Інвалідський магазин

Юрко ЛОГВИН Якщо ви вийшли з метро “Золоті ворота”, пройшли через скверик, і Золоті ворота лишилися у вас за спиною, то ви втрапляєте на вулицю Ярославів Вал. Справжня історична її назва — Велика Підвальна. А в часи мого дитинства — Ворошилова. Уявіть собі, по цій неширокій вулиці ходив трамвай. Біля Золотих воріт трамвай зупинявся. Виходила вагоновожата, переводила стрілку. І тоді трамвай повертав ліворуч, на Володимирській виходив на Площу Богдана Хмельницького. Тепер це Софійська площа. Там, біля пам’ятника, він робив коло і потім по цій же Великій Підвальній вертав назад на…

Read More

«Чия земля?..»

Катерина МОТРИЧ Закінчення. Поч. у ч. 13, 14 Спокушеного таким дармовим заробітком селянина буде важко затягнути на ці поля. Він нині давно не той, який був у минулому столітті, коли марив власною землею і статусом господаря. Пригадую, як у “Читанці” мого покоління був малюнок: бідняк у чумарці, постолах стоїть однією ногою на малесенькому клаптику своєї землі, а другу ногу йому нікуди поставити, бо навкруги земля панська. Чи багато знайдеться в кожному селі охочих поставити й другу ногу на свій власний наділ — питання відкрите. Пустують городи, село старіє і сили…

Read More

З історії українського церковного хорового співу (листи Я. П. Гулака-Артемовського до Олександра Кошиця). — К., 2016. — 108 с.

Збірник репрезентує частину епістолярної спадщини несправедливо забутого українського хормейстера і громадського діяча Якова Гулака-Артемовського, адресованої видатному диригенту Олександру Кошицю та іншим українським діячам (Борису Грінченку, Анастасії Грінченко та ін.), що зберігається в архівосховищах Вінніпегу (Канада) та Києва (Україна). Наведені листи проливають світло на деякі аспекти історії хорових колективів України, насамперед хору видатного українського композитора М. В. Лисенка, а також на тяжку повсякденність українських митців у 30-х рр. XX ст. Пропонується науковцям та широкому колу читачів. Збірник документів побудовано за тематико-хронологічним принципом, містить іменний та географічний покажчики, додатки, список скорочень, перелік документів….

Read More

«Чия земля?..»

Катерина МОТРИЧ Пам’ятаєте ці слова класика української драматургії, і як голов­ний герой з надривом і неймовірною радістю та гордістю вигукував раз по раз ці слова: “Чия земля?!” — “Калитчина!” — “Чия земля?!.” Її, землі, завжди було в Україні вдосталь і завжди вона була мірилом усього: достатку чи то убогості, маєтності чи упослідженості. За неї у всі століття йшов бій не на життя, а на смерть. За неї билися князі й княжичі, гетьмани і козацька старшина, обділені нею породили Гайдамаччину і революцію 1917-го. Вона стала тим яблуком розбрату, через який, може,…

Read More

Усім життям засвідчую — Одещина не російськомовна!

Лариса НЕДІН — заслужена артистка України, лауреат багатьох всеукраїнських і між народних мистецьких премій. З 1992 року працює на Українському радіо. Нині обіймає посаду головного редактора Головної редакції мистецьких передач. Веде авторську програму “Вечірній клуб актриси Лариси” та передачі “Від суботи до суботи”, “І знову зустріч”. Про свою багатогранну мистецьку та літературну діяльність, своє бачення проблем української культури розповідає читачам улюбленого тижневика “СП”, який передплачує багато років. Своєю українськістю завдячую вчителям — Ларисо Миколаївно, нам довго нав’язували думку, що на півдні України ідеї “русского міра” популярні, 3 роки тому була…

Read More

Люди, як вони є

Михайло КАРАСЬОВ Марина Єщенко. Поговори зі мною: Оповідання. — К.: Поліграфсервіс, 2015. — 240 с. У серії “Перша книга автора”, виданій коштом Київської міської держадміністрації, є книга оповідань Марини Єщенко “Поговори зі мною”. Молода авторка родом із Полтавщини. Закінчила магістратуру Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка за спеціальністю “Літературна творчість”. Пише давно і плідно. Не обділена відзнаками всеукраїнських конкурсів та премій. Маємо автора першої книги, але не початківця в літературі. Книжка “Поговори зі мною” має чотири розділи, в кожному письменниця демонструє різну манеру письма: своєрідний єщенківський реалізм у “Сім’ї” та…

Read More

Філософсько-педагогічні етюди

Олексій НЕЖИВИЙ, письменник, доктор філологічних наук, професор Дівчинка і клен “Із татом ми посадили клен біля нашої дев’ятиповерхівки, коли мені виповнилося три роки. Саджанець був невеличкий, він ледь сягав до пояса. Однак через два роки ми вже зрівнялись, що доставляло втіху, навіть радість, адже у перший рік кленок доводилося часто поливати, бо літо видалося вкрай засушливе. Цю роботу найчастіше виконувала я, а тому дехто з подружок навіть заздрили, коли клен почав стрімко виростати. Ось він уже зрівнявся з другим поверхом, потім вище. Коли ж мені виповнилося п’ятнадцять, із нашого балкона…

Read More

«За те, що геть не каліброве…» Василь КЛІЧАК

*** Ти в це місто зайшов. Мав на собі кептар, постоли, капелюх, портяниці. І чи так це було? Хтось то прийме за жарт. Хтось повірить. Хай вірить. І нишком сміється. Як згадаєш, тоді вигляд мав ти такий, мов теля від авто перепуджене. Як долав ти той опір шалений, гіркий, а найгірше — той мовний бар’єр заколючений? Ти коловся об нього не раз і не два. Часом рани в душі кровоточили. Але витерпів. Вистояв, ніби трава, що її товчуть на обочині. Що згадати за всі ці десятки літ? Пригадай, як зустрів…

Read More

ДНК варвара

Катерина МОТРИЧ (Продовження. Поч. у ч. 6, 7 за 2017 р.)   Її (мудрості) просто-таки ж не було. Бо не жахнуться держави, що вивищується на справжньому череповищі винищених народів, кращих із кращих особистостей, не жахнуться правди про катування України в попередній імперії, треба бути таки і наївним, недалекоглядним соціалістом, пересічним політиком і просто випадковим на тій державній драбині спокус і самовеличі, яка обернулася великою трагедією нації. І ця трагедія ще не скінчилася, бо надто глибоко вросла імперія в українську плоть і душу і надто багато крові ллється під скальпелем того…

Read More

ДНК варвара

ДНК варвара   Катерина МОТРИЧ   Войовничі агресивні народи чи не найбільша печаль людства. Вони воїнство демонічного світу, порушники всіх Заповідей Божих. Творець зупиняв їх, припиняв їхнє існування, то асимілюючи, то відбираючи у них саме життя. Так зникло багато орд, народностей, етносів, історичні вітри розвіяли їх, як порох. Деяким агресивним пощастило жити й до сьогодні, але їхні коні давно тупотять по їхній землі і зброя лежить на їхніх складах. Нащадки ж колись войовничих, а нині цілком мирних, цивілізованих, віддзеркалюють завойовницькі криваві гульбища своїх предків у талановитих фільмах, гоноровито називаючи імперську…

Read More