Людмила ОСТАФІЇВА
У Національному музеї літератури України відбувся літературно-мистецький захід “Світи правду, світи віру, любов і надію…”, присвячений 185-річчю від дня народження Сидора Воробкевича – українського письменника, композитора, православного священника, художника, громадсько-політичного діяча, який зробив величезний внесок у духовно-культурний розвиток України.
Навіть доволі критичний у судженнях Іван Франко назвав Сидора Воробкевича “…одним із перших жайворонків нової весни нашого народного відродження”, який своєю жертовною працею заклав глибинні основи для високого духовного розвитку українців.
А Осип Маковей у “Загальних замітках про поезії Ізидора Воробкевича” до підготовленого ним видання “Твори Ізидора Воробкевича” писав: “Він, може, й не соловей між поетами, він, може, дійсно лише жайворонок, але жайворонкова пісня така люба, та ще й по такій тяжкій зимі, по такій безпросвітній темноті, в якій жила Буковина за часів С. Воробкевича і Ю. Федьковича”.
Багато було у Сидора Воробкевича і таланту, і енергії, і доброї волі, і любові до свого народу, якому він служив цілих 40 років. Він належить до тих людей, які доклали максимум зусиль для того, щоб українська мова, українська пісня, фольклор залишалися навіки вписаними в історію країни і розквітали з часом.
На початку заходу в запису прозвучав хоровий твір композитора “Над Прутом у лузі”.
Доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури НПУ ім. Михайла Драгоманова Тетяна Бикова нагадала: “Літературна діяльність Сидора Воробкевича розпочалася 1863 року, коли в збірнику “Галичанин” було надруковано п’ять перших віршів під загальною назвою “Думки з Буковини”. 1877 року він видав перший буковинський альманах “Руська хата”. Писав українською, німецькою та румунською мовами. У літературному доробку письменника – вірші, поеми, оповідання, повісті реалістичного й романтичного характеру. Він розробляв теми історичного минулого – оповідання “Турецькі бранці” (1865), поема “Нечай” (1868), драми “Петро Сагайдачний”. Найповніше талант Сидора Воробкевича проявився в ліричних віршах. Характерними рисами поезії Воробкевича є мелодійність, близькість до фольклорних джерел (вірш “Летить, летить чорний ворон” та ін.).
За життя письменника було видано збірку віршів “Над Прутом” (1901) за участю Івана Франка. Перу поета належить ряд оповідань, новел, нарисів і сміховинок (“Нерон”, “Сабля”, “Клеопатра”, “Іван Грозний).
Викликає інтерес і журналістська творчість Сидора Воробкевича. Ця непересічна людина була ініціатором створення часопису “Candela”, його редактором і незмінним – до самої смерті – автором. Він вів постійну рубрику “Науки для народу” та ін.”.
Наукова співробітниця Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Ольга Шубравська зазначила: “Постать Сидора Воробкевича є знаковою в українській музичній історії. Музична спадщина велика за обсягом і різноманітна за жанрами. Вона включає сольні пісні, дуети, квартети, музику до власних музично-драматичних композицій та п’єс інших авторів. Вагоме місце займає вокально-хорова творчість Сидора Воробкевича. Понад 30 років композитор працював з різними хоровими колективами Буковини, які завдяки йому піднялися до високого професійного рівня. Він написав близько 700 творів для хору. Із них 200 написано на власні тексти і підписано псевдонімом Данило Млака. Інші ж написані на тексти Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, М. Шашкевича. Сидір Воробкевич є одним із перших українських композиторів, які звернулися до поезії Великого Кобзаря. Деякі хори “У лузі над Прутом”, “Заграй ми, цигане старий”, “Сині очі”, завдяки своїй задушевній мелодії, близькій до народних пісень, стали настільки популярними, що втратили авторство і вважаються народними”.
Поезію Сидора Воробкевича проникливо прочитала провідна акторка Київського Молодого театру, випускниця філологічного факультету КНУ Галина Стефанова. У виконанні солістів Національної філармонії України Тетяни Школьної та Володимира Польовчика присутні на заході почули буковинські пісні, які любив, слухав, співав Сидір Воробкевич. Завершився захід піснею “Заграй ми, цигане старий” на слова і музику Сидора Воробкевича, яку подарувала слухачам старша наукова співробітниця музею Людмила Остафіїва.
