Нотатки на берегах ювілейного літературно-публіцистичного альманаху ОО НСПУ «Південний Буг»
Віктор ГРАБОВСЬКИЙ,
письменник, заслужений діяч мистецтв України
Це достеменно свята справа служити своєму народові, красою думки і слова обстоюючи вселюдські цінності. Тим паче, що й нагода когорті письменників Хмельниччини випала для видання чергового альманаху неабияка – 30-річчя відновлення суверенітету України та створення НСПУ, а водночас і 590-річчя першої писемної згадки про рідний обласний центр, яким є достославне місто нашого сонячного Поділля.
До того ж, у самому Хмельницькому зав’язалося суцвіття настільки яскравих талантів, що завдяки йому зміцніло духом і просвітянськи-творче товариство.
Недарма енергійний міський голова Олександр Симчишин у передньому слові до видання визнає, що міська влада з радістю сприйняла ініціативу тутешнього ВУТ “Просвіта”, творчих спілок та бібліотечної мережі щодо проведення літературного фестивалю “Слово єднає!”
Чому б оцю радість не підхопити й іншим обласним центрам?!
А ще Хмельницька міська влада всіляко підтримує літераторів міста, щороку виділяючи понад 200 тис. гривень на закупівлю книг місцевих авторів і стільки ж – на видання кращих рукописів. Але це тільки початок, зазначає добродій О. Симчишин. Тим паче, фестиваль “Слово єднає!” став традиційним і визначився як одна з візитівок святкових заходів до Дня міста.
Життєдайний зміст альманаху не розминувся з побажаннями свого мецената – від цілющих рядків поезій Павла Гірника й Оксани Радушинської до “черствої прози” Броніслава Грищука та світлої пам’яті Миколи Мачківського, як і всіх інших авторів, його святий огонь і зогріває, і надихає читача. Ще й покладає на всіх нас, українців, щемливе почуття відповідальності за долю кращих наших традицій та майбутнє рідної України.
Здавалося б, зовсім різні теми лягли в основу прозових розмислів відомих романістів Броніслава Грищука та Миколи Мачківського!
Проте і Грищукове справді документальне оповідання “Заграй мені “Прощання слов’янки”, і “Повість про Долю”, народжена з листів до матері, що стала для небіжчика Мачківського “Раною”, аби завершитися “Зірницею у вікні”, як і в його творчому життєписі, поєднує незглибима музика душі, здатної страждати, любити і щиро співчувати. А жодна творчість неможлива без музики натхнення…
Тече свята ріка – і вже не буде з нами.
Вдивляється вогонь у небо не своє.
З останніх рушників забутими словами
І мертвим, і живим зозуля прокує.
Ця строфа з ліричної мініатюри Шевченківського лавреата Павла Гірника, яка розпочинається звертанням “Зозуленько моя…”, немов акумулює перебіг усіх тих чуттів, що бентежать поета в цілком реальному житті… Адже саме Природа навчає нас пізнавати віхи мистецтва й історії, як запевняв неповторний Новаліс. А чуйне поетове серце – лише мембрана, що відлунює на рідний голос Матері майже як “…На міць неподужу Твойого плеча, Що небо тримає”.
У життєствердних поезіях Анатолія Ненцінського, Ростислава Балеми, Оксани Радушинської, Віталія Мацька, Олени Іськової-Миклащук, Миколи Савчука та їхніх молодших і старших колег – Марії Дем’янюк, Любові Сердунич, Неоніли Яніцької, Наталі Мазур, Михайла Цимбалюка якраз і відчувається та незборима сила, яка не дасть опуститися крилам огненнотворчого завзяття. Нових, до того ж яскравих здобутків не тільки на поетичній ниві очікуємо й від умілого лідера просвітянської когорти Віталія Міхалевського, хоча поки що колега явно тяжіє саме до суто пісенної лірики.
Твори відомих письменників небуденного таланту Василя Горбатюка, Миколи Сумишина, Богдана Теленька, що фактично збагатили зміст альманаху, читача приваблюють особливою аурою сповідальності. Проте перевершив усіх Микола Мачківський, цей дивовижного хисту подолянин, який майже в кожному творі відкривався перед читачами новими гранями своєї творчості. А в опублікованій посмертно повісті він зачарував не лишень прихильників “письма Мачківського”, а навіть байдужих до нашої літератури чужоземних людей. От що таке справжній талант!
Як бачимо, є в кого вчитися молодій зміні, котра, до честі видавців, також доста присутня в ювілейному альманасі. Не покривимо душею, якщо вирізнимо серед них молодих та ранніх Вікторію Бучинську з вельми цікавою новелою “Чужий” і Настусю Кричковську з Оксаною Гарнюк, хоча й цим талантам, а ще, либонь, Юрієві Харченку, як і Дарині Янчук, потрібно значно сумлінніше працювати над мовою непересічних за сюжетом творів.
Надзвичайно приємне враження справляє добірка “Для дітей”, представлена письменниками Петром Малішем, Наталією Поліщук, Оксаною Радушинською та доброї пам’яті Миколою Клецом.
Видається, що, маючи такого благодійника, як міський голова Хмельницького Олександр Симчишин, творче товариство могло б активніше впливати бодай на естетичне виховання підростаючого покоління. Бо лиш усвідомлена краса окрилить наші серця та врятує світ від занепаду й морального занечищення.
