Націєтвірна функція мови в рецепції Івана Франка та Івана Пулюя

З нагоди уродин видатного фізика і перекладача Івана Пулюя (02.02.1845—31.01.1918)   Ірина ФАРІОН, доктор філологічних наук, професор   Панівний у мовознавстві прагматично-соціяльний підхід до трактування основної функції мови як комунікативної вимагає негайного вмотивованого перегляду. Не лише сьогоднішня російсько-українська війна (2014—2017 рр.), але й багатостолітній бездержавний шлях функціювання української мови у ролі самої держави і нації виводить на передній план зовсім не комунікативну функцію мови, а її націєтвірний і державотвірний характер, про що системно в діяхронії йдеться у монографії “Мова — краса і сила: суспільно-креативна роль української мови в ХI—ХIХ ст.» [8]….

Read More

Молитва Олександра Кониського

Світлана ПАНЬКОВА, директор Історико-меморіального музею Михайла Грушевського “Можна любити Україну так, як її любив Кониський, але більш, як він, — любити не можна”, — говорили про відомого українського письменника, педагога й громадського діяча другої половини ХІХ століття Олександра Яковича Кониського його сучасники. Увесь свій вік він боронив інтереси українства, не йдучи на жодні компроміси, “будив сонних і письмом і словом”, горів любов’ю до України і цим вогнем запалював серця своїх численних духовних вихованців. За цим вогнем любові стояли реальні справи, а далекоглядність Кониського, його талант бачити перспективу і віра в…

Read More

Пам’яті вчителя, колеги та друга

На 88-му році життя відійшов за вічну межу видатний митець, один із творців української пластики, скульптор, педагог, активний шістдесятник, полковник Азово-Чорноморського козацького війська з 2002 року Володимир Павлович ЛУЦАК — ім’я чисте і величне. Творчість Володимира Луцака сформувалася в часи тоталітарної комуністичної ідеології, при якій існували певні рамки, за які ступати художнику було небезпечно. Пішов вправо — тебе або зацькують, або надовго посадять до концтабору, або не дадуть роботи чи заморять голодом. У таких умовах талант, дарований Богом, має зміцніти й дати рясні плоди. “Головним стимулом моєї творчості, — зазначав…

Read More

Богдан СТУПКА: «Головне дожити до сімдесяти…»

27 серпня ми відзначаємо 75-ту річницю з дня народження великого Українця, видатного Майстра театру і кіно Богдана Сильвестровича Ступки. Наш постійний автор, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка Володимир Мельниченко написав шість книг про нього, зокрема й фундаментальну працю “Богдан Ступка. Біографія” (2012). У власноруч написаній передмові Богдан Сильвестрович зазначив: “Якщо читачі хочуть познайомитися з історією мого життя і моєї творчості — цій книзі вони можуть довіряти”. Особлива винятковість Ступчиної біографії ще й у тому, що в процесі її написання Богдан Сильвестрович відповів на 1200 запитань…

Read More

Світлій пам’яті побратима Леопольда Ященка

Михайло ГУЦЬ Фото Володимира КОВАЛЬЧУКА   За Україну, За її долю, За честь і волю, За народ!   Ці священні слова великого майстра українського поетичного слова і театрального діяча Миколи Вороного, розстріляного енкаведистами 1938 року, часто звучать з уст легендарного хору “Гомін” Леопольда Ященка, який 2 квітня цього року відійшов у вічність. Царство йому небесне. З іменем Л. Ященка відійшла ціла епоха раннього відродження Української держави та її культури. А ще в нашій пам’яті, що хор “Гомін” супроводжував майже всі заходи, якими означені роки виборювання української незалежності. Леопольд Ященко. Високий, стрункий, із розкішною…

Read More

Катря ГРИНЕВИЧЕВА: Дорога додому

До 140-ліття видатної письменниці й просвітянки Петро ШКРАБ’ЮК, письменник, доктор історичних наук, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, м. Львів   Свою розповідь почну з аналогії. 1956 рік. 4 квітня. Молода англійка, уродженка Лондона, студентка Оксфордського університету, поетеса Віра Річ відзначала своє двадцятиліття. Серед її гостей був також українець Володимир Микула, який писав дисертацію і в якого Віра була закохана. “Невже це правда, що ти можеш перекладати поезію? — запитав він. — Ти не хотіла б перекласти одну українську поезію для публікації в журналі?..” — “Так, добре. Але я… не…

Read More

Леся Українка: «Добре мені тут «в санаторії на Новім світі…»

1 серпня — День пам’яті Лариси Петрівни Косач-Квітки Марія ВИШНЕВСЬКА Фото з сайту uk.wikipedia.org   Цього року минає 115-та річниця перших відвідин Лесею Українкою Буковини. Уперше до Чернівців Леся Українка завітала навесні 1901 року і гостювала понад два місяці в Ольги Кобилянської. Тут вона написала кілька поезій. Під час мандрівки Леся Українка та Ольга Кобилянська сфотографувалися у фотоательє Яна Кржановського, розташованому на розі вулиць А. Кохановського та О. Кобилянської, 16. Оригінал світлини зберігається в Музеї Ольги Кобилянської у Чернівцях. Про гостини письменниці розповідає директор Літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської, поет і…

Read More

«Не можна називати братом того, хто йде на тебе війною»

Марія ВИШНЕВСЬКА Чернівці з виставою “Схоже на щастя” відвідали митці Київської академічної майстерні театрального мистецтва “Сузір’я”. Сьогодні наша гостя — виконавиця однієї з головних ролей у виставі, народна артистка України та СРСР, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, Герой України Ада Роговцева. “Треба встигати обдаровувати людей” За Адою Роговцевою стоїть епоха поетичності і в кіно, і в театрі, за якою ми, глядачі, вже скучили. Зустріч з актрисою — подія, адже це унікальна можливість доторкнутися до високого мистецтва. Актриса прекрасна і в драматичних, і в комедійних виставах. Цього разу на суд…

Read More

Свято рідного Слова

27 червня 2016 р. в Києві відкрито пам’ятник Андрію Малишку Дмитро ПАВЛИЧКО “Якби був горою, то тільки Говерлою, якби був рікою — то тільки Дунаєм”, — так я думав про Андрія Малишка, коли почув його вперше. Андрій Малишко — трибун, громадський діяч, який не мовчав, коли треба було говорити. І сьогодні належить нам згадати найважливіші для нашого часу твори Андрія Малишка. Це численні поезії-звіти онука й сина перед своїми предками. Літа мої линуть в широкому краї, І спомин у слові довічно заліг, Далекого роду імення згадаю, Побитих, покривджених предків моїх….

Read More

До Малишка

На поетичну славу знижка, Відкриті всім її врата… А я молюся за Малишка, Що мав божественні уста. Колінкував перед престолом Тирана, знаючи свій гріх, Та Україну серцем голим Хистив і боронив, як міг. Сьогодні легко, пане-брате, Клясти зруйновану тюрму, Але тоді, як каземати На горло ставили йому, І він лежав, як у бетоні, У застигаючій олжі, Тоді в півслові й напівтоні Був спас для вільної душі! Ні, не була це рабська згода, Що любить ницість кабали. Ми, як нащадки Валенрода, В гнівбі до ворога росли, Чекали часу… Боже милий, Не…

Read More