Олег ВАСИЛЕНКО
Про автора
Кандидат наук з публічного управління. Захистив кандидатську дисертацію “Механізми державного управління інтернаціоналізації вищої освіти”. Підприємець, засновник компаній “Еліксир”, “Еліт-Фарм”, волонтер. Кореспондент газети “Слово Просвіти” в Дніпрі. Почесний Консул ФР Бразилії в Дніпрі.
Завершується ювілейний для нас усіх рік – 30-ліття Незалежності України. Україна відбулась як держава, яка є і буде рідним домом для 40 мільйонів спадкоємців більш ніж 1000-тисячолітньої історії, культури та традицій. Для мене особисто це ще й 30-й рік власного підприємницького досвіду, бо саме з незалежністю України у 1991-му році моя родина отримала і використала можливість набути незалежність економічну та соціальну.
Мій шлях до “Просвіти”
30-річний досвід допоміг мені усвідомити ціну відповідальності, а головне, дав можливість стати вільною людиною. Людська воля може вимірюватися по-різному, але для мене найважливішими чинниками свободи є можливість діяти, творити, вільно пересуватися світом і головне – вільно висловлюватися.
Для мене почесною і символічною є можливість звернутись через газету “Слово Просвіти” до просвітян і висловити деякі міркування. Я прийшов до “Просвіти” в рік її 153-річчя, хоча шлях до неї розпочався в ранньому дитинстві, з українських колискових моєї мами та моїх бабусь. І тривав через радянську школу у Дніпропетровську, де я в середніх класах дізнався і скористався можливістю звільнитися від вивчення української мови та літератури через довідку від офтальмолога, за прикладом свого друга-однокласника. Через розпад СРСР, якого я чекав разом з батьками, мріючи побачити наживо всі параграфи підручників з географії та історії. Через нелегку роботу спочатку з батьком, а потім у власній справі, часто всупереч державній бюрократії та суспільним стереотипам. Через Майдани 2004 та 2014 років, російсько-українську війну, волонтерство.
Але особливе місце у моїй душі до усвідомлення національної ідентичності посіла Бразилійська Україна! Право називатися саме так набула українська діаспора у Бразилії не просто через збереження національних культурних ознак, Українських храмів, численних осередків та громадських організацій, а, головне, через відтворення справжніх українських сіл і містечок за десять з гаком тисяч кілометрів від України!
Цього року українці Бразилії відзначають 130 років першої хвилі еміграції з України. Відзначають, а не святкують, бо не від свята життя їхали чи були евакуйовані на чужину. Саме в Бразилії 8 років тому я вперше заговорив мовою своїх пращурів. Завдячую відомому дніпровському письменнику Фіделю Сухоносу, який відкрив мені Бразилію, Бразилійську Україну не як туристу, але як українцю, допомігши екстремально швидко опанувати державну мову. Сумління тоді не дозволило мені обґрунтовувати свою „природну“ російськомовність українцям, які в шостому поколінні дбайливо бережуть та плекають українську мову серед величезного 200-мільйонного португаломовного середовища. Озираючись назад, констатую, що та пригодницько-екстремальна моя українізація й дала поштовх до почесного права представляти Федеративну Республіку Бразилія в чотирьох областях України. В рамках Почесного Консульства у м. Дніпрі та Бразильсько-Українського Центру на базі Університету митних справ та фінансів мені з партнерами та колегами вдалось зробити чимало для пожвавлення українсько-бразильських взаємин, інтенсифікувати обмін інформацією та спілкування між нашими громадами. Потужний поштовх до “Просвіти” відбувся і з боку української діаспори США, з представниками якої я познайомився під час моєї літньої подорожі Америкою.
Спілкуючись з яскравими особистостями українських громад Бразилії, США та інших українських діаспор на усіх п’яти континентах через соціальну мережу Фейсбук, я зрозумів чітку закономірність: всі розвинуті українські діаспори, де українці досягли добробуту (мова про країни з верховенством прав людини), мають два важливі духовні чинники стабільності та розвитку: Українська церква та культурно-просвітницькі громадські осередки, товариства та організації. Найстарша, найпоширеніша і найавторитетніша зі всіх українських громадських організацій в Україні і за кордоном – Товариство “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, засноване в 1868 році у Львові.
Роль “Просвіти” у державно- та націєтворчих процесах важко переоцінити. “Просвіта” довела не лише власну життєздатність у більшості українських діаспор на чужині, але й відверту живучість в окупованій совєтами Україні, в умовах тоталітаризму, підпільно, завдячуючи справжньому творчому геройству носіїв знань та культури, зберігачів цінних архівів українського творчого і наукового доробку.
Проте боляче усвідомлювати, що, відновивши ВУТ “Просвіта” одночасно з Незалежністю, наша держава і суспільство досі не усвідомили значення цього духовного хребта українського народу. Як християнин я мав би вважати Українську церкву хребтом нації, проте українці, в Україні і за кордоном, роз’єднані різними конфесіями. На жаль, ми не маємо єдиної національної Церкви. Але українці мають потужну, досвідчену та перевірену понад півторастолітньою історією громадську організацію, що є надійним провайдером до безцінної спадщини українського народу – правдивих знань про нашу історію, культуру, традиції – всього, що приховувалося від українців століттями нашої бездержавності. Якщо придивитися до “Просвіти” з державницької точки зору, то можна неозброєним оком побачити в її основі справжній скарб України. Організація, яка на громадських засадах відпрацювала системну передачу знань про Україну та досвіду її відтворення в більше ніж ста країнах світу, мала б бути засадничою в освітній системі координат держави Україна.
Я глибоко переконаний, що сьогодні, під час відвертого занепаду державної пострадянської системи освіти України, “Просвіта” може стати справжньою опорою державі. Я чітко усвідомив глибоку потребу у співпраці з державною освітою самої “Просвіти”. На прикладі Січеславської “Просвіти” можу стверджувати: якщо нема підживлення молоддю, то система передачі знань втрачає сенс. Як привернути молодь до “Просвіти”? Що потрібно освіті та “Просвіті”, аби стати цікавими і потрібними одна одній?
За місце під “цифровим” сонцем
У Дніпрі з’явилась ідея! Вона полягає в осучасненні “Просвіти”, шляхом її діджиталізації та глобалізації тепер і в цифрі. Керівництво нашого міського осередку, адекватно оцінивши масштаб проєкту, одразу побачили необхідність винести його на обговорення до Центрального Правління Товариства “Просвіта” – на всеукраїнський рівень. Дякуючи січеславцям, я мав честь презентувати ідею спочатку П. М. Мовчану, а 8 грудня – на урочистій онлайн-нараді Центрального Правління, присвяченій 153-й річниці ВУТ “Просвіта”. Щиро дякую голові та Правлінню за увагу і підтримку! Мав можливість доповісти про те, що світ стрімко відтворюється в новій площині інтернет-простору, і ми не маємо права пасивно споглядати за створенням паралельної реальності, де конкурують найпоширеніші мови світу. Настала ера справжньої боротьби за місце під “цифровим” сонцем. У сучасному світі за комфортне місце під сонцем, так було і так буде, змагаються нові технології, великі гроші та потужні бренди.
“Просвіта” позбавлена сьогодні першого і другого, але ми володіємо третім чинником – потужним брендом з 153-річною історією, незаангажованим ні політично, ні конфесійно, що має світову зону покриття, міжнародну довіру й авторитет. Бренд „Просвіта“ має прекрасне семантичне ядро – він про освіту. Бренд “Просвіта” підкріплений діяльністю тисяч просвітян, розгалуженою по всьому світу мережею однойменних товариств, і головне сталою ідеологією. З точки зору підприємця і маркетолога – це ідеальний майданчик для глобального інтернет-стартапу! От і формула співпраці з молоддю, студентством!
Ми встигли запросити до співпраці поки що шість університетів Дніпра: всі шість заявили про зацікавленість взяти участь в такому проєкті, а чотири з них навіть вирішили створити свої первинні осередки ВУТ “Просвіта” для взаємодії з проєктом! Запропонований мною такий вектор розвитку стає цікавим не лише самій “Просвіті”, але й багатьом потенційним партнерам Товариства.
Головна умова – українська мова!
Першими це відчули освітяни Дніпра. Надати можливість студентству взяти участь у розробці інтернет-порталу з сучасними опціями, мобільним додатком, телеканалом та іншими інструментами для генерації та обміну українського контенту цікаво будь-якому прогресивному вишу. Таких каналів обміну інформацією, як всесвітня мережа “Просвіти”, численні українські діаспори, доступ до міжнародних архівів, не має жодний університет. Тому ще до початку підготовки технічного завдання проєкту інтернет-порталу “Просвіта” ми домовились відпрацьовувати пілотні проєкти з онлайн-освіти! Зацікавлені в конкретних напрямках викладання українською мовою вищі навчальні заклади вже почали перемовини з бразильською стороною про напрямки та програму онлайн-навчання.
За дорученням Голови Товариства “Просвіта” Павла Мовчана щойно було створено YouTube-телеканал ПРОСВІТА ТБ, який має стати справжнім суспільним телебаченням, омріяним українцями! Вже сьогодні ми пропонуємо всім українцям або підприємствам надавати свій відеоконтент українською мовою для поширення через просвітянські та діаспорні канали – про свій бізнес, захоплення, ідеї, роботу, пам’ятки культури своїх міст, спортивні секції, навчальні заклади, осередки, проєкти та будь-що інше, що може бути цікавим для українців будь-де. Головна умова – українська мова! Тим генераторам відеоконтенту, які набудуть найбільшої популярності або які мають вже цікаві й популярні портфоліо, ми готові надавати права на самостійне редагування відповідних рубрик телеканалу. Пропозиції щодо співпраці з телеканалом чекаємо на поштовій скриньці slovo@prosvita.tv. На цю адресу просимо надсилати й пропозиції за іншими напрямками співпраці з “Просвітою”.
Переконаний сам і намагаюсь переконати всіх причетних до створення контенту українською мовою, що з початком військової агресії Росії проти України російська мова в Україні пройшла крапку неповернення. З відгородженням України від агресора політично, соціально, інформаційно і навіть ментально українцям стає все менше сенсу створювати будь-який контент російською мовою. А якщо не для росіян, то для кого? Для себе? А навіщо? Щоб жити в Україні як неукраїнці? Для чого?
Український контент набагато перспективніший ще й в контексті відновлення або встановлення зв’язків з численними українськими діаспорами, бо ми є справжня глобальна нація! Якщо виміряти співвідношення українського та російського мовного простору за межами країн колишнього СРСР, думаю, таке порівняння буде не на користь російської. Росіяни не мають таких організованих діаспор, як українці. І вже дуже скоро більшість українців зійдуться на тому, що в своєму домі жити можна краще, ніж у гостях.
Свій дім – своя мова (або навпаки), саме з цих слів під час запису однієї з телепередач на початку вересня цього року уже названий Фідель Сухоніс зі своєю колегою Людмилою Громовик озвучили ідею Українського Дому в Дніпрі. Але українці Дніпра вже мають Український Дім – Січеславська “Просвіта”, яка робить все для того, щоб українці могли спілкуватись між собою рідною мовою. У справжньому Українському Домі в цифровому вимірі “Просвіта” може і має стати міцним фундаментом.
