Прекрасний Дунаїв

Село, яке колись було містом, звідки почався Ренесанс у Східній Європі, ось що таке Дунаїв. Уже втретє тут відбуваються міжнародні Дунаївські зустрічі, не якась там закрита конференція снобів, а вільні читання вільних людей, просто посеред села, які може послухати кожен. Цього разу тема читань: філософська антропологія. Слухачі знали лише назву виступу, сам текст прочитувався вперше. Жодного цензурування. А ще музика, дві виставки і дві середньовічні страви. І над усім цим літав дрон: над костелом, церквою, школою, садом, дітьми, які щиро тішились з усієї атракції. Ніхто не проганяв ні собак, ні…

Read More

Дрогобич без солі

Якщо часом буваю в Дрогобичі, то завжди дивлюся, чи йде дим з комина сільзаводу. Чи варять ще сіль? Варили ж 800 років, і без дрогобицької солі не було би ні костелу св. Варфоломія, ні церкви Юра, ні церкви Воздвиження, ні самого міста. Ще кілька років тому я забрела на дрогобицьку саліну і тішилася, споглядаючи процес виварювання ропи, а салінарій (солевар, зварич) пояснював мені, як усе працює. Моє дитинство було присмачене дрогобицькою сіллю в коробках з грубого картону. Тоді я побувала і в Долині, звідки сіль вважалася найкращою, де вже її…

Read More

Дрогобицькі передміщани Модрицькі

Значення того, що відбулось в суботу 10 вересня в Дрогобичі, ще довго потрібно осмислювати, бо все настільки просто, настільки ж і глибоко. Поруч зі знищеною гордістю Галичини — солеварнею, яка працювала упродовж 800 років, у перлині архітектури світового значення, церкві Воздвиження Чесного Хреста зібрались Модрицькі, нащадки передміщан Завіжного, Задвірного, Зварицького та Лішнянського. Для них ця церква була родинною кілька століть, як і церква Святого Юра і церква Святої Параскеви. Вони прийшли помолитись за померлих дітей роду Модрицьких і пізнати одне одного, бо кислотні часи радянської окупації розчинили родинні зв’язки. Хтось…

Read More

«Палаючий маяк, що освітлює величезні простори»

Людмила ОЛЬХОВСЬКА, провідний науковий співробітник Полтавського літературномеморіального музею В. Г. Короленка   У фондовій колекції музею Володимира Галактіоновича Короленка в Полтаві зберігається реліквія: невеличка фототипія з портретом Шевченка (художник Л. Серяков, 1879 р., Ніцца). Вірогідно, вона належала Короленкові й супроводжувала його протягом усього життя, як і полум’яне слово того, хто на цій фототипії зображений. Коли В. Короленко, видатний російський письменник з українськопольським корінням, замислювався над тим враженням, що молодь його покоління (70—80х рр. ХІХ ст.) отримувала від знайомства з найпоширенішими творами Шевченка, він із непідробним хвилюванням запитував себе, чи правильно…

Read More

Живописна Україна

Григорія Мацегори Тарас ШЕВЧЕНКО, почесний голова ЗОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка   Народився Григорій Прокопович у селі Мотузівка (тепер Олійники) Сахновщинського району на Харківщині в селянській родині. 1942 року батько Григорія загинув на війні. Мати тяжко працювала в колгоспі, щоб дати дітям належну освіту. Навчався в Харківському художньому училищі, після закінчення якого 1956 р. працює вчителем малювання і креслення Гутянської СШ Богодухівського району Харківської області. Згодом працює керівником студії образотворчого мистецтва Дніпровського титаномагнієвого заводу в Запоріжжі. Пише серію етюдів під назвою “Старе Запоріжжя” і портрет “Першокласниця”, 1957. Уже в…

Read More

Чи далеко від Проскурова до Сіракуз?

Броніслав ГРИЩУК, м. Хмельницький А скільки життєвого (і житейського!) досвіду містять у собі притчі! Приміром, два чи три роки тому в газеті “День” прочитав (і відразу ж переписав у блокнот) ось таку куценьку притчу: “Перехожий запитав старого: “Чи далеко до Сіракуз?” Старий нічого не відповів. Подорожній образився і пішов. За хвилину старий зупинив подорожнього і сказав, що до Сіракуз дві години шляху. Той здивувався: “Чому ти мовчав, коли я тебе запитував?” “Я не бачив, як ти йдеш”, — відповів старий”. Оце і вся притча. Її особливість (як і кожної притчі)…

Read More

НАРОД

“Просвіті” Народ, якому сонце заступили, Який блукав століття у пітьмі, Обкрадений, поганьблений, безсилий, Не підкорився долі, не знеміг. Народ, в якого мову відбирали, Який морили зайди диких орд, Вивозили в сибіри, за урали, Не забував, що вільний він народ. Народ, який крізь тьму ішов до світла І радості ніколи не зазнав, Для порятунку витворив “Просвіту” І, запаливши смолоскип, повстав. І вже під сонцем зерна знань розсипав — Нехай рясніє нива золота! Тож високо здіймаймо смолоскипи, Щоб зникла в Україні темнота. І радістю наповнилось роздолля, Щоб перекрити шлях для всіх заброд,…

Read More

Ефект сукупності свідчень

Є щось символічне та знаменне в тому, що за кілька днів до Дня національного прапора та Дня Незалежності видавництво “Кліо” разом з уже помітно поріділою шоптою “стусового кола” презентували книгу спогадів і роздумів “Василь Стус: Поет і Громадянин”. Промовистим є й те, що зробило це не державне видавництво і не на кошти держави, за волю і свободу якої наклали життям і Юрій Литвин, і Валерій Марченко, і Олекса Тихий, і Василь Стус. Микола ЦИМБАЛЮК Життя ставить кожного із нас перед вибором. І, як сказала директор видавництва Віра Соловйова, тоді “душею…

Read More

«Не дай спати ходячому…»

Такий життєвий девіз обрав для себе Вчитель з великої літери, шевченкознавець, шевченколюб, активний громадський діяч Іван Павлович Бучківський. Другим його девізом є: Бог і Україна. І це не просто гарні слова — це повсякденна праця — у майже 90 років… Мирослава ОЛІЙНИК (БУЧКІВСЬКА), член Національної спілки журналістів України Іван Бучківський (мій батько) народився в селі Купновичі Самбірського району на Львівщині, у простій селянській родині Павла і Марії, яка прищепила найголовніше — жадобу до знань. Книжки для нього були і залишаються найбільшим скарбом. А Великий Кобзар став для нього духовним наставником….

Read More

Маркіян Сав’юк із Ковалівки

Людина живе доти, доки її пам’ятають. А якщо вона щось добре зробила для краян, то пам’ятатимуть довше. Так сталося з учителем, краєзнавцем, просвітянином Маркіяном Сав’юком, виходцем із великої побожної християнської родини. У родині є знані люди. Зокрема брат його діда Ілька священик Іван, просвітянин, запроваджував нові можливості господарки, організував духовий оркестр, їздив із ним по світу. А брат баби Марії Теодор Рибак був першим директором Коломийської гімназії. Івана Сав’юка пам’ятають як січового стрільця, який загинув за Україну… Маркіян Федорович пішов із життя у березні 1999 року. Василь РЯБИЙ, член Національної…

Read More