Микола ПЕТРЕНКО Так трапилося, що я став редактором першої поетичної збірки письменника-дисидента, довголітнього каторжанина Михайла Осадчого. Хоча певна закономірність існує: ми з ним разом вчилися на факультеті журналістики Львівського університету, зустрічалися на засіданнях літературного об’єднання, чи в майстерні скульпторки Теодозії Бриж, куди Михайло приводив на посиденьки дружину знаного й одіозного Остапа Вишні, бо саме працював [...][...]
Рубрика ‘З блокнота письменника’
Валентин і Валентина…
Василь КЛАПІЙ, письменник Як і життя, кохання буває різним. Воно різнопланове, різноманітне. Раннє, юне, іноді не зовсім, буває і в зрілому віці, а ще запізніле, але ні. Кохання запізнілим бути не може… Я хочу розповісти про кохання старших людей. Кохання, яке побачив у санаторії “Жовтень” Конча-Заспи, куди їздив на лікування і де зустрів на реабілітації [...][...]
Три їхні дні
Марія ВЛАД, письменниця, Розтоки—Київ У моїх Розтоках нині і добре, і зле. Добре, бо оновлюється, прогресує. У свята й вихідні до братового спортмайданчика збігаються діти й молодь, рослі, красиві, сильні хлопці. Молоді Розтоки так запально грають у футбол, волейбол, аж земля гуде. І серце радіє. Поскладають свої скутери, моцики й велосипеди коло брами та набувають [...][...]
ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ ПІСНЯ
Запрошую поетів, композиторів, співаків і просто небайдужих людей до розмови про пісню, її значення для суспільства, рівень сучасної української естрадної пісні, мету розвитку цього жанру мистецтва. Зоя КУЧЕРЯВА, поетеса, заслужений діяч мистецтв України Слово впливає на душу звучанням, образністю, почуттями — тим, що вивищує його над буденністю. “Спершу було Слово…” І кожне слово — від [...][...]
Україна одна, а незалежностей — дві?
Віктор КОСТЮЧЕНКО “…державна незалежність є національним ідеалом…” М. Міхновський1 На двадцять першому році незалежності — “нової” для українців суспільної формації — ловиш себе на думці, що ця формація не нова. Під тиском грошових мішків незалежність поступово деформувалася. З неї виокремилася незалежність олігархів з войовничим хамством. Омріяна ж народом незалежність — безпорадна, обездолена, обікрадена — не [...][...]
ГЛУХИЙ КУТ МАЛОРОСІЙСТВА
Анатолій ШЕВЧЕНКО, письменник Закінчення. Початок у ч. 40 за 2011 р. Перше, що приголомшує нині наших громадян і гостей з-за кордону, це справді дивовижа в цивілізованому світі: у незалежній Українській державі уряд проводить засідання не державною українською мовою, а мовою сусідньої Росії, прем’єр-міністр, два (було три) віце-прем’єри й деякі міністри її ігнорують. Тим часом мова, [...][...]
ГЛУХИЙ КУТ МАЛОРОСІЙСТВА
Анатолій ШЕВЧЕНКО, письменник Чи вже втомилась наша нація, Чи недалеко до кінця, Що в нас чудова профанація… Павло Тичина Саме так: профанація всього того, що є складником українського державного організму. Наголошую: українського, а не будь-якого іншого. Річ у тім, що спроби створити державу з назвою Україна, але без національних реалій — без правдивої, несфальшованої історії, [...][...]
РАТАЇ І ГРЕЧКОСІЇ Ланівецької саги
Василь ФОЛЬВАРОЧНИЙ. ХРЕЩЕНИКИ СТАЛІНА: Роман. Книга І. — Тернопіль: Джура, 2011. — 244 с. Тетяна ДІГАЙ, Тернопіль Відомий письменник, драматург, лауреат міжнародних і вітчизняних премій, наш земляк Василь Фольварочний (родом із Тернопілля — села Нападівки на Ланівеччині) відзначив свій зрілий ювілей вагомими творами. У 2009—2010 роках прийшло до читача тритомне видання Василя Фольварочного “Симон Петлюра”, [...][...]
ГІРКЕ ВІДЛУННЯ ІМПЕРІЇ
Леонід ПАСТУШЕНКО, Вінниця Інтелігенція, вихована колонізатором, буде ворогом власного народу. Джавахарлал Неру Днями підходить до мене давній приятель — росіянин і з холодним обличчям запитує: — Чого це ти на нас нападаєш? — і показує одну з моїх публікацій. Щиро дивуюся, бо ніколи й ніде не виступав проти росіян тільки тому, що вони росіяни. Я [...][...]
НЕЮВІЛЕЙНІ РОЗДУМИ НАПЕРЕДОДНІ ВІСІМДЕСЯТИЛІТТЯ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА
Олексій НЕЖИВИЙ, Луганськ У Шилівці на Полтавщині — рідному селі Григора й Григорія Тютюнників — особливо хочеться побувати навесні. Мабуть, бажання це зумовлене враженнями від одної кореспонденції молодшого Тютюнника, що була надрукована в газеті “Літературна Україна” 14 квітня 1964 року за підписом Микола Ташаненко (таким псевдонімом Гр.Тютюнник підписував деякі газетні матеріали, а походить від назви [...][...]












