Актори Кіровоградського обласного академічного музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького цьогорічних зимових свят уже кілька разів виходили на центральну площу, що перед приміщенням облдержадміністрації та обласної ради. І не для того, аби веселити малечу чи виступити з різдвяним вертепом, а щоб апелювати до влади, домагатися, аби вона їх почула. Поки що це розмова глухого з німим. [...][...]
Рубрика ‘Театр’
У СУЗІР’Ї КУЛЬТУРИ
Понад сто років тому Леся Українка у статті “Безпардонний” патріотизм” писала: “… може, се наша власна недорослість думки тому винна, що ми ніяк не можемо зрозуміти, що то має значити: “своя питома, народна просвіта”, без котрої увесь наш рідний край мусить неминуче загинути. А вже ж таку поважну річ слід би нам пояснити докладніше, щоб [...][...]
«БУТИ ПОСЛІДОВНИКОМ КОРИФЕЇВ ДУЖЕ ВАЖКО, А ІНКОЛИ Й НЕБЕЗПЕЧНО…»
Ще недавно в нашому місті жило подружжя, без перебільшення, видатних людей, — це народний артист Іван Казнадій і заслужена артистка Світлана Мартинова. Обоє були віддані театрові до останнього подиху і фактично до останнього дня свого життя — на сцені. Саме через цю родину прослідковується живий зв’язок нинішнього театрального життя із корифеями українського театру. Ми сприймаємо [...][...]
ВДАЛА СПРОБА: ПРЕМ’ЄРА ОПЕРИ «БЕСТІАРІЙ» У ХАРКОВІ
Олександр Щетинський належить до тих діячів української музичної культури, про яких більше знають за кордоном ніж на Батьківщині. Про видатного співвітчизника, який уже багато років мешкає у Європі та добре відомий тамтешньому слухачу, згадали в Україні у зв’язку із прем’єрою на сцені Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка опери “Бестіарій”, [...][...]
«ЗОЙЧИНА КВАРТИРА» І ЇЇ ГОСТІ
Нещодавно Харківський державний академічний драматичний театр імені Тараса Шевченка презентував власну версію трагікомедії М. А. Булгакова “Зойчина квартира”. За всю свою майже 90-літню історію, шевченківці звернулися до драматургії Булгакова вперше. До п’єси “Зойчина квартира” у Булгакова завжди було особливе ставлення, адже робота над нею співпала із періодом підвищеної уваги до творчості письменника та визнання його [...][...]
НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ УКРАЇНСЬКИМ КОЛОРИТОМ З ТЕАТРОМ ОПЕРЕТИ!
Анна Макаренко Національний одяг, українські пісні, приказки, гумор, жарти – «Сорочинський ярмарок» зі сцени Київського національного академічного театру оперети просто заворожує. Чи варто говорити про те, що Гоголівський твір давно відомий нам у друкованому варіанті, у версії фільмів та сучасного мюзиклу? Але не зважаючи на кількість варіацій цього твору, вистава у театрі не втрачає своєї [...][...]
«ПРО ШАНУ ТРЕБА ДУМАТИ НЕ НА ЧАС, А НА ВІКИ»
Валентина СЕМЕНЯК-ШТАНГЕЙ, член НCЖУ, с. Великі Гаї Тернопільської обл. Так сказав гетьман України Іван Мазепа. Я довго шукала шлях до розуміння його істинної сутності. Інформація, що потрапляла до мене, була різноманітною. А слово “анафема” здавалося чужим та відразливим. Однак інтуїтивно відчувала, що за цією Величною Постаттю криється глибока таїна. Бог — то Вселенська Любов. Він [...][...]
ТЕАТРАЛЬНІ «ЙОЛКІ-ПАЛКІ»
Микола ЦИВІРКО Скажіть на милість, яким чином стрекотливі дівчатка з навколотеатральних структур добувають номер вашого мобільного телефону і час від часу досить наполегливо запрошують вас відвідати елітну виставу з вартістю квитків від 1300 гривень? У цей день телефонних пропозицій було аж дві. Зважаючи на теорію ймовірності, факт, гідний Книги рекордів Гіннеса. Не встиг пояснити стрекотусі [...][...]
ТАЇНА ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ
починалася в рідному селі, а чи пам’ятають про це на її малій батьківщині? Надія ОНИЩЕНКО Заньки пахнуть мені грибамипечерицями. Ми з фотокореспондентом знайшли їх під берізкою між музеєм і пам’ятником Марії Заньковецькій у її рідному селі. І в моїй уяві, як у кіно, відразу з’явилася постать маленької Марії, яка наснажувалася схожими краєвидами: затишними ставками, церквою, [...][...]
УКРАЇНЕЦЬ ЗОРБА
Павлина МОВЧАН Коли 1953 року Грек Зорба, витворений рукою, уявою і життєвим чуттям видатного і прославленого (і номінованого на Нобелівську премію) грецького письменника Нікоса Казантзакіса, завдяки перекладу заговорив англійською, зринула лавина захоплених рецензій. Та найбільш точною серед них видається фраза з публікації в тогочасній британській Observer: “Книга принесла мені стільки задоволення, що я волів би [...][...]












