«Перекладаючи» Дію Івана Драча

Георгій ФІЛІПЧУК, академік Академії педагогічних наук України 21 червня 2018-го українська громада провела в останню дорогу великого Українця — Івана Драча. Від патріаршого Володимирського Собору до рідних Поетові Теліжинців простягався шлях Шани, Пам’яті і моральної Відповідальності. Коли такі люди відходять за обрії, у кращі світи, в часі і просторі блукає відчуття осиротілості. Неправдою є твердження про спроможність замінності подібних талантів-велетів. Очевидно, людство, сягнувши свого 7,5 мільярдного порогу, безперестану народжуватиме і виховуватиме творців, митців, геніїв, унікальних особистостей. Але… вже не таких, інших, бо Іван Драч був і залишається для нас, використовуючи…

Ось і закотилося сонце смутку Івана Драча

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, академік Вже не буде більше сонячний поет продавати сонця поезії — “…оранжеві, тугі, З тривожними музичними очима”. Закотилося в позасвіти Драчеве “сонце віри” й “сонце міри”, почорніло “сонце смутку”, з якого, вірив 25літній поет, “…проросте Жорстока мудрість в золотих накрапах”. Та не погасло і не погасне ніколи його оранжеве сонце — поезія, яка вибухатиме образними протуберанцями в серцях якихось хлопчиськів і дівчаток, і яку відкриватимуть вони для себе, “щоб стати навіки соняшником” у світі поезії. …Я сидів біля його ліжка…

Іван ДРАЧ. Джмелина мить

Розмова з Богом — Боже, молю, обійди стороною! Боже, що ти робиш зі мною! — Підрівнюю тебе Під народ! А то надто Роззявив ти рот. Маршрутками їздь! Пірнай у метро! Долай свою злість. Вишукуй добро Серед злості! Особливо Метро Попомне тобі кості! Недовгі ви гості На світі оцім… Дерево посадив? Сина зростив? — В Теліжинцях його кості! — Не закінчив ще Дім? Усе дно вже — Ходім! Подивимось з високості На нові гості — Ходім!.. 30.05.2015 З Мрідулою Гхош І Мрідуло Гхош! Душу тривож! Славна бенгалко, Смуглява галко Мрідуло Гхош!…

Іван ДРАЧ: Нині кров’ю беруть нас на спит

*** Шеделя білоколонне диво… М. Зеров   О Шеделя білоколонне диво. Як світиш ти високо і правдиво. Як тішусь я, що бачу тебе ще раз — Пощезла днів моїх пісна печера В Печерській Лаврі, в сяєві дзвіниці. Де не зозулі грають, а зигзиці, Де вже не голуб, але голуб-дух, Де урочисто, чисто все навкруг, Де даль віків у сяєві небес, Де дух з колін підвівся і воскрес, Де між зірками, вічними й новими, Літають шестикрилі серафими І херувими всі четвертокрилі Напоєні у Гізеля в чорнилі. Де Нестора — святого літописця…

Іван ДРАЧ: «Мій пріоритет — результативна робота»

Іван Драч — і цим усе сказано. Великий Поет, який умістив у себе кіносценариста, драматурга, перекладача. Герой України, лауреат Шевченківської премії, він ніколи не спочивав на лаврах. Всюдисущий і доброзичливий, антипод байдужості, його рука завжди на пульсі часу. Втім, чи не точніше буде сказати, що його серце є тонометром часу… 17 жовтня Івану Федоровичу виповнилося 76 років. Редакція приєднується до привітань свого улюбленого Поета і Автора. З роси й води! — Іване Федоровичу, літа і досвід змушують фільтрувати поточні справи. На які пріоритети Ви нині вийшли? Що категорично відсіваєте? На…

Корінь і крила Івана Драча

У числі 18 тижневика ми надрукували добірку віршів відомого поета і почули багато відгуків — хороших і… різних. Питали нас наші читачі й таке: який він сьогодні, Іван Драч? Читайте, дізнаєтесь. Іван Драч — Герой України, має багато державних нагород, був головою НРУ, Української Всесвітньої Координаційної Ради, Конгресу української інтелігенції, нині очолює Товариство “Україна-світ”. Відомий у багатьох іпостасях. Колись, як він уже був депутатом ВР України, лауреатом багатьох літературних премій, побачивши у мене в руках його книжку, одна жінка запитала: “А що, Драч іще й вірші писав?” Насправді хоч ким…

Іван ДРАЧ: СОЛОНЦЮВАТИ

“Солонцювати” — дієслово, яке повергає мене в націоналістичний трепет! Цього дієслова немає ні в російській, ні в польській мовах, про інші мови не йдеться, там його і не повинно буть. Сьогодні я солонцював. Давно вже підготував літр львівського оригінального світлого пива зразка 1715 року. З Теліженець привіз хабар — літр коров’ячого молока у пляшці з-під “Моршинської”. Купив в’яленого ляща за 10,15 гривень, зекономив гривень 10, бо такого ж ляща дядько в підземному переході продавав за 20-ку. Треба ж було осміліти настільки, що наважився знайти відкривачку і відразу ж, ще не…

Літературна критика і київська філія

Михайло НАЄНКО Цей вид творчості ніколи не був в особливій пошані. Аж до того, що лунали голоси про її непотрібність. Мовляв, читач здатен і сам розібратися у вартості прочитаного художнього тексту; то навіщо йому ще й підказки якогось там критика? Лише великі письменники завжди наголошували: критика потрібна для того, аби виявити (розтлумачити) естетичний, інтелектуальний потенціал літератури. Навіть Шевченко чекав про себе критичного голосу і міг кинути в його бік невдоволений камінець: Уже, либонь, десяте літо, Як людям дав я “Кобзаря”, А їм неначе рот зашито… Ніхто й не гавкне, не…

Духовні криниці Володимира Мельниченка

Сергій ГАЛЬЧЕНКО, заступник директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України За творчістю Володимира Мельниченка слідкую півтора десятиліття. Опублікував кілька рецензій на його книги в газетах “Слово Просвіти”, “Літературна Україна”, “День”, узагальнив внесок ученого в шевченкознавство в “Шевченківській енциклопедії” (Т. 4) та в Повному зібранні творів Т. Г. Шевченка в 12 томах: “Маємо сьогодні рідкісну московську шевченкіану, найвагомішим внеском до якої є монументальні дослідження відомого історика, генерального директора Національного культурного центру України в Москві Володимира Мельниченка” (Т. 12). Втім, це було зафіксовано станом на 2009 р., а після того…

Тарас ШЕВЧЕНКО: «Відпустив бороду, справжнє помело»

Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Проект “Подробиці Шевченкового життя” умотивований усвідомленням поетових слів із автобіографічного “Листа Т. Гр. Шевченка до редактора “Народного чтения” (лютий 1860 р.): “Я наважуюся відкрити перед світом кілька печальних фактів мого існування… тим більше, що історія мого життя складає частину історії моєї батьківщини. Проте я не маю духу входити у всі її подробиці”. Розповідаючи в цій статті про те, коли й чому з’являлася у Тараса Григоровича борода, автор виявляє цікаві й маловідомі подробиці Шевченкового життя, нюансує притаманні йому гумор…