Вітчизняна мемуаристика поповнилася ще однією талановитою й оригінальною книжкою Ірини Жиленко — “Homo feriens” (“Людина святкуюча”) з передмовою М. Коцюбинської. Що це не авторське перебільшення, засвідчив вечір-презентація нового видання, на який до Будинку вчителя зібралася поріділа, на жаль, когорта друзів-шістдесятників. А ще — науковці, викладачі, колеги по перу, митці, журналісти і просто шанувальники творчості знаної [...][...]
Рубрика ‘Очевидець і літописець’
КОЛЕКТИВНИЙ ПОРТРЕТ В ІСТОРИЧНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ІНТЕР’ЄРІ
ПРО МОВУ ОДЕСИТІВ І НЕ ТІЛЬКИ
Галина ОСТРОВСЬКА, член НСЖУ, м. Одеса Закінчення. Початок у ч.48, 49 за 2011 р. Відмінність і висунула на кін культурного життя міста потребу в російсько-українських словниках. Першим відгукнувся на неї Ф. Піскунов, видавши 1873 року “Словницю української (або Югової-Руської) мови”. Вдалим цей посібник назвати важко. Б. Грінченко, укладаючи “Словарь української мови”, визнав за краще твором [...][...]
КОЛИ ЗЛАМАНО КОД…
Світлана ОРЕЛ, м. Кіровоград У Кіровограді, в рамках поїздки центральноукраїнськими містами, побувала провідний соціолінгвіст, професор Києво-Могилянської академії Лариса Масенко. Наша землячка, а корені її зі степового краю, зустрілася з молоддю в Кіровоградському педагогічному університеті, зі слухачами обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, з членами місцевого “Українського клубу”. Сакраментальне і для багатьох, на жаль, [...][...]
ПРО МОВУ ОДЕСИТІВ І НЕ ТІЛЬКИ
Галина ОСТРОВСЬКА, член НСЖУ, м. Одеса Продовження. Початок у числі 48 за 2011 р. Доля мови одеситів — не євреїв, а самих українців — відома: “Вся історія відносин між Москвою та Україною… є планомірне, безоглядне, безсоромне, нахабне нищення української нації” (В. Винниченко). Щоправда, українцям Одеси неабияк пощастило. По-перше, це місто ніколи не знало кріпаччини, тобто [...][...]
У ПОШУКАХ ВТРАЧЕНОЇ ІСТИНИ
Наталя МАРЧЕНКО Кожен твір Володимира Рутківського, від перших поетичних спроб і до потужної історичної романістики останніх років, так чи інакше ламає внутрішні затори, нищить стереотипи в людській душі. І робить це напрочуд тонко, майстерно та виважено, бо йдеться про душу найчутливішу — дитячу. На глибоке переконання письменника, щоб позбутися українського комплексу меншовартості, сучасному підліткові потрібна [...][...]
ЗАМОВЛЯННЯ ЧАСУ
Павло МОВЧАН Поетичне слово як людське замовляння біди, як долання часу, як виголошування формули і віри в себе, як долання чужого часопростору. …Поетичне слово як мантра, що зміцнює у вірі, що наснажує, сконцентровує на глибинно-архетипному. Слово як божественна субстанція, що зцілює душу, зміцнює її, робить відлунною її до рідного слова, яке ще чути від побратимів [...][...]
ЯКЕ ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ — ВІРИТИ!
Катерина Мандрик-Куйбіда. Благослови вогнем. Видання 2-ге, доповнене. Літопис. Львів. — 2010. Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України І любити. Бо віра вирощується-визріває на любові до Бога, до родини, до рідного краю — Батьківщини. Віра наповнює людину особливою енергією самозбереження в нелюдських умовах існування і водночас запалює вогнем вибухової самопожертви. Це і є та мить фатальної готовності [...][...]
ПРО МОВУ ОДЕСИТІВ І НЕ ТІЛЬКИ
Автор цієї статті — одеситка, живий свідок багато чого з того, про що пише співавторка книжки “А українською кажуть так”. На Всеукраїнському конкурсі “Українська мова — мова єднання” ця праця виборола: для себе — перше місце, для своїх виробників — відзнаку лауреата премії П. Куліша і Золоту медаль журналіста. Незважаючи на такі регалії, попиту в [...][...]
ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ
У селі Затурці, що на Волині, гостинно розчинив двері відвідувачам Затурцівський меморіальний музей В’ячеслава Липинського (1882—1931) — видатного історика, оригінального філософа, політолога, державного діяча України першої третини бурхливого ХХ сторіччя. Наталя ГАТАЛЬСЬКА, провідний науковий співробітник Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського На стіні будинку з’явилася мармурова меморіальна дошка з барельєфом В’ячеслава Липинського і написом: “У цій [...][...]
ХОЧЕШ ПІЗНАТИ СВОЮ ДОЛЮ? СКАЖИ, ЯКА ІСТОРІЯ ТВОЄЇ НАЦІЇ
Виставка Валерія ФРАНЧУКА “Розгойдані дзвони пам’яті” як привід до розмови про те, чи пам’ятає нація одну зі своїх найбільших гуманітарних катастроф. Напередодні 78-ї річниці Голодомору 1931—1933 років у Національному музеї “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні” відкрилася виставка творів шевченківського лауреата Валерія Франчука. Свої полотна він вистраждав зі спогадів-розповідей своєї матері Марії про три пережиті [...][...]












