Сучасне українське Різдво

У програмі Сучасного українського Різдва – виставковий проєкт “ДоДому на Різдво” та сучасний музично-театральний перформанс “Вертеп. Необарокова містерія”.
Це унікальна можливість познайомити гостей з усього світу з українською традицією – багатогранною й самобутньою, втіленою у мистецтві, фольклорі та побуті.
Виставковий проєкт “ДоДому на Різдво” – затишний гостинний простір у самому серці Києва, який об’єднав традиції та сучасність у творах кераміки, малярства, дерев’яній скульптурі та іграшці, різдвяній зірці, ткацьких виробах. У межах виставки представлена творчість Івана Приходька, Марії Примаченко, Володимира Шагали, Неллі Ісупової, Василя Омеляненка, Івана Бобкова, Олександри Прокопенко, Дмитра Молдованова, Альбіни Ялози, Єлизавети Портнової та інших відомих майстрів.
На виставці представлені унікальні роботи художниці Олександри Прокопенко, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лавреатки премій ім. Данила Щербаківського, ім. Петра Верни, заслуженої майстрині народної творчості, яка досконало володіє усіма техніками ткацтва, килимарства та вишивки.
Олександра Прокопенко – носій унікальної традиції коцарства, тобто техніки виготовлення ворсових килимів, яка була поширена на Слобожанщині, зокрема в Харкові, на початку XIX ст., та використовувалась здебільшого для виготовлення попон для коней. Виразна риса коців – це подовжений ворс, порівняно з іншими ворсовими килимами, за рахунок чого у коців більш “пухнаста” фактура. Як зазначають дослідники творчості Прокопенко, мисткиня створює свої коци, спираючись на традиції народних образів Наддніп­рянщини та Поділля.
Твори художниці Олександри Прокопенко зберігаються в музеях України та приватних колекціях.
Сучасна українська майоліка представлена життєствердною, чарівливою керамікою Неллі Ісу­пової. Вона є віддзеркаленням самобутнього світогляду художниці. Рослинно-людинні скульптури, диво-звірі, живий одяг, стільці та чайнички-планети – її самобутність та авторське бачення проявлялися вже під час роботи на Васильківському майоліковому заводі у 1960–70-х рр., де вона була однією з провідних художниць, разом із Надією та Валерієм Протор’євими, Михайлом Денисенком. Вже тоді Неллі І­супова почала свої пошуки форми, сучасного та індивідуального прочитання національних керамічних традицій. Бути вірною собі – одне з ключових кредо художниці, що допомагало не зважати на коментарі та йти своїм творчим шляхом. Неллі Ісупова створює вироби без гончарного кола, розвиває власний стиль сучасної декоративної та ужиткової кераміки, багато імпровізує з яскравими фарбами, багатоколірним розписом, який притаманний майоліці, комбінує їх з пластикою виробів та декоративними елементами, вишукуючи баланс.
Коли дивишся на майоліку Коня, Лева та Свічник, одразу стає зрозуміло, що батьківщина цих звірів – Опішня. Створені вони Михайлом Китришем, заслуженим майстром народної творчості України, лавреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999 р.).
Пан Михайло працював на заводі “Художній керамік”, був учнем майстра Йосипа Марехи. Згодом став працювати у творчій майстерні на заводі, робив декоративну скульптуру, шукав свої способи декорування для оживлення традиційної пластики опішнянської кераміки, що йому успішно вдавалося.
Михайло Китриш вишукано працював з поєднаннями кольорів, поливами, шукав нетипові колористичні рішення, цікаві співзвучності. На жаль, поступова втрата зору не дала змоги продовжувати майстру цю творчу роботу.
Твори Михайла Китриша зберігаються у багатьох музейних збірках та приватних колекціях України.
На виставці представлені також наївний живопис, дерев’яна скульптура та іграшка Івана Приходька, заслуженого майстра народної творчості України, лавреата державних премій ім. Павла Чубинського, Катерини Білокур та Петра Верни. Майстер уже понад 60 років плідно працює у сфері декоративного розпису, народної іграшки та дерев’яної скульптури.
Лейтмотивом творчості Івана Приходька є природне прагнення окреслити грань між світом брутальної буденності й чистим сяйвом народного образу. Тому, обираючи лаконізм наївної форми й поетичність висловлення, він чимдалі впевненіше обертає власні твори на знаки й символи. При цьому в них присутня й оповідь – легенда, міф, які прозирають крізь декоративність, народжують таїнство художнього образу, властиві традиційній, архаїчній свідомості й водночас дотичні сучасному інформаційно переповненому світу.
Мистецтво Приходька, окрім важливої культурної місії збереження фрагментів народної свідомості, слугує людям у побуті, прикрашаючи оселі. Художня мова Івана Приходька проста і саме тому знаходить прихильників та поціновувачів серед різних культурних осередків. Вона універсальна, апелює до глибинного пласта людської ідентичності – її духовної пам’яті.
А ось такі чудові “Зірки”, “Вифлеємські звізди” та “Шопки” Володимира Шагали – унікальний скарб різдвяної атрибутики, який був переданий художником до Національного музею народної архітектури та побуту України у 1991 році. Сьогодні вогники зірок та шопки представлені на виставці “ДоДому на Різдво” в центральній залі Українському Дому та дарують відвідувачам світле передчуття прийдешніх свят.
Володимир Шагала – етнограф, фольклорист та небайдужий до предметів своїх досліджень, ретельно змальовував та занотовував усе про повсякденний уклад життя свого часу. Окреме захоплення заслуженого діяча культури — це обрядова символіка.
Його каркасні зірки фіксують унікальну атрибутику святкування Різдва та колядування в українських селах. Деякі з виробів Шагали – справжні велетні. Їх складні конструкції зроблені так, щоб всередину можна було встановити свічку, а сам каркас зірки міг обертатися навколо своєї осі, нагадуючи кольоровий калейдоскоп.
“У 30-ті роки найкращі звізди виготовляли в селах Передільниця, Губичі, Трушевичі, Сераківці, Клоковичі. Робили їх із паперу на дерев’яному каркасі, оздоблювали декоративним малюванням, паперовими кутасами”, – писав у спогадах Володимир Шагала.
Шопки Володимира Шагали – це склеєні з паперу на каркасах триярусні храми з тематичними сценками на першому плані. З шопкою, як і зі звіздами, ходили колядувальники на Різдвяні свята, а в деяких селах шопку брали лише в Щедрий вечір.
Ретельно задокументовані Володимиром Шагалою схеми виготовлення вифлеємських звізд та шопок дають нам можливість оживити українську традицію святкування Різдва.
LoraShen спільно з Prymachenko Family Foundation презентує унікальну колекцію ялинкових прикрас Zodiac ZviroKroot та самобутніх ваз “Сади Марії”, виконаних за мотивами творів відомої української мисткині Марії Примаченко.
Кожна ваза представляє фантазійний калейдоскоп квітів, рослин, звірів, народжених в уяві Марії Примаченко, а ялинкові прикраси – одного з казкових звірів художниці: 12 місяців, 12 звірів, 12 кульок.
Усі вироби розписані вручну майстринями студії LoraShen.
Твори художника Івана Бобкова представлені у виставковому просторі сучасним втіленням подільської гончарної традиції. Вже понад 20 років митець розвиває та подовжує життя традиційної української кераміки, збагачує її своїм авторським баченням. Керамічна скульптура, свічники, куманці, тарелі – гончарні інтереси та творчі висловлювання Бобкова вже давно полюбилися поціновувачам кераміки, відвідувачам виставок.
Художник невпинно вишукує все нові рослинні, квіткові мотиви за кольором та формою для втілення в тарелях, декорування скульптур. Зооморфна пластика Бобкова впізнавана в його баранцях, “рухливих” кониках, в стилістиці розписів.
“Вертеп. Необарокова містерія” – це музично-театральний перформанс створений на основі документів Галаганівського вертепу. Команда проєкту, працюючи із документами, занурюючись в історичний та музичний матеріал, створила сучасне перформативне дійство, яке показує дві частини Вертепу: Біблійну історію народження Ісуса та світську картину, зібрану з характерних жанрових сценок. Цей проєкт не варто сприймати як реставрацію Галаганівського вертепу, швидше — це його сучасне прочитання. Втім, в роботі над перформансом були використані текстові й музичні матеріали виключно з Галаганівського вертепу, деякі моменти були скорочені або зібрані у нову композицію, оскільки цей перформанс діє за законами театрального дійства живого плану, а не театру ляльок, яким був автентичний вертеп.
Творча команда проєкту: формація Ignea Corda, режисура та постановка Богдана Поліщука, сценографія та такі неймовірно чудові костюми створила для вистави Олена Поліщук, на клавесині – Любов Титаренко, вокальні партії виконують: Руслан Кірш, Олексій Фіщук, Надія Купчинська.
Усе це поєднає сучасне Різдво в Українському Домі та занурить глядача в чарівну різдвяну мандрівку!

Підготувала за прес-релізами Ганна ОБОРСЬКА

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment