Надія КИР’ЯН У передмові до нового “Кобзаря”, який нещодавно вийшов у Видавничому центрі “Просвіта”, її автор Павло Мовчан розмірковує про вічне в долі народу й у поезії Тараса Шевченка, про його сучасне сприйняття, про те, як почув від учнів однієї з київських шкіл, що твори Шевченка застаріли: “Я ж подумав — не твори застаріли, а [...][...]
Рубрика ‘Шевченкіана’
«Коли ви будете падати духом, опанує розпука – візьміть «Кобзаря»
Володимир ПІПАШ, голова Закарпатського облоб’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Тримаю в руках невеличку книжечку. На титульній сторінці, обрамленій по кутках двома синьо-жовтими стрічками, портрет Тараса Шевченка та напис (назва): “В пам’ять 70 ліття смерти ТАРАСА ШЕВЧЕНКА * 9. ІІІ. 1814, † 10. ІІІ. 1861.” Видано її 1931 року у “друкарні ОО. Василіян в Ужгороді”, [...][...]
ЗАРУБІЖНЕ ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВО
Євген БУКЕТ Фото автора Нещодавно в Національному музеї Тараса Шевченка в рамках проекту “Територія слова” відбулася презентація маловідомих в Україні праць у галузі шевченкознавства видатних науковців і культурологів української діаспори, що побачили світ у чергових випусках альманаху “Хроніка 2000” (головний редактор — Юрій Буряк) “Зарубіжне шевченкознавство”. Видання упорядковане за участю Інституту літератури ім. Т. Г. [...][...]
ДО ЮВІЛЕЮ ЕПОПЕЇ
Тетяна КРОП 170 років тому вперше побачила світ поема Тараса Шевченка “Гайдамаки” — твір, який і досі оцінюють досить неоднозначно. Поему вдалося видати не де-небудь, а в Петербурзі — тодішній столиці Російської імперії. “Було мені з ними лиха, — писав Шевченко про затримку дозволу на випуск “Гайдамаків” у світ навесні 1841 року, — насилу випустив [...][...]
ІСТОРІЯ «КОБЗАРЯ» З ВАРШАВСЬКОГО АРХІВУ ВАСИЛЯ БІДНОВА
Ігор МАРЦІНКОВСЬКИЙ, голова Миколаївського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Досліджуючи тему “Шевченкіана Миколаївщини”, краєзнавці виявили багато нового і цікавого. Ця тема пов’язана з життям професора Василя Біднова (1874—1935) — українського науковця, історика, богослова, краєзнавця, бібліографа, педагога, освітнього й громадського діяча, члена Української Центральної Ради. Василь Біднов народився в містечку Широке Херсонської губернії [...][...]
КОБЗАР НА ТЕРЕНАХ ВОЛИНІ: ШЛЯХ ЗАВДОВЖКИ У 165 РОКІВ
Виповнюється 165 літ відтоді, як у жовтні 1846 року геній українського народу Тарас Шевченко побував на Великій Волині. Тут молодий художник та етнограф за завданням Київської археографічної комісії робив замальовки культурно-історичних пам’яток краю, записував народні пісні. Саме тому дедалі більше населених пунктів офіційно заявляють, що Шевченко бував саме на їхніх теренах. Така позиція цілком зрозуміла [...][...]
«У МЕЖИГОРСЬКОГО СПАСА…»
26 листопада 1844 року Тарас Шевченко написав у листі до Я. Г. Кухаренка: “Був я уторік на Україні — був у Межигорского Спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну…” Пізніше з’явився щоденниковий запис у “Журналі” від 18 червня 1857 р.: “Сегодня я, как и вчера, точно так же рано [...][...]
РАРИТЕТИ ШЕВЧЕНКА
Переосмислення Шевченка є однією з передумов існування української нації. Шевченківське слово стало джерелом народження української національної ідентичності. Поштовхом до переосмислення сьогодні мало б бути новітнє прочитання творчості майстра в контексті наявного розвитку методів і підходів, що існують у західному літературознавстві та в західноєвропейській гуманітарній думці. На жаль, цього не відбувається. А наявні в Україні прочитання [...][...]
ТАРАСОВІЙ СВІТЛИЦІ — 20 РОКІВ
Раїса ТАНАНА, завідувач відділу Шевченківського національного заповідника, заслужений працівник культури України 3 серпня минуло 20 років відтоді, як на території Шевченківського національного заповідника в Каневі було відновлено перший народний музей Кобзаря — Тарасову світлицю в хатині довголітнього охоронця Шевченкової могили Івана Олексійовича Ядловського. Цієї події наукові співробітники музею чекали давно. Нарешті, в зв’язку з підготовкою [...][...]
В УКРАЇНСЬКОМУ САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ
Надія ОНИЩЕНКО, Ніжин Мені не хотілося прощатися з українським Санкт-Петербургом. Попри три кордони і російськомовне середовище я не відчувала себе тут чужою. Насамперед завдяки учасникам ХІ Міжнародного наукового семінару “Кріпосний Санкт-Петербург XVIII ст. і першої половини XIX ст. у культурному спадку Росії і України (до 150-річчя відміни кріпосного права в Росії). З 2000 року організовує [...][...]












