ПРОТИАНГЛІЗМ від Ірини ФАРІОН

ОФШОР / ОНШОР, ОФШОРНИЙ,
ОФШОРИЗАЦІЯ, ДЕОФШОРИЗАЦІЯ
Англізм офшор off-shore [ˌɒfˈʃɔ:] і його суфіксальні похідники офшорний, деофшоризація, хоч і має фінансово-економічне термінне значення, широко увійшли в суспільний ужиток через навальну політизацію економічних процесів. Відповідно до термінологічного фінансово-економічного словника, офшор – це “центр спільного підприємництва, в якому існує пільговий режим для фінансово-кредитних операцій з чужоземними резидентами і в чужоземній валюті. Цей режим полягає в пільгових умовах реєстрації та оподаткування доходів” (5, с. 501).
Натомість оншор – протилежне економічне явище. Оншорну юрисдикцію здійснює “країна, законодавство якої стосовно заснування та оподаткування підприємств орієнтується на регулювання місцевої економіки та на контроль за підприємствами, котрі торгують і здійснюють інвестиції в межах країни” (5, с. 826).
Кажучи доступно, це один із методів “планування” податків або ухилення від сплати податків, в основі якого лежить законодавство держав, що частково або повністю звільняє від оподаткування доходи компаній, які отримані за межами країни реєстрації. Підставою для того, щоб вважати компанію офшорною, є відсутність у неї господарської діяльности в країні реєстрації (2).
Серед основних причин офшоризації*: намагання приховати свої доходи та скоротити податкові витрати; приховати ім’я реального власника бізнесу; пошук комфорту та захисту від нестабільної економіки чи рейдерства (10).
Не вникатимемо в тонкощі та різновиди офшорних операцій, що стали провідною формою політико-економічної діяльности українського олігархату, натомість зосередимося на соціолінгвальному трактуванні цієї лексеми, джерелі її виникнення та функціювання в українській мові.
Термін offshore сформульовано і запроваджено в обіг 1723 року в Великобританії. Ця подія відбулася в контексті одного з численних судових засідань у галузі комерційного права. Вислідом стало визначення принципів розташування компаній. Відтак його використано в одній з газет на східному узбережжі США наприкінці 50-х років XX століття. Ішлося про фінансову організацію, що перемістила свою діяльність на територію зі сприятливим податковим кліматом (2). Отже, походження терміна “офшор” етимологічно прозоре з огляду на значення цієї лексеми в англійській мові.
Складне слово off-shore [ˌɒfˈʃɔ:] – це поєднання двох самостійних лексем off+shore зі значенням “що рухається в напрямі від берега; що розташоване на відстані від берега; an ~ wind вітер з берега” (АУС, с. 963).
Лексема off – омонімна й реалізована через різні частини мови:
як дієслово означає 1. розм. припиняти (переговори тощо), відступатися; 2. мор. іти у відкрите море;
як прикметник 1. далекий, віддалений; 2. неврожайний (про рік); 3. другорядний; 4. вільний; 5. правий; 6. несвіжий;
як прислівник вказує на 1. відокремлення, відхід; 2. вимикання, роз’єднання апарата; 3. відстань; 4. скидання одягу; 5. припинення, завершення дії;
як прийменник вказує на 1. відстань; 2. усунення з поверхні; 3. відхилення від норми;
як вигук геть! (АУС, с. 961–962).
Лексема shore [ʃɔ:] – це водночас іменник і дієслово, n 1. берег, узбережжя; 2. звич. pl. земля, країна; 3. прибійна смуга; 4. підпірка, опора, кріплення, підкіс; v (past i p.p. shored, pres. p. shoring) 1. сходити на берег; 2. спускати на берег; 3. вивантажувати; 4. пливти вздовж берега; 5. обрамляти; 6. підпирати; 7. попереджати, погрожувати; 8. пропонувати (АУС, с. 1294).
У нашому випадкові слово off ужито в значенні давнього англійського прийменника від ХVI ст. (10), що вказує на відстань + лексема shore в першому значенні “берег чи узбережжя”, що, поєднавшись, метафорично передають поняття виведення коштів на острови (тобто за берег), що стає недосяжним для податкових органів. Кажучи нашою мовою – це безподаткова територія зі збитками для країни свого бізнесу.
Щодо правопису. З огляду на префіксальний спосіб творення цього слова в англійській мові, в українській – пишемо його разом і з одним ф, “бо в загальних назвах іншомовного походження при збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово, як маємо у словах імміграція (бо є міграція), інновації (бо є новації)” (6, с. 121).
В антонімних відношеннях із офшор перебуває термін оншор: прийменник on+shore, де on вжито на позначення “перебування на поверхні чи до поверхні предмета” (АУС, с. 965), тобто сплата нерезидентом податків у країні, де вівся бізнес, з огляду на місцеве законодавство.
На нашу думку, складений, але прозорий термін безподаткова територія можна вживати як синонім до позиченого англізму офшор з огляду на його міжнародне термінологічне фінансово-економічне та юридичне вживання. Якщо в основі англізму лежить метафоричне перенесення місця (зокрема на острів) на бізнес-реальність, то в пропонованому питомому відповіднику прямо названо суть оманливої підприємницької діяльности, що полягає в несплаті податків країні, де творено бізнес.
Символічно, що першими авторами законопроєкту, де порушено цю вкрай злободенну проблему і вжито термін “офшорна зона”, були депутати-націоналісти Верховної Ради України VII скликання від ВО “Свобода” О. Тягнибок, О. Кайда, М. Головко, які зареєстрували перший протиофшорний закон 11 січня 2013 року (№1248), що внесений до порядку денного сесії аж 2 вересня 2014 року (№ 1655-VII): “Проєкт Закону про повернення капіталів, що перебувають та зареєстровані в Республіці Кіпр, офшорних зонах та інших юрисдикціях, звільнених від подвійного оподаткування, або тих, що мають пільговий режим оподаткування” (8). Публічно презентовано цей закон ще 10 жовтня 2012 року.
Відтак цей законопроєкт, за який не проголосувала Верховна Рада VII скликання, перереєстрували депутати-свободівці VIII скликання Ю. Левченко, О. Осуховський, А. Іллєнко, Ю. Бублик, О. Марченко, М. Головко 28 листопада 2014 (№ 1112). Його знову внесли до порядку денного, а розгляд так і не розпочали в нашому наскрізь офшорному парламенті.
Цікаво, що авторка матеріялу про антиофшорні закони О. Германова спершу перераховує пізніші законопроєкти з цієї проблематики, а відтак наприкінці статті з дивним оцінним формулюванням додає: “Справедливості заради зауважимо, що перший антиофшорний законопроєкт було подано низкою позафракційних депутатів ще в листопаді 2014 р. Документ під назвою “Про повернення капіталів, що перебувають та зареєстровані в Республіці Кіпр, офшорних зонах та інших юрисдикціях, звільнених від подвійного оподаткування, або тих, що мають пільговий режим оподаткування” (реєстр. №1112) навіть було включено до порядку денного сесії Верховної Ради, але далі справа не просунулася” (3).
Так от, “справедливости заради” всім нагадаємо, що ці “позафракційні депутати” – це свободівці і законопроєкт про деофширизацію вони зареєстрували ще 11 січня 2013 року (№1248). Правда, був ще перед ними законопроєкт із терміном “офшорна юрисдикція” Н. Королевської “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження податку з операцій з офшорними юрисдикціями” (18 травня 2012 р. № 10493 і 13 квітня 2016 р., № 4413) та “перелік офшорних зон, затверджений розпорядженням Кабміну від 23 лютого 2011 р. № 143-р.” (4).
Відтоді на проблемі вимивання коштів з України ми, як на вибухівці, спимо й досі, хоч у парламенті протиофшорних законопроєктів побільшало. Це також непроголосований законопроєкт від ВО “Батьківщина” “Про податковий суверенітет України та офшорні компанії” (12 квітня 2016 р., № 4381), “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (щодо встановлення кримінальної відповідальності для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за підприємницьку діяльність з використанням офшорних зон та визначення підслідності злочину)” С. Міщенка (14 квітня 2016 р., №4439) (9).
Усі ці та інші законопроєкти насичені вживанням терміна офшор у різних синтаксичних валентностях: офшорне мито, офшорний статус, антиофшорний закон, офшорні особи, офшорна юрисдикція.
Отже, англізми офшор / оншор та їхні українські словотвірні похідники (офшоризація, офшорний та ін.) та синтагматичні відношення (офшорна зона, офшорне мито та ін.), зважаючи на термінне використання у фінансово-економічній царині, набули ширшого суспільно-політичного використання як пристосовані до лексичної системи української мови новоанглізми. Попри те, у певних контекстах варто використовувати і прозорі українські відповідники безподаткова територія чи територія без податку.
Як тут не згадати нашого історичного питомого терміна на позначення “вільного від повинностей поселення”, “пільги” – себто слободи, де населення не сплачували податків на млинарство, торгівлю й винокуріння, жили за власними звичаями, зберігали свій традиційний соціяльний устрій (7). Саме на цій основі у ХVII столітті, в час Хмельниччини, й розвинулася Слобідська Україна, про що оповідає блискучий дослідник цього краю Дмитро Багалій: “…йшли у городи на слобóди, себто на вільготи. Значить слово слобóда має тут значиння вільготи. Звідтіль взялося, певно, і назвисько слободські полки або Слободська Украйна, бо туди йшли люди на слободи – вільготи (1, с. 32), де вільгота – це “пільга, полегшення, відтермінування” (Гр. 1, с. 238), а слобóда “вільне від повинностей поселення…” (ЕСУМ5, с. 305), що в сучасній мові фонетично трансформувалося у звичну лексему свобода з розширеним спектром значення.

Література

Багалій Д. І. Історія Слобідської України. Харків: Видавець Олександр Савчук, 2018. 308 с.
Бусол О. Деофширизація в Україні у світлі нової світової тенденції.
Германова О. Де деофширизація?
Добрева Ю. Тенденції деофширизації в Україні. Практичні рекомендації щодо роботи з нерезидентами.
Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. Фінансово-економічний словник. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. 841 с.
Івасишина Т., Коркач І. Офф-шор, оф-шор, оффшор чи офшор? Українська мова. 2006. № 2. С. 121.
Маслійчук В. Л. СЛОБІДСЬКА Україна.
Проєкт Закону “Про повернення капіталів, що перебувають та зареєстровані в Республіці Кіпр, офшорних зонах та інших юрисдикціях, звільнених від подвійного оподаткування, або тих, що мають пільговий режим оподаткування”.
Проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (щодо встановлення кримінальної відповідальності для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за підприємницьку діяльність з використанням офшорних зон та визначення підслідності злочину)”.
Чи завжди офшор це незаконно і лише для мільйонерів.
Off (дата звернення 7.10.21).
Чи потрібен нам гендер і секс?
ГЕНДЕР
СЕКС
Соціяльна прелюдія гендеризму
Тема гендеру – одна з провідних в українському суспільстві й освітній царині, про що свідчить, наприклад, навчально-методичний матеріял “Реалізація ґендерної політики в управлінні освітою: навчально-методичний посібник” (6) чи навіть “Словник ґендерних термінів”, виданий Центром гендерних досліджень і комунікацій (2016) (8).
Ще на початку 2021 року дружина президента Олена Зеленська заявила про план України розробити Стратегію впровадження гендерної рівности у сфері освіти до 2030 року. Цей план випливає з приєднання України до міжнародної ініціятиви “Партнерство Біарриц” (започаткували лідери країн Групи семи (G7) на саміті в місті Біарріці (Франція) 25 серпня 2019 року під головуванням Президента Франції Е. Макрона), що об’єднує зусилля різних країн втілити в життя рівність соціяльних прав жінок і чоловіків. Суть плану полягає в зменшенні розриву в оплаті праці чоловіків і жінок, у розвитку безбар’єрного та універсального публічного простору, забезпеченні рівних можливостей для декрету батька і матері, протидії домашньому гендерно зумовленому насильству, забезпеченні комплексного інтегрування принципів гендерної рівности в освіті. Дружина президента заявила: “Вважаю, що всі ці кроки – гарний початок руху в напрямку рівності, руйнування стереотипів та створення рівних можливостей для кожного” (1).
Здавалося, що знайти заперечення до слушности цих приписів складно, проте дії міністра освіти Л. Гриневич (2016–2019 рр.) саме в цьому сенсі викликають чималі застереження. Йдеться передусім про останній припис, сформульований як “комплексне інтегрування принципів гендерної рівности в освіті”, що заторкує трактування гендерних ролей самих школярів. Про це показово сигналізує лише один із багатьох фактів запровадження ексміністром освіти Л. Гриневич так званої антидискримінаційної експертизи на підручники для середньої школи (3).
Під прицілом “експертизи” опинилися винятково ДВІ царини нашого суспільного життя: національна та родинна, тобто по-теперішньому гендерна. Приклад дії диктаторського припису Міносвіти розглянемо на окремому “Висновку антидискримінаційної експертизи на електронну версію проекту підручника „Вступ до історії“ для 5 класу закладів загальної середньої освіти”, який здійснила “експертка з антидискримінації в освіті”, аспірантка катедри педагогіки й менеджменту освіти КВНЗ “Херсонська академія неперервної освіти” Л. В. Остапенко.
Перед тим нагадаю, що Міністерство освіти уклало угоду з німецьким ліволіберальним фондом Белля – антиідеологічного, антимілітарного, антиродинного, лівацького марксистського спрямування, що вирішив разом із Л. Гриневич та П. Хобзеєм повчити українців, як через школи знищувати національний світогляд українських дітей і готувати з них інгредієнти для глобалістського місива. Цей фонд відомий своїм москвофільством, а для самого Белля улюбленим сувеніром була московська матрьошка. Саме ідеологія СРСР і повернулася в Україну через конкретні інституції при Міносвіти, зокрема Інститут модернізації змісту освіту, Національну Академію педагогічних наук України, Інститут педагогіки НАПН України, адже під їхнім грифом вийшли “Інструктивно-методичні матеріали з антидискрімінаційної експертизи підручників для 1-го класу” так званої “нової школи” (колектив авторів Дрожжина, Дубовик, Єрко, Забуга, Малахова, Марущенко, Михайловська, Салахова, Селіваненко).
Відповідно до цієї експертизи:
а) хлопчик не має поводитися як лицар, а дівчинка як панночка, бо це “несучасні поведінкові стандарти”;
б) дівчинка з лялькою; хлопчик, що допомагає нести вудочки; чоловік, що прагне офіцерської служби, чи чоловік, що ремонтує майданчики, – це “погані гендерні стереотипи”;
в) мама, що миє дівчинку чи нарізає капусту, і тато, що робить полички в гаражі, – це “хибні гендерні стереотипи”;
г) найсвятіші номени “мама”, “тато”, “батьки” – це “дискримінація за сімейним станом”, тому тепер можна вживати лише субстантиви рідні і близькі;
ґ) гасло “здоров’я дитини – багатство родини” виявилося “дискримінацією щодо інвалідів”;
д) люди на тлі пейзажів – це “гендерне навантаження”, якого слід уникати… і врешті вершина “експертизи” – це, як завше, мовне питання: “мова наша – солов’їна” – це “дискримінація за етнічною ознакою”, бо носії інших мов не називають їх солов’їними… І цей перелік не має меж…
Водночас за цим експериментом над нашими дітьми під терміном “гендер” стоїть і політична партизанка, себто ГО – Громадська організація “Крона. Гендерний інформаційно-аналітичний центр”, а також спільнота (чи ліпше – секта за гроші) EdCamp Ukraine. Ідеологом цього гендеризму є Олена Малахова, радниця міністерки освіти Л. Гриневич, доцент Харківського національного педуніверситету ім. Г. Сковороди.
Отже, про “антидискримінаційну експертизу” в окремо взятому “Вступі до історії” для 5 класу (11). Що досліджує експертка, аспірантка з Херсонської академії неперервної освіти Л. В. Остапенко? Її цікавить співвідношення чоловічих та жіночих образів, випадки вживання фемінітивів, порушення рівности обох статей, переважання андроцентризму і винятковий термінний винахід у соціолінгвістиці “дискримінаційна мова” (всі терміни взято з експертизи!). Експертка має суттєві зауваження до малюнків, де зображені чоловіки та жінки за притаманною для них працею: чоловіки працюють технічними знаряддями, жінки готують їсти та жнуть серпами – це обізвано “гендерною стереотипізацією та сегрегацією” та рекомендовано “прибрати” (хоч, прибрати, звісно, можна хіба в хаті чи гаражі). Зображення корінного племени сивої давнини експертка потрактувала як “прояв сексизму”.
Не аналізуватимемо інвектив експертки на національний складник освіти, позаяк вони перебувають поза об’єктом нашого аналізу, а зосередимося на походженні самого терміна гендер, за яким, як бачимо, “антидискримінатори” від освіти насправді приховують дискримінацію національних і соціостатевих прав українців.

Звідки взявся термін гендер і що він означає?
Первісне значення терміна гендер в англійські мові (як і в латинській genus) – лінгвістичне:
gender [ˈdʒendɘ] n1. грам. рід; feminine ~ жіночий рід; masculine ~ чоловічий рід; neutral ~ середній рід; 2. жарт. стать; 3. сорт, вид; ◊~-bender розм. людина, зовнішність і поведінка якої сексуально двозначні; gender [ˈdʒendɘ] v поет. породжувати (АУС, с. 550). В українській мові цей термін фонетично пристосовано через звук [г], а не [ґ], з огляду на правописний припис від 2019 року: “Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: авангард, агітація, агресор та ін.” (10, с. 149).
Як засвідчує етимологічний аналіз, в основі цього поширеного тепер англізма насправді лежить грецизм γευος “рід”. Проте у відомому тепер значенні як “носій спадковости” його вперше вжив 1909 року данський учений Йогансен (нім. Gen, анг. gene) (ЕСУМ 1, с. 493). Натомість вперше термін гендер як соціяльно-культурну, а не лише біологічну стать запровадив до наукового обігу американський психоаналітик Роберт Столер (Robert Stoller, 1924–1991) наприкінці 60-х років XX ст.
За іншою версією, поява терміна гендер пов’язана з англомовними феміністками, які в 60-ті роки минулого століття розширили значення поняття “гендер” від граматичного роду до опису чоловічої та жіночої поведінки (8, с. 45–46): себто від лінгвістичного граматичного роду до інструменту в руках феміністок. Концепція ґендеру стала загальновизнаним досягненням неофеміністського руху, що розгорнувся в 1960–70-х роках на Заході (6, с. 8). Нагадаємо, що українці мають свою глибоку історію феміністичного руху, пов’язану з іменами видатних українських інтелектуалок другої половини ХIХ – початку ХХ ст. Олени Пчілки, Наталі Кобринської, Софії Окуневської, Ольги Кобилянської, Лесі Українки та багатьох інших, провідною рисою яких була боротьба водночас за національні права, невіддільні від інших і незамінні жодними іншими.
Згодом поняття гендеру увійшло до судового вжитку завдяки судді Верховного Суду США Рут Гінзбург як протиставлення до лексеми секс. За порадою свого секретаря, вона почала використовувати “гендер” замість слова sex (тобто “біологічна стать”), щоб це не збивало з пантелику учасників судового процесу: “Хіба ви не знаєте, що ці дев’ять чоловіків [інші судді Верховного суду], коли вони чують це слово, їхня перша асоціація зовсім не та, що ви хотіли б, щоб вони думали” (2).
Таким чином, лексема гендер у протиставленні з лексемою секс здобула свою окрему семантичну нішу, з огляду на зміну соціяльних взаємин межи чоловіками і жінками: “Слід розрізняти поняття “стать” і “ґендер”. Термін “стать” вживається для позначення біологічних, анатомічних, фізіологічних відмінностей між жіночим та чоловічим організмами, що виражаються різною участю чоловіка та жінки у репродуктивному процесі, відмінними геніталіями, набором хромосом. Якщо біологічна стать дається людині від народження, то ґендер конструюється соціально та зумовлюється культурою суспільства в конкретний історичний період. Ґендер – це соціальна стать, що формує поведінкові, культурні, психологічні, візуальні та інші соціально-культурно зумовлені відмінності між чоловіками та жінками” (8, с. 46).
З огляду на це визначення, пропоную відповідником до терміна гендер або серед його синонімів складний іменник з прозорою етимологією соціостать і його похідник соціостáтевий (з відповідним наголосом, щоб забрати асоційованість із статéвий “сексуальний”).
Наше слово стать як сукупність ознак організму, якими розрізняють чоловічі й жіночі особини (звідси похідник статевий), походить від с.-цсл. постать “частка, доля, напрям” ˂ statь, postatь пов’язані зі stati “стати” (ЕСУМ 5, с. 402). Відомо, що зі словом гендер вже розвинулися широкі синтагматичні зв’язки на зразок гендерна ідентичність, гендерна компетентність, гендерна культура, гендерна нерівність, гендерна сліпота, гендерна сегрегація та ін. (8, с. 51–88), проте у всіх тих випадках прикметник гендерний можна заступити похідником соціостáтевий.
В одному зі значень англійським відповідником до українського слова стать є sex [seks] n 1. стать; female ~ жіноча стать; male ~ чоловіча стать; the fair ~ прекрасна стать, жінки; the gentle/ the soft, the weak слабка стать, жінки; the ~ жарт. жінки; the sterner, the stronger ~ сильна стать, чоловіки; member of the opposite ~ представник протилежної статі; 2. секс, статеве життя (АУС, с. 1275).
У другому значенні англійське секс, що утворене способом скорочення словосполуки “sexual intercourse” (“статеві зносини”), вперше для позначення статевого акту використав 1900 року у своїх працях англійський романіст-фантаст Г. Дж. Велс (Herbert George Wells, 1866–1946) (7). Поширенню цього слова, очевидно, посприяло вживання його в скандальному на той час романі видатного англійського письменника-модерніста Д. Г. Ловренса (David Herbert Richards Lawrence, 1885–1930) “Коханець леді Чаттерлей”, що вийшов у Флоренції 1928 року. В Англії роман був заборонений через надмірні сексуальні сцени і вийшов лише 1960 року. В Україні розкішний переклад твору з використанням пребагатої української лексики любовного призначення здійснила славетна перекладачка і літературознавець Соломія Павличко 1999 року.
Джерело цього слова – латинізм sexus (“стать”, пізньолатинське sexualis “статевий”), що походить від дієслова secare “сікти, різати, відрізати” з первісним значенням “відділення, відсічення, поділ на чоловіче і жіноче” (пор. москов. “пол” – буквально “половина”) (ЕСУМ 5, с. 206). Отже, слово “секс” первісно пов’язане з ідеєю поділу, а не єднання, як ми це сьогодні сприймаємо. Так відбувся історичний переворот значень.
Серед українських відповідників до сексу в другому значенні – статеві зносини, злягання (5, с. 409), любощі (за аналогією до гордощі, заздрощі, солодощі та ін.). Є, звісно, і жаргонна лексика, де процес статевого акту називають: боротися, вдути, грати, взути, жарити, жигати, журити, оформляти, мочити, педрати, пекти, перепихнутися, поштрикатися, трахати та ін. (9, с. 422).
Отже, поняття гендеру виникло в англомовному світі як психоаналітичний термін для розмежування біологічної та соціокультурної природи жіночо-чоловічих взаємин. Гендер протиставлено статі як соціюм природі. Стать передбачає синтагму статевий розвиток, що корелюється із запозиченням секс як “статеве життя”. Відтак цей термін у 60-х роках ХХ століття підхопила течія неофемінізму, що має виразний вульгалізаторський та експансивний характер, звідки, на нашу думку, запроваджений до правопису 2019 року припис щодо беззастережного використання фемінітивних суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- (10, с. 35). Підтверджує цю думку і “Словник гендерних термінів”: “Фемінітиви часто використовують для боротьби з ґендерною сліпотою та для посилення ґендерної чутливості. На думку деяких феміністів, сучасні мовні норми сприяють дискримінації жінок і завищенню значущості чоловіків, у той час як завдання фемінітивів – відновити ґендернолінгвістичну рівність” (8, с. 255).
З огляду на термінне навантаження лексеми гендер, пропонуємо як синонімний варіянт вживати наш новотвір композитної будови соціостать, соціостáтевий та, звісно, не забувати, що новонароджене у ХХ столітті слово секс у значенні “статевого акту” має прекрасний український відповідник любощі, окрім цілої низки просторічних, а часом і вульгарних лексичних одиниць, про що зазначено вище.

Література

В Україні планують розробити Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року.
Гендер. / Вікіпедія.
Експертиза шкільних підручників.
Етимологічний словник української мови: у 7-ми т. За ред. О. С. Мельничука. К.: Наукова думка, 1982–2012. Т. 1–6 (ЕСУМ).
Караванський Святослав. Практичний словник синонімів української мови. 5-те видання, опрацьоване і значно доповнене. Львів: БаК, 2014. 544 с. (КПССУМ).
Реалізація ґендерної політики в управлінні освітою: навчально-методичний посібник / за заг. ред. Протасової Н. Г., д. пед. наук, проф. Запоріжжя: Друкарський світ, 2011. 176 c
Секс. / Вікісловник.
Словник ґендерних термінів. Укладач З. В. Шевченко. Черкаси: видавець Чабаненко Ю., 2016. 336 с.
Ставицька Леся. Арґо, жарґон, сленґ. Київ: Критика, 2005. 464 с.
Український правопис. Харків: “Фоліо”, 2019. 348 с.
Фаріон Ірина. Дискримінація українців в “антидискримінаційній експертизі” шкільних підручників від Міносвіти і науки.

————————

“Деофшоризація” (англ. de-offshorization, от слова offshoring) – це проведення державою комплексу заходів у законодавчій, правовій та інформаційній сферах задля зниження або виключення подальшої залученості в національний господарський обіг резидентів під виглядом іноземних осіб або з використанням іноземних правових конструкцій, які переслідують переважно незаконні або недобросовісні цілі (2).

Поділись і насолодись: