Шпитальні нотатки Маргарити Довгань

Шпитальні нотатки Маргарити Довгань   Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО   Правнук Семена Палія XVII століття. Прийшов хлопець Семен Гурко на Січ, пристати до козацтва. — А хто ти є, що вмієш? Мовчить хлопець. Оглядається. Уздрів курінь. Напіврозвалений. Узяв жмут соломи, запалив його та й кинув у ту напівруїну. Запалахкотіла вона, на попіл перетворилась. — Що ти робиш! — Добре роблю. Як туди козаки зайдуть перепочити, обвалиться та халабуда і без бою всіх придавить, покалічить. Новий курінь треба ставити. І дали козаки тому парубку військове ймення «Палій». Мабуть, є правда у цій…

Read More

Микола ГОЛОМША: «Слухати і чути думки народу»

Микола ГОЛОМША: «Слухати і чути думки народу»   Кожен день життя нашого суспільства позначений подіями, що привертають увагу переважної більшості громадян, стають предметом обговорення в інформаційному просторі. Сьогодні ми розмовляємо про це з головою політичної партії «Патріот», колишнім першим заступником Генерального прокурора Миколою Голомшою. — Миколо Ярославовичу, увага українців нині прикута до Авдіївки. Там перевіряються на міцність не лише наші Збройні Сили, а й українська державність. — Путінські терористи, намагаючись вибити наших вояків із Авдіївської промзони, застосовують усі види озброєння, включно із тими, що заборонені Мінськими угодами, а це артилерія…

Read More

Так виховували

ван ЮЩУК, професор, член НСПУ, заслуже-ний діяч науки і техніки України “Маємо те, що маємо”, — сказав якось один із наших пре-зидентів. А маємо повсюдну ко-рупцію у верхах, чи, точніше, зло-дійство, і матеріальну заклопота-ність у низах. Бездуховність, ли-цемірство, брехня, егоїзм, пожад-ливість, з одного боку, і націо-нальна безпам’ять, втома, байду-жість, безпринципність, догідни-цтво (удаване чи справжнє?) — з другого. Симптоми рабовласника й раба. Але відразу ж слід зроби-ти й істотне застереження — це в загальній обивательській масі, бо останнім часом стрімко зростає кількість небайдужих особистос-тей: Революція гідності, Небес-на Сотня, жертовне волонтерство на…

Read More

Життя триває

Із Щоденника Маргарити Довгань   Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО   Наче й перемир’я, а до шпиталю приїхало сьогодні аж 9 швидких. Замість епіграфа.   21 вересня 2016 р.   Редька з Хортиці «Ось я тебе, ось я тобі…», — покрикує Євгенові вдавано сердито, горнучись до нього, зовсім юна Анна. (Їй — 16 років). Схожа на світлого янгола з білою косою. Вчиться в медучилищі, а до шпиталю серце привело. Опікується, допомагає найтяжчим. А чого грізна? Підопічний порушив режим: пігулки не ковтнув, око не закапав вчасно. Євген слухняно, як школярик, закапує краплі в…

Read More

Неодмінно приїдемо ще!

Світлана МАСЛОВСЬКА, голова Заставнівської районної організації ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, Чернівецька область   Ми — стіна! Ми стали стіною. Нас не проб’єш, не пройдеш, не проскочиш, Кожен із нас готовий до бою І кожен знає, чого він хоче… …Тож їдемо туди. У переддень дня Незалежності, звісно, не з порожніми руками. Веземо гостинці, які приготувала “Заставнівська волонтерська сотня” для наших воїнів. А ще — духовну їжу — газети “Голос краю”, та журнали “Українська ластівка”. Транспортом завдячуємо Руслані Лук’янчук, тендітній жінці, як нікому іншому, болить війна, адже чоловік Василь та син…

Read More

Для загального добра

Для загального добра Наталка ПОКЛАД Безперечно, цей світ тримається на ентузіастах, на подвижниках, на одержимих. Вони свідомо забувають про власний комфорт, спокій, інтерес, а беруться за справу, важливу й потрібну загалові, — впрягаються, каже наш народ, у плуга — і щедро-безоглядно віддають усі свої зусилля, душу й час нелегкій праці. З цього приводу можна згадати рядки безсмертного Івана Франка з його “Каменярів”: “І знали ми, що слави нам не буде, ні пам’яті в людей за сей кривавий труд…” І додати слова Івана Світличного: “Як не я, тоді хто? Не тепер,…

Read More

Зі Щоденника Маргарити Довгань

…І знову ловить контрабандистів! Відчиняю двері — в 17-й палаті відділення неврології майже всі ліжка зайняті. Палата простора, світла, обклеєна дитячими і не дуже дитячими картинками. Над ліжком зліва приліплене до стіни об’ємне червоне серце і текст: “Шукаю дівчину!” Не інакше, як хтось зі старшокласників вигадав цей “шедевр”… Мій фотокор Сергійко одразу націлився фотографувати цей романтичний твір і воїна, над яким він красується. Чоловік із усмішкою замахав руками: “Ні, ні, мене не треба, це раніше тут молодесенький лежав, для нього і оголошення сердечне призначалося, а я — одружений, жінку люблю…

Read More

Із Щоденника Маргарити Довгань

Фото Катерини ДОВГАНЬ   17 червня 2016 р. Випробування пекельним атомом …Дід Артема Ворошилова — фронтовик Другої світової війни. Полон. Німецький концтабір. Дід був гарним кравцем, що його і врятувало. Примудрився вирватись із полону, тікав, прорвався до своїх. “Свої” негайно відправили його до радянського концтабору на Північ аж на 15 років. Фізично міцний дід витримав і це. А коли термін минув, Ворошилова не відпустили, а на Урал працювати відправили… у сумнозвісний Челябінськсороківку, де велися атомні випробування. Летіли роки. Постарів дідусь. Дочка, Артемова мати, вивчилась на стоматолога. Саме в ті часи…

Read More

Зі Щоденника Маргарити Довгань

Фото Стефанії ДОВГАНЬ і Сергія БОРИСОВСЬКОГО   Зерно істини У палаті їх було троє. Щойно з фронту. Все болить, знервовані. Збуджені. Кричали, гнівалися. Тепле звертання не діяло. Позитив лише дратував. — За що воювали?! Раніше по селах робота була, раніше в мене повний холодильник був, а тепер!.. — У нас молочний завод був. Кому заважав? Закрили. Люди без роботи лишилися! — Хай ці 450 депутатів на фронт підуть! Півбатальйона відсиджуються у Верховній Раді! А толку з них? Ніякого! — Кожного козла мордатого з “Мерседесом” привезти до розваленого села — хай…

Read More

Як батюшки рідну землю плюндрували

Світлана ТЕРТИЧНА, за освітою — педагог, за статусом — біженка   Я — зайвий елемент. Доля стала до мене спиною і не намагалася обертатися. Я довго сиділа на зупинці, телефонувала на гарячі лінії переселення і зрозуміла, що ніхто мене не приймає. Переселенців не перевозять безкоштовно, бо вони нікому особливо не потрібні. Що мені робити, не знала. Врешті, плюнувши на телефон, перевела думки в інший формат. Така ж ситуація не вперше у моєму житті. Навпаки — було б дивно, якби все склалося. Всі проти мене, або я проти всіх — уже…

Read More