«Пакуль рука пяро тримає…»

Білоруській письменниці з Меджибожа — 125 літ Василь ГОРБАТЮК, письменник, директор Хмельницького обласного літературного музею   З густих зелених білоруських лісів дивовижною пташкою плине-летить до нас, в Україну, на Поділля, чарівне ім’я Зоськи Вєрас — з її тривалим, насиченим подіями життям, з її глибоким духовним і душевним світом, з її літературною творчістю. Письменниця, видавець, громадський та культурний діяч, ботанік, мовознавець, людина енциклопедичних знань — такою ввійшла вона в історію братнього народу. А почався її життєвий шлях на сучасній Хмельниччині, між течіями Південного Бугу й Бужка — у давньому Межибожжі, в…

Read More

Василь ОВСІЄНКО: “Генерал Петро Григоренко — не Герой України?”

Петро Григоренко, як і значна частина українців, ще в юності спокусився гаслами комунізму. Однак пізніше знайшов у собі силу не тільки звільнитися від цієї мани, а й повстати проти неї. Як і маршал Пілсудський, він “вийшов з червоного трамвая”, коли усвідомив, що цей трамвай котиться у прірву. І поставив собі завдання допомогти й іншим людям позбутися комуністичних ілюзій. Григоренко був не просто бунтівник. Він був стратег. Зрозумівши суть СССР як тоталітарної Імперії Зла, він вдумливо розробляв стратегію подолання цього зла. Петро Григоренко був першим представником совєтського правлячого класу, який ще 1961…

Read More

Тичина і ми

Віктор КОСТЮЧЕНКО Закінчення. Початок у ч. 38 за 2017 р. Життя Тичини наповнюється новим змістом. То він їде з капелою К. Стеценка на могилу Т. Г. Шевченка до Канева, а по­вернувшись, керує хором залізничників; то записує народні пісні; то працює техсе­кретарем у журналі “Світло”. Друга його книжка, “Плуг” (1920), і особливо третя, “Вітер з України” (1924), — гострі тривоги автора за революційну дійсність. Вона по­стає як руїна. Радянська ж влада у “рево­люційній дійсності” вбачає творення. Ре­волюція — руїна і революція — творення — це дві різні революції: Жовтнева і Укра­…

Read More

Тичина і ми

Віктор КОСТЮЧЕНКО Тичина — геніальний поет, активний учасник світового літературного процесу початку ХХ століття. Геніальним автор був проголошений (і справедливо) вже після першої своєї збірки поезій “Сонячні кларнети” (1918). Читачам старшого покоління його прізвище, звісно, відоме, бо вивчення радянської української літератури вони починали саме з Тичини. І майже невідоме читачам сьогоднішнім, бо вульгарні соціологи викреслили поета з літературного процесу, в якому він упродовж шістдесяти років брав активну участь і декларував: “Щоб жить, ні в кого права не питаюсь”. Насправді давалося це йому дуже важко… За час Незалежності ми провели дві…

Read More

Честь його пам’яті

Максим РИЛЬСЬКИЙ, правнук, голова родинного фонду “Троянди й виноград” Закінчення. Поч. у ч. 38 за 2017 р. Супроти селянських злиднів 22 травня 1861 року Тадей уже був серед тих, хто зустрічав труну з тілом Кобзаря під Києвом. Для української інтелігенції того часу перенесення праху Кобзаря в Україну стало поштовхом до зміцнення самоідентифікації та пробудження національної самосвідомості. У церкві Різдва Христового відслужили панахиду. Замість хору співали студенти-хлопомани Київського університету, Київської духовної академії та духовної семінарії. Проводжали члени Петербурзької громади та студенти-хлопомани. Тадей був серед них. Весна 1861 р. несла великі надії….

Read More

Честь його пам’яті

Максим РИЛЬСЬКИЙ, правнук, голова родинного фонду “Троянди й виноград” 2013 року видавництво “Успіх та кар’єра” видало перше зібрання творів Тадея Рильського під назвою “В житті ніколи неправді не слу­ жив”. Цей вислів з вірша сина Максима Тадейовича Рильського “Пам’ятник” повною мірою мож­ на віднести і до сина, і до батька. Протягом багатьох років збирала та готувала до публікації твори Тадея Розеславовича, вивчала його творчий та життєвий шлях кан­ дидат філологічних наук Надія Михайлівна Пазяк, колишній спів­ робітник Київського музею М. Т. Рильського. З любов’ю підготовле­ на нею й передмова. Мені…

Read More

Галицькому Орфею — 150

Йосип МАРУХНЯК Фото автора Відзначаємо 150-річчя Осипа Маковея — українського поета, прозаїка, публіциста, педагога та громадсько-політичного діяча. Центром святкування стане місто Яворів, де він народився і провів дитячі роки. “Ми гайдамаки, ми всі однакі, Ми ненавидим вороже ярмо, Йшли діди на муки, підуть і правнуки. Ми за народ життя своє дамо”, — цю пісню нині вважають народною, а насправді слова і музику до неї написав Осип Маковей — надзвичайно обдарована особистість, адже він володів не лише словом, а й писав музику до своїх віршів, грав на багатьох інструментах, керував хором…

Read More

«Українська оаза серед похмурої пустелі»

(Гімназія імені Івана Стешенка) Анатолій ЧЕРНОВ, Полтава Відразу після повалення самодержавства в Україні почався стихійний процес українізації школи, насамперед початкової, де навчалися переважно діти селян і робітників, а вчителями були такі ж вихідці з народу, як і учні. Необхідність українізації шкільної освіти полягало в тому, що стара школа була засобом русифікації українського народу, а питома вага в ній українців не відповідала національному складу населення. Отримавши за часів Центральної Ради можливість вільного державного розвитку, українська національна еліта з натхненною рішучістю розбудовувала нову українську демократичну школу. Рух за українську школу в за-…

Read More

Стефанія Шабатура: ув’язнені лілії

Петро ШКРАБ’ЮК, м. Львів 1 Люди захоплюються легенда­ми. Бо легенда (як і міф, міт) пе­реносить нас у глибину віків, роз­повідає про неймовірні ситуації, вчинки, долі — і важко встанови­ ти, чи це правда, чи вигадка. Але є живі легенди, і так само незви­чайні, бо постають на основі ре­ альних подій, реальних людей, які дивують, вражають, захоплюють. І є взірцем для наслідування. Хіба не легендарною для нас є УПА, яка майже 20 літ (1942— 1960) діяла в надскладних умовах бездержавності: билася з гітлерів­цями, радянськими партизана­ми-провокаторами, польською Армією Крайовою, відтак — із…

Read More

Іванна про Івана

Мої спогади про Івана Геля до його 80-річчя від дня народження (17 липня 1937 р.) Іванна КОРНЕЦЬКА, нащадок роду Тершаківців, заступник голови Львівської Ліги Українських Жінок Почну свої спогади з родоводу, який започаткував Дацько Тершаковець, що в 1764 р. мешкав у с. Кліцьку. Від прадідів Марка (1846 р. н.) походить Іван Гель (1937 р. н.), від Микити (1840 р. н.) – Іван Пелех (1933 р. н.), від Антона (1826 р.) — Іванна Корнецька (1948 р. н.). Цікаво, що за прізвищами прадідів у Кліцьку нас знають до сьогодні: перша хата від…

Read More