У “Слові Просвіти” (число 3 за 2011 р.) письменниця Галина Тарасюк у статті “Трагічно щедра доля” порушила болючу для України тему історичної пам’яті, тему неналежного пошанування видатних людей, що спостерігається у ставленні влади і громади до місцевих музейних установ, як-от музею Миколи Леонтовича у Марківці, селі Теплицького району Вінницької області, де всесвітньо відомого композитора 90 [...][...]
Рубрика ‘Малі міста України’
ВІДРОДЖЕННЯ МУЗЕЮ М. ЛЕОНТОВИЧА ПОЧНЕМО У ДЕНЬ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ?
ЦІСАРСЬКИЙ РАДНИК, ЩО ПОДАРУВАВ ЧЕРНІВЦЯМ СЕРЦЕ
Ім’я чернівчанина Андреаса Мікуліча фон Радецькі (1804—1881) добре відоме у світовій архітектурі й понині, хоча минуло понад 200 років від дня його народження, а 13 квітня виповнилося 130 років від дня його смерті. Марія ВИШНЕВСЬКА, м. Чернівці Довідка “СП” Андреас Мікуліч — австрійський архітектор, предки якого походили з Білорусі. Закінчив нижчу гімназію в Чернівцях. Згодом [...][...]
КОЗАЦЬКА ЗВИТЯГА БАТУРИНА
Всеукраїнське козацьке свято традиційно, в другу неділю червня, пройшло в Батурині. Воно було присвячене 20-річчю Незалежності України. А ще — минуло рівно два десятиліття, як Чернігівські Рух і “Просвіта” започаткували відродження Батурина в нашій історичній пам’яті, провели тут перше Всеукраїнське козацьке свято. Петро АНТОНЕНКО Мало не три століття царська і комуністична імперії прагнули викреслити з [...][...]
«ШАМРАЇВСЬКІ ЧИТАННЯ» У ВАСИЛЬКОВІ
Євген БУКЕТ, фото автора Період 1920-х років став часом розвитку краєзнавства. Перебуваючи в контексті національно-культурних процесів в Україні, краєзнавство із заняття одинаків виросло до рівня державної справи. Чи не центральну роль у краєзнавчому русі того часу, як і загалом у процесі розвитку української історії, відігравала школа Михайла Грушевського. Михайло Сергійович 1923 року був обраний академіком [...][...]
КОЗАЦЬКА БЕРЕЗАНЬ
Галина ТАРАСЮК, письменниця Є на мапі України міста й містечка, які вкарбовані в серце українця генетичною пам’яттю роду і народу. Тож не дивно, що так щемно, як найтонша струна на кобзі, озивається душа на звук топонімів: Трипілля, Хотин, Чигирин, Конотоп, Берестечко, Глухів, Батурин, Березань… Золоті литаври нашої слави, больові точки нашої історії… Вони притягують, як [...][...]
ПЕРУНОВІ КНИГИ
Більшість населення Ірпеня — приїжджі. Корінні мешканці, які пишаються історією Ірпеня, зберігають стиль і традиції усталеного життя, з розумінням ставляться до тих, хто приїхав в Ірпінь з найвіддаленіших куточків колишнього Союзу. Азербайджанська етногромада подарувала місту пам’ятник Тарасу Шевченку: якщо ти шануєш святині землі, з якою пов’язав свою долю, ти шануєш власну самоідентичність. В Ірпені — [...][...]
ІРПІНЬ: МАЛІ МІСТА — ВЕЛИКІ КЛОПОТИ
Любов ГОЛОТА Вітаю Вас, дорогі читачі! Передплата — час, коли працівники кожного українського видання мріють долучити до кола своїх прихильників свіжі лави. Мріяти солодко, а діяти треба ретельно, діяльно, креативно. Саме тому журналісти редакції “Слова Просвіти” вирушили в дорогу: ми вирішили провести один день разом із жителями Приірпіння. Один буденний день, 12 жовтня 2010 року, [...][...]
ВОРЗЕЛЬ ВІДКОТИВСЯ НАЗАД РОКІВ НА ДВАДЦЯТЬ…
Євген БУКЕТ, фото Олеся Дмитренка Курортна оаза Київщини — селище міського типу Ворзель. На подвір’ях його мешканців височіють півторастолітні сосни, дуби, осики, берези, акації, клени, тополі… Місцева природа завжди вабила видатних людей. Тут мешкали і нині мешкають письменники, актори, політики, військові. Справжня перлина селища — будинок творчості композиторів “Ворзель”, де, згідно з меморіальними табличками, було [...][...]
ПРОБЛЕМИ ТА БУДНІ
Ірпінський міський годинник. Якщо вдатися до метафор, то саме його стрілки відраховують життя однойменного міста на річці Ірпінь та на залізниці Київ—Ковель. Знайомтесь: Ірпінь засновано 1903 року. Статус міста наданий 1956 року. Населення — 39 972 мешканці (2010). Площа — 110,83 кв. км. Річки — Ірпінь, Бучанка, Рокач. Ось воно — невелике містечко, загорнене в [...][...]
З ДУМКОЮ ПРО МАЙБУТНЄ
А це — пухнасті та вродливі ірпенята: Василинка, Мішель (на руках у тата) та Кароліна. Три сестри, три дівчинки з осіннім листям в руках і довірливими оченятами. Знайомимося з татом та мамою. Це Михайло і Ніна. Михайло: Приїхали з Москви, а вчився я в Донецьку. Вернулися, тому що громадяни України і багато документальних питань в [...][...]












