Свято свідомих українців

У Національному центрі ділового та культурного співробітництва “Український дім” відбулися урочистості та святковий концерт з нагоди 80-річчя від дня народження відомого українського громадського діяча, публіциста і політика, поета, перекладача, сценариста, заслуженого діяча мистецтв України, голови ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, шефа-редактора газети “Слово Просвіти”, члена НСПУ, лауреата Шевченківської премії Павла Мовчана. Пропонуємо увазі читачів “СП” уривки з виступів учасників поважного зібрання та щиро дякуємо за фоторепортаж Володимиру Коскіну. Президент Національної педагогічної академії України, очільник Товариства “Знання” Василь Кремінь наголосив на тому, що Павло Мовчан є уособленням людини, діяльність якої сприяє…

Read More

Слово про Павла Мовчана

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ У східних доктринах, а до речі, Павло Мовчан добре начитаний у цій лектурі, стверджується, що в кожній людині живуть якщо не багато, то кілька людей. І от, коли я думаю про Павла Мовчана, бачу живе підтвердження цієї доктрини. Це людина, яка має відразу кілька іпостасей. Я думаю, що кожен літературоцентричний чоловік, оглядаючись у свої пережиті десятиліття, не тільки бачить там Павла Мовчана, а й може сказати, що Павло Мовчан — це частина його духовного і літературного життя. Пам’ятаю бурхливий старт талановитого покоління шістдесятників в українській літературі. І пам’ятаю…

Read More

Московська технологія хаосу

Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ Чим глибше заходиш у ліс, тим більше дров, — каже народна мудрість. Чим вдумливіше аналізуєш політичні події в Україні, тим виразніше бачиш страшу суть, яка вимальовується із комедійної обгортки. 21 квітня 2019 р. люди голосували за “нове обличчя”. А отримали навпаки старе обличчя — спецрезидента Андрія Портнова, який усе нахабніше радить владі, як втілювати путінський реванш стосовно України. Ця персона — виплід політичного гнізда Юлії Тимошенко. І зовсім не для докору їй цей нюанс згадую. Коли прем’єрміністр 2007–10 рр. програла президентський двобій з “опозиціонером”, який “порожняк не гоніт”…

Read More

Словник доби

Володимир КАРАЧИНЦЕВ, поет, дипломат, культуролог Поезія “Поезія” — грецькою “творчість”. Йдеться про творення словом. Творення образів через використання мовних засобів, певним чином ритмічно скомпонованих. Світ починається зі Слова. Так у Святому Письмі. Нація починається зі Слова. Світло — лоно, яке виношує Слово. Світлоносить. І Поет починається зі свого слова. Поетові дано чути божественне, гармонію сфер. І нотувати (бачите — конотація: ноти). “Псаллейн” (грецьк.) — грати на струні, змусити струну вібрувати — “псалмос”. Пісня. Слухаєш псалмоспів, душа вібрує. У космічній тиші. Мовчати — це занотовувати. На пергамені душі. Втім, Поезія є…

Read More

«А на москалів не вважайте…»

Російська мова як інструмент мовнокультурної та політичної експансії Микола ЖУЛИНСЬКИЙ Мимоволі згадалися Шевченкові: І Коллара читаєте З усієї сили, І Шафарика, і Ганка, І в слав’янофіли Так і претесь… І всі мови Слав’янського люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі… Це про того Яна Коллара згадав 1845 року Тарас Шевченко, який на початку ХІХ століття у поемі в сонетах “Дочка Слави” висловив мрію про духовне єднання слов’янських народів на основі “мовного зближення”. Словацький і чеський поет, історик, фольклорист, етнограф вважав, що майбутня злука слов’янських народів здійсниться завдяки особливій ролі Росії…

Read More

Сіверщина краєзнавча (травень—червень 2019 р.)

о. Юрій МИЦИК, д. іст. н., проф., засл. діяч науки і техніки України Така надзвичайно важлива галузь історичної науки, як краєзнавство, розвивається в Україні з труднощами і нерівномірно. Ще в совєтські часи краєзнавство заборонили (1929 р.) і лише в 60х рр. ХХ ст. почали відроджувати. Але в брежнєвськосусловські часи, особливо після зняття з посади першого секретаря ЦК КПУ Шелеста і приходу на його місце Щербицького (1972 р.), знову настали лихі часи для краєзнавства. І все ж воно вистояло! І тут, безсумнівно, серед історичних регіонів України пальма першості належить Сіверщині. Досить…

Read More

На пошану українського Державника

Георгій ЛУК’ЯНЧУК “Він був Українцем. Не хохлом, не малоросом, а Українцем. Послідовним, тверезим, упертим. Але цю впертість спрямовував на користь державі. Волинське коріння таки далося взнаки. Мріяв про успішну, потужну, визнану у світі й шановану цим світом Україну… Від природи був дуже сильним. Тому й не гнувся: ні у прямому, ні в переносному значенні. Мав власну гордість і гордість за державу, якій щиро та вірно служив. І нікому не дозволяв ображати її честь. А ще — ніколи не торгував собою заради якихось швидкоплинних політичних (не кажучи вже про фінансові) інтересів….

Read More

України сином зріс

2 липня 2019 р. Михайлові Іванюку виповнилося б 90 років, його ім’я відоме не тільки в нашому районі, області. Його добре знають в Києві та інших містах України, де він побував з патріотичною місією. Педагог, краєзнавець, фольклорист, письменник, громадський діяч Михайло Іванюк за 48 років своєї публіцистичної діяльності опублікував чимало матеріалів на сторінках місцевих газет. З ініціативи та його участю у Вижниці збудовано пам’ятник Тарасу Шевченку, Лук’яну Кобилиці, символічну могилу “Борцям за волю України”, пам’ятну каплицю на місці Буковинського віча 1918 р., встановлено і посвячено Хрест на місці розстрілу енкаведистами…

Read More

Погас вогонь білоцерківського Прометея

Велика жалоба прийшла у Білоцерківську “Просвіту”. Зупинилося серце великого сина Білої Церкви, поета від Бога, літературного критика, перекладача, громадського діяча, життєлюба і доброго сім’янина Володимира Опанасовича Іванціва. Народившись у сім’ї священнослужителя, Володимир Опанасович відчув на собі невидиме і тяжке пригнічення, коли соціальний стан був ледь чи не вироком. Зміг реалізувати себе у виробництві, коли прийшов у ливарний цех юним хлопцем, протягом кількох років став провідним спеціалістом. Тоді доля звела його з однодумцями, які яскравими Волосожарами засяяли на небі української літератури. Літстудія “Заспів” стала справою життя Володимира Опанасовича, його гордістю. Саме…

Read More

Пам’яті товариша

Таїна БРАТЧЕНКО, м. Біла Церква Яким він був… Коли ще пече біль від несподіваної втрати, дуже важко писати про близьку людину в минулому часі. Володимир Іванців був не лише письменником, не лише просвітянином і громадським діячем, а постійним і незламним борцем за волю нашого народу, за незалежність України, за збереження рідної мови. Дехто недолюблював його за різкість і прямолінійність, за впертість і загострене почуття справедливості. Адже він не визнавав ніякого пристосуванства й компромісів, ніколи не кривив душею. Пригадую першу зустріч з ним. Наприкінці дев’яностих років, за телефонною домовленістю, завітала до…

Read More