Говорили, балакали — сіли, та й заплакали…

Юлія БОНДАРЕНКО “Краще не робити — ніж робити погано”, — каже народна мудрість. “Аби було”, — відповідає мудрість бюрократична. Перехід чиновництва на українську мову під час виконання службових обов’язків залишається великою проблемою. Задля її вирішення на державному рівні Кабінет Міністрів ухвалив постанову “Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою” від 26 квітня 2017 р. № 301(http://www.kmu.gov.uacontrol_uk_cardnpd?docid=249955971), якою затвердив “Порядок атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою” (далі — Порядок). Тобто, як казав один…

Read More

Воюють не правителі, воюють народи

Валерій ШВЕЦЬ, професор, м. Одеса Коли пишеш про інший народ, то завжди існує великий ризик упередженого ставлення до нього, особливо, якщо твій народ з цим іншим народом перебуває у стані війни. Краще послуговуватись авторитетними свідченнями представників того іншого народу. Таким незаперечним авторитетом для московитів є Микола Олександрович Бердяєв. Хоча його дитинство і молоді роки пов’язані з Україною, а в зрілому віці він уже жив за кордоном, де і помер, його з цілковитою певністю можна вважати найвидатнішим російським інтелектуалом ХХ сторіччя. Ніхто краще за нього не зумів зрозуміти суті здійсненого 1917…

Read More

Чому потрібна графа «національність», або Як ми реєстрували нашу ЕВУ-УКРАЇНОЧКУ!

Ірина ФАРІОН, доктор філологічних наук, професор Постановили ми нині з моїм зятем зареєструвати наше диво — новонароджену 1 травня Евоньку. Звісно, що наша умова оформленого свідоцтва про народження Евоньки, Евусі, Евенятка…. — це зазначене в документі не лише громадянство її батьків, але і їхня НАЦІОНАЛЬНІСТЬ як основа ВІДОКРЕМЛЕНОГО культурного буття кожного народу. На нашу вимогу ми отримали не лише категоричне заперечення, а й обурливе подивування схарапудженої чиновниці, що покликана це робити для зручности відразу ж у пологовому будинку на Мечникова, що у Львові. Особа жіночої статі почала перед нами вимахувати…

Read More

Прізвища, спотворені колонізаторами

Про рішучих чиновників імперських і… нерішучих наших Сергій ЛАЩЕНКО Уже під час першої своєї поїздки на Донбас звернув увагу на чималу кількість спотворених українських прізвищ. Навіть поцікавився родослівною одного ну дуже прорадянського і проросійського носія прізвища “Луц”. Ким були його предки? Шведами, німцями, прибалтами? Може, в оригіналі було“Луутс”? Тоді це естонське прізвище. Довго ламав собі голову… А виявилося, що той пан був чи-стокровним українцем, а дід в усіх документах проходив, як “Луць”. Онук же зовсім не протестував, коли той м’який знак прибрали. Луц то й Луц — так милозвучніше для…

Read More

Спосіб життємислення нації

Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Про національну ідею мені писати страх як не хочеться. Забалакана ця тема до неможливості. Та й час такий, що потрібна національна практика, але ж не наосліп, і тут знову на поверхню випливає та ж забалакана тема. Тому я намагатимусь замість штампу “національна ідея” вживати тільки-но придуманий новотвір “спосіб життємислення нації”. Цілком непоганий термін. Тепер про причину подолання мого небажання писати на зазначену тему. В інформаційному просторі відбуваються зовсім не здорові дискусії на тему української національної ідеї. Про українську національну ідею недавно висловився навіть скандально відомий нардеп…

Read More

«С. Небайдужий від імені громадян»

Доброго здоров’я, пані редактор та редколегія газети “Слово Просвіти”! У ч. 9 за 2017 р. ви опублікували статтю кіровоградської (до кропивничанки їй ще рости й рости) кореспондентки С. Орел. Цю статтю замовила онуфріївська районна влада, а тепер її використовують із метою тиску на колектив Успенської школи. Мовляв, не маєте ніяких переваг, щоби стати опорною школою, та ще й “зганьбилися”, домагаючись присвоєння школі імені академіка І. К. Білодіда. Усе зроблено “по-державному” — знищити нас нашими ж руками. Редактор районної газети у приватній розмові повідомила, що їй заборонили друкувати будь-що про Успенську…

Read More

Про імперський пафос сусідньої зарубіжної літератури

Анатолій ПОДОЛИННИЙ, кандидат філологічних наук, член НСПУ Нині в Україні триває обговорення геть несподіваного для освітян і молоді, котра навчається в загальноосвітніх школах, урядового плану об’єднання шкільних навчальних предметів “українська література” та “зарубіжна література”. Цікаво, чому саме тепер і з якою метою обнародувано цей, мабуть, приховуваний досі план? Щоб хоч якось уявити собі таке неприродне сполучення української та зарубіжної літератур, довелося перечитати відповідні підручники для дев’ятого класу (онук навчається в цьому класі). Підручник зарубіжної літератури виданий ще 2009 року, але відомо, що наступного року вийде вже новий. Який він буде,…

Read More

«Чия земля?..»

Катерина МОТРИЧ Продовження. Початок у ч. 13 за 2017 рік Я влила у ці слова про рідну землю, може, забагато почуттів і величання, бо боюся за неї, нашу рідну і єдину. У мене, на відміну від моєї приятельки, вже давно поселився в душу страх — темний, волохатий. Боюся, щоб вона, наша рідна земля, не стала товаром у руках спритних і грошолюбних, не стала власністю торгашів, людей нечестивих і непатріотичних, які поки що сидять у своїх криївках і чекають, що ось-ось те, що вони вже фактично зробили своєю власністю, їм дозволять…

Read More

Земля, мова, мати

Галина ПАГУТЯК Колись я подорожувала по Хмельниччині і милувалася велетенськими полями пшениці, які ховались за обрієм. Такі картинки можна побачити в рекламі українських продуктів чи кандидатів у депутати. Серце мліє від такої краси. Рівно, чисто, бездоганно, без жодного макового цвіту чи волошок. Я пам’ятаю невеликі кострубаті поля свого дитинства, колоски де вищі, де нижчі, де повні, а де ледь-ледь. І як люди сіяли жито, аби мати хліб свого печива, чорний із кмином, величезний, який різали на частини і носили сусідам, щоб скуштували. Приятелька вислухала мене і розповіла про секрет тих…

Read More

Крим, Донбас та інші неприємності

Галина ПАГУТЯК Коли захопили Крим і фальсифікували референдум, а військові командири на Донбасі здали свої частини разом зі зброєю, і почалася війна з Росією, я пригадувала історію окупації Галичини 1939 року. Тоді теж фальсифікували референдум, людей зганяли на виборчі дільниці, а невдовзі почалася зачистка. У мене виникло логічне запитання: якщо наші військові частини, яких ми місяць пильнували, не пускаючи на Майдан, поведуться так само перед купкою сепаратистів, то чи не буде у нас те саме? Ніколи не кажи ніколи. Технології терору обмежують фундаментальні людські права, маніпулюють інстинктами, тому опиратися їм…

Read More