в інтерпретації грузинського режисерафілософа Роберта Стуруа набула на сцені театру шекспірівського масштабу, колориту, сили почуттів і градусів емоцій – про останні хвилини існування світу. Якась глобальна катастрофа знищила цивілізацію, живими залишилися лише четверо, і їхній кінець теж близький. Як поведуться люди перед смертю: чи приймуть її гідно, чи втратять людську подобу? І що буде далі? Відповідь була у Гамлета: “Далі – тиша”. Але для Стуруа, схоже, висновок не такий нещадно однозначний. “Кінець гри” присвячений пам’яті видатного композитора Гії Канчелі, багаторічного співавтора та друга Роберта Стуруа. Разом вони створили десятки спектаклів, зокрема всього Шекспіра і всього Беккета. Музика “Маестро тиші”, як називають Канчелі, прозвучала і в цій виставі.
Серед заходів фестивалю – кінопокази “Ступка: ретроспектива” в кінотеатрі “Ліра”. Глядачі змогли безкоштовно переглянути такі фільми, як “Білий птах з чорною ознакою”, “Осяяння”, “Із життя Остапа Вишні”, “Молитва за гетьмана Мазепу”.
А в галереї “Vakulenko art consulting” відкрилася спільна виставка робіт художників України та Грузії під назвою “VynoGrad: колір достиглого міста” за участі Владислава Шерешевського, Юрія Вакуленка, Миколи Журавля, Петра Лебединця, Матвія Вайсберга, Анатолія Криволапа, Давида Шарашидзе, Темо Свірелі, Руслана Агірби, Гії Миминошвілі, Бадрі Губіанурі, Тамаза Аваліані.
Під час фестивалю в театрі “Сузір’я” презентували збірку “14 GB”. Проєкт, що викликав резонанс в англомовному й пострадянському світі: культурологи й теоретики літератури називають його гімном теперішньої Грузії. Для України такий проєкт – спосіб побачити Іншого, котрий переживає досвід війни, прагнучи явити світові нову ідентичність.
“14 GB” – проєкт міжмистецький, але й універсальний за своїм філософським значенням. Це текст про любов, яка перемагає насилля; сміх, який перемагає несвободу; правдивість, яка перемагає диктаторів. Це нова історія Грузії, розказана мовою різних жанрів мистецтва. Артисти нового покоління розповідають про травматичне минуле – 14 репрезентацій на 1 гігабайт про події в Абхазії. Під час презентації відбувся справжній інтелектуальний полілог, інспірований проєктом “14 GB”. Участь у ньому взяли й сучасні грузинські інтелектуали, зокрема, Іване Мчеделадзе із Тбіліського державного університету імені Іване Джавіхішвілі та науководослідного Центру україністики імені проф. Отара Баканідзе. Війна – досвід, який неможливо переживати наодинці. Сьогодні Україна і Грузія – країни, які перебувають у ситуації осмислення досвіду мілітаристського протистояння, вибудовуючи для світу нову постпостмодерну ідентичність як заперечення тези Ф. Фукуями про “кінець історії”. “14 GB” – текст, який показує, що історія Грузії триває й потребує свого сучасного осмислення.
Міжнародний мистецький фестиваль “Код Ступки” так сміливо поєднав театр і кіно, малярство й музику. Представники царин мистецтва з різних країн світу говорили спільною мовою – мовою сценічного буття, якою говорив Богдан Ступка. Він – Легенда. Він об’єднав культури й країни. Він знайшов універсальну мистецьку мову, представлену через психологію героїв, невербальні й вербальні засоби, які в кожній ролі на сцені чи в кіно виявляли код Богдана Ступки.

Матеріал підготувала
Ганна Оборська

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment