Зберегти національне обличчя

Роздуми над публіцистикою Левка Лук’яненка Антонія ЦВІД, член НСПУ,  лауреат Всеукраїнських премій імені Олександра Олеся та “Благовіст” Сповідуючи формулу, що стан нації залежить від рівня її свідомості та громадянської активності, Левко Лук’яненко власним прикладом заохочував націю до боротьби за звільнення від імперського гніту. Багатотомник Левка Григоровича досить розмаїтий, він складається з мемуаристики та багатогранної публіцистики. Всі твори, написані Л. Лук’яненком, об’єднує спільна мета — повернути українців до національних духовних джерел, відродити почуття спільності історичної пам’яті й долі. У творах висвітлено ідеологію українського державотворення, схарактеризовано позитивні й негативні риси українців, визначено…

ЗБЕРЕГТИ УКРАЇНСЬКУ СУТНІСТЬ І ДУШУ

Володимир ФЕРЕНЦ,м. Івано-ФранківськПро національну ідентичність українського суспільства і державне самовизначення українців говорено чимало, але в розмовах з людьми буває важко дійти порозуміння. Навіть у просвітянському середовищі побутує різне, інколи ідеалізоване бачення національної перспективи. Ще менше оптимістів, які мають готовий рецепт подолання зросійщення українців. Є ще одна точка зору — відмова від копирсання в минулому і концентрація на ультрасучасному проекті української нації. У процесі самоідентифікації українців важливе значення має і сучасна стратегія взаємодії автохтонів із меншинами. І все це відбувається не в стані спокійного відновлення, а в напрузі вселенського інформаційного змагання і не повинно вкотре віддаватись на волю народної інтуїції. Повинен бути осмислений процес, в якому нація має віднайти точку опори, набути досвіду подолання чужого впливу, щоб розвиватись самостійно, успішно, на рівні націй Західної Європи. Україна повинна віднайти правильну орієнтацію в глобальних координатах розвитку і відчувати себе зростаючою силою. Провідній верстві суспільства слід перестати сперечатися, а сформулювати чітке бачення перспективи та шляхів удосконалення нації. Місія координатора процесу формулювання проекту утвердження і розвитку національної ідентичності історично належить  “Просвіті”. Нікому не цікаво, чи може це зробити сучасна організація, однак хтось повинен вкласти людські ідеї в основу такого проекту. Самі по собі документи нічого не вирішують, але вони конче потрібні, щоб зберегти українську громадську думку в чітко визначеному руслі. У зв’язку з цим ініціатива нашого голови, народного депутата України Павла Мовчана щодо проведення парламентських слухань на тему: “Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження” є актуальною не лише для парламенту. Доки парламент більш як півроку займатиметься іншими проблемами, активним українцям варто обговорити цю тему на шпальтах просвітянської газети. Президентська виборча кампанія не повинна відволікати нас від аналізу життя нації і напрацювання нової стратегії. Йдеться про пошук нових способів збереження і розвитку української самобутності в умовах жорсткого інформаційного та економічного конкурентного контакту зі світом. Світ контактує з нами щораз сучаснішими засобами і намагається змінювати нас для власної зручності. Це нормальний процес глобалізації, але ми повинні знайти способи отримання від цього вигоди і не втратити власної ідентичності. Хоча поняття ідентичності більш стосується зовнішнього сприйняття нас як окремої нації. Для нас же важливіше не тільки демонструвати національне обличчя, а й зберегти українську сутність і душу. На жаль, нинішній склад парламенту не здатний до парламентських слухань на тему національної ідентичності. Навіть, якщо це не так, проблема повинна обговорюватись передовсім у суспільстві, примушуючи парламент дбати не тільки про бюджет і боротьбу за владу. Парламент деградує не стільки від впливу великого бізнесу чи корупції — вища влада втрачає силу через те, що суспільство не “підпирає” її основою успішної національної стратегії. Якщо провести предметну дискусію в просвітянському середовищі, зацікавивши незаполітизованих аналітиків, така стратегія обов’язково виникне. Варто опублікувати тези доповіді Павла Мовчана на ініційованому ним парламентському слуханні, розглядати лише готові проекти і розміщувати їх на просвітянському сайті для обговорення. Українці самі повинні відібрати з маси ідей найреалістичніші і гідні вивчення. Важливо провести обговорення готових проектів в обласних об’єднаннях “Просвіти” та в професійних експертних середовищах, захищати ці проекти в дискусіях з опонентами. Цей процес допоможе зробити корисну для нації справу і водночас оживить діяльність всієї структури нашої організації. В результаті буде сформовано загальноукраїнський проект збереження і розвитку національної ідентичності, який варто поширити у світовому інформаційному просторі й домагатись прийняття його як єдиного. Маючи не лише єдиний документ, а насамперед  єдину думку, можна створювати потужний тиск на парламент за підтримки більшості суспільства. Процедуру зі створення національної стратегії не варто ідеалізувати, чи сприймати як догму. Це лише орієнтир, який не дасть українській нації знесилитися чи втратити віру у власні сили. Це дуже важливо в умовах сучасної інформаційної війни, яка щовечора знищує нас з екранів телевізорів. 

Ч. 4 (848), 28 січня – 3 лютого 2016

Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників Крути 29 січня 1918 р. — символ героїзму українського юнацтва Народний депутат підписав відкритий лист до міської влади з вимогою провести декомунізацію в Запоріжжі згідно з законом — до 21 лютого Україна єдина За конструктивний діалог влади з народом про захист державного статусу української мови Керівництву Форуму «Українська альтернатива» Мова має значення! Поштова площа — брама у свавілля Мовосвіт композитора Миколи Лисенка Павло Тичина — сучасник Олександра Довженка Без національної державної ідеї Україна неможлива Невигадані історії про війну Великі проблеми маленьких…

Духовні острови серед потопу світового

Леся БІЛИК, м. Зборів Так можна означити книжки авторів української діаспори. Імен багато, та почнімо з жіночих, як-от Софія Парфанович і Леся Лисак-Тивонюк. Повернення їх творчого доробку на Батьківщину, зокрема в наше історичне містечко, має таку історію. Світлої пам’яті поет і журналіст Григорій Радошівський був ініціатором створення у Зборові Тернопільської області краєзнавчого музею, згодом став його директором, а споруджений на його ентузіазмі Храм пам’яті (так сказав про музей сам Григорій Радошівський) набув статусу історикокраєзнавчого музею “Зборівська битва”. Дбаючи про ефективне функціонування закладу, краєзнавець працював на перспективу, діяв невтомно та багатовекторно.…

Професор Роксолана ЗОРІВЧАК: «Я звикла жити без вихідних»

Нещодавно завідувач кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету ім. Івана Франка, засновник англомовної Шевченкіани Роксолана Зорівчак за свою багаторічну подвижницьку діяльність була нагороджена орденом Княгині Ольги. Вона — дослідник теоретичних проблем перекладу, історії та лінгвостилістичної специфіки входження українського художнього Слова до англомовного світу. Про життя наукове і не тільки розмовляємо з Роксоланою Петрівною в оточенні сотень книг її домашньої бібліотеки. “Заспокоюватися ніколи не можна…” — Чи часто Ви замислюєтеся над тим, звідки ми прийшли, в чому полягає сенс людського існування? — Над суттю людського існування…

Світогляд душі великого митця

Галина ЛИСЕНКО, психолог, с. Шевченкове, Черкаська обл.   Незрівнянно красива, багатостраждальна українська земля. Її ріки, моря, озера, поля, ліси і гори є невід’ємною окрасою до болю рідного славетного козацького роду, оспіваного неповторними майстрами художнього слова Т. Шевченком, І. Франком, Лесею Українкою, І. НечуємЛевицьким, Л. Костенко. А видатні українські художники Т. Яблонська, Ф. Красицький, М. Глущенко, В. Бондар та багато інших майстрів пензля відтворювали та увіковічнюють на своїх полотнах колоритність і своєрідність української природи, її людей. Картини переповнені самобутнім жанром, нерозривно пов’язані з Батьківщиною, відтворюють блискучу панораму життя українського народу протягом…

Каміння Києва заговорило

Не вперше доводиться чути від киян і гостей міста, що Київ дедалі більше втрачає своє українське обличчя. Варварське руйнування архітектурно-історичних пам’яток у столиці, захоплення приватними забудовниками парково-відпочинкових зон і зведення на їхньому місці залізо-скло-бетонних потвор за сприяння місцевої, неукраїнської за своїм складом і духом влади набуло ознак епідемії. Громадськість протистоїть нахабству і цинізму “хазяїв життя”. Повернути, зберегти, показати українське обличчя Києва намагаються і науковці. Це засвідчила презентація путівника “Київ ХІХ—ХХ ст.” (автор кандидат історичних наук, заввідділу історії України кінця ХІХ—початку ХХ ст. Ігор ГИРИЧ, видавець — Національне газетно-журнальне видавництво). Унікальність…

Громадська опозиція музейній експозиції

Ще 23 жовтня ц. р. у Національному музеї Тараса Шевченка відбулася нарада з відкритого обговорення нового тематико-експозиційного плану (ТЕП) з науковцями і фахівцями-музейниками. Науково-методична рада музею потому розглянула зауваження і пропозиції, висловлені учасниками обговорення і рецензентами, зокрема О. Толочком (член-кореспондент НАНУ, доктор історичних наук, завсектору Інституту історії України), П. Кралюком (доктором філософських наук), О. Сліпушко (доктором філологічних наук, зав­кафедри української літератури та шевченкознавства КНУ ім. Т. Шевченка) та іншими. А 8 листопада підбили підсумки громадського обговорення концепції оновленої експозиції музею, яку готують до 200-ліття Кобзаря. Тому Дмитро Стус, генеральний директор НМТШ,…

Тарас АВРАХОВ: «Для єдиного в країні державного мовника частотного ресурсу нема»

6 лютого 2013 року головний редактор “Слова Просвіти” зустрілася із генеральним директором Національної радіокомпанії України Т. Г. АВРАХОВИМ, аби  транслювати йому запитання, з якими зверталися до редакції люди, стурбовані припиненням ефірного мовлення всіх каналів Національного радіо. — Тарасе Григоровичу, що нині переживає Національна радіокомпанія? Держава не хоче чи не може фінансувати й утримувати структуру, яка виробляє 100 % власного продукту і яка мала б покривати 100 % української території? Що трапилося? — У Вашому запитанні є відповідь. Реально ситуація на даний момент така: від 5 лютого припинено ефірне мовлення практично всіх каналів…

ЧИ ЗБУДУЄМО КОБЗАРЕВУ ЦЕРКВУ?

Десять років тому, 20 травня 2001 року, в переддень 140-річчя перепоховання Тараса Шевченка в Каневі, на могилі Кобзаря просвітяни виступили з ідеєю спорудження каплиці біля Тарасової гори. Міркували: якщо нас, українців, 70 мільйонів у світі, то, навіть невеликими пожертвами, зможемо звести не лише каплицю, а й гідну Кобзареву церкву — церкву єднання, церкву братолюбства, церкву власної перспективи. Ідею підтримали всі просвітянські й інші громадські організації, земляки з-за кордону, письменники, політики, тисячі українських громадян. То чому ж ще й досі не постала церква, в яку люди вклали і кошти, і душу,…