Блиск і злиденність «Покорщини»

Олександр ЛИТВИНЕНКО, Чернігівська область Фото автора У Козельці, що на Чернігівщині, є вулиця Розумовських. Так її назвали не лише для увічнення пам’яті козацького роду, який прославив свою малу батьківщину, а ще й тому, що там є так звана “Покорщина” — найстародавніша садиба Лівобережної України. Науковці вважають, що її назва походить від прізвища полкового писаря Івана Покорського, якому належала земля під маєтністю до 1744 року, коли цю садибу придбала Наталія Розумовська для свого сина Олексія і царівни Єлизавети. Приїхавши у Козелець, вони разом із дворовим почтом оселилися у цьому маєтку. Тож,…

Read More

Ця фортеця жива…

Стою на фортечному мосту в Кам’янці-Подільському, що з’єднує стару фортецю з містом. По обидва боки — 30—40-метрові скелі унікального каньйону, єдиного в Європі. Тут кожен камінь дихає Середньовіччям. Здається, ось-ось вибухнуть гармати, здригнуться неприступні башти і розпочнеться оборона міста… Мої нестримні фантазії перебиває жвавий чолов’яга: “Екскурсію бажаєте?” Тож за мить похмурі картини розвіялися, позаду лишилися і роздуми про ув’язненого у Папській башті Устима Кармелюка… Озирнувшись на дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву неподалік фортеці, побудовану без єдиного цвяха, вирушаю мандрувати містом у пошуках маленьких відкриттів… Уляна ВОЛІКОВСЬКА Фото автора Віра руська, влада польська,…

Read More

Дух справжності, або Нове життя старої рубрики

Історичні герби малих українських міст, музейні цінності й історичні пам’ятки, діючі й зруйновані храми, видатні особистості в історії, мистецтві, літературі, які народилися або жили й працювали в цих містечках, склад населення, житейські історії — давні й сьогочасні, які ввійшли в літописи й усні перекази, стиль життя й соціально-побутові та культурно-освітні проблеми малих міст (найчастіше — районних адміністративних центрів) — все це містили матеріали, які наш тижневик “Слово Просвіти” подавав і друкує в рубриці “Малі міста України” з перших своїх чисел. Завдяки журналістам, науковцям, авторам із різних областей України ми з…

Read More

«Неактуальний Самокиш»

Загальний наклад статті з такою назвою в друкованих ЗМІ 145 тисяч примірників. А ще її передруковували на російськомовних сайтах у Криму, Україні й Росії, 2011 року видали окремою брошурою в Сімферополі (Кримський центр гуманітарних досліджень, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Кримське товариство російської культури у видавництві “Кримський архів”). Її автор — доктор філологічних наук, професор Володимир Павлович Казарін, завідувач кафедри російської й зарубіжної літератури Таврійського університету. Його дослідження зацікавило нас інформаційною насиченістю, постановкою проблеми, спонукало до роздумів про об’єктивність чи необ’єктивність національного вшанування в державі, у великому чи…

Read More

Музей рідкісної книги

2009 року, коли відзначали 200-річчя з дня народження Миколи Гоголя, у трьох кімнатах бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя заснували Музей рідкісної книги (до цього він містився у дуже тісному приміщенні). Закупили нове музейне обладнання, тепер експонати під надійним захистом. Мріялося, що три стіни будуть зашиті старовинними шафами ХІХ століття, які збереглися, але їх треба реставрувати. Мрію залишили на перспективу — можливо, знайдуться спонсори. Про скарби музею розповів журналістам його завідувач, священик, голова Ніжинської “Просвіти” Олександр Сергійович МОРОЗОВ. Запрошуємо наших читачів до екскурсії залами, де живуть рідкісні книги. “У…

Read More

Собор без риштувань

Петро АНТОНЕНКО Тисячолітній Ніжин виник на лівому березі річки Остер. На початку XVIII  ст. міські квартали з’явилися й на правому березі. Їх населяли переважно козаки, які за часів Хмельниччини утворили “Новомєскую” сотню Ніжинського полку. Тоді вони й збудували тут дерев’яну Спасо-Преображенську церкву, яка простояла понад 100 років. У середині XVIII ст. парафіяни Спасо-Преображенського храму вирішили збудувати нову муровану церкву. Її фундамент заклали поруч зі старою дерев’яною. Споруджений 1757 року храм став чудовим зразком українського бароко. У XVIII ст. при храмі діяли школа та шпиталь, що утримувалися коштом громади та за…

Read More

На перетині шляхів…

Уляна ВОЛІКОВСЬКА Ось звідки справді варто починати подорож Ніжином, то це з Музею “Ніжинська поштова станція”. Сюди їдуть туристи звідусіль. Ще б пак, музей не має аналогів в Україні, він унікальний і за архітектурою, і за наповненням. “Ніжинська поштова станція” віддзеркалює історію місцевої поштової справи та знайомить з її розвитком загалом на території країни. У невеличких кімнатах можна побачити макет станції ХІХ століття, документи, зимові й літні варіанти екіпажів, листівки, марки, піддужні дзвоники, підсвічники, лампи тощо. Словом, тут зберігається понад 500 оригінальних експонатів XVII—XIX століття. І вся експозиція — підтвердження…

Read More

Рідне місто з чекістською назвою Дніпродзержинськ

Ще 15–20 років тому прізвище фактичного засновника і першого директора Дніпровського заводу в селі Кам’янському було відоме хіба що вузькому колу фахівців і старим людям. Проте Кам’янське зобов’язане Ігнатію Ясюковичу так само, як Україна — Тарасові Шевченкові. Це не перебільшення. Можливо, масштаб порівняння інший, але пропорції ті самі. Сліди діяльності Ігнатія Ігнатійовича Ясюковича присутні скрізь: на металургійному комбінаті виробляли метал, у театрі ставили спектаклі, в православному та католицькому храмах, збудованих за його ініціативою, відбувалися служби, хрещення та вінчання, в будинках Верхньої колонії мешкали люди, навчалися студенти, працювали установи. Але імені…

Read More

ВІДРОДЖЕННЯ МУЗЕЮ М. ЛЕОНТОВИЧА ПОЧНЕМО У ДЕНЬ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ?

У “Слові Просвіти” (число 3 за 2011 р.) письменниця Галина Тарасюк у статті “Трагічно щедра доля” порушила болючу для України тему історичної пам’яті, тему неналежного пошанування видатних людей, що спостерігається у ставленні влади і громади до місцевих музейних установ, як-от музею Миколи Леонтовича у Марківці, селі Теплицького району Вінницької області, де всесвітньо відомого композитора  90 років тому убив “агент уездчека Грищенко” 23 січня 1921 року. Наступного, 2012 року, світова громадськість відзначатиме 135-ліття Леонтовича, щедрий талант якого утвердив українську народну пісню надбанням людства. Що зроблено для увічнення пам’яті композитора за цей…

Read More

ЦІСАРСЬКИЙ РАДНИК, ЩО ПОДАРУВАВ ЧЕРНІВЦЯМ СЕРЦЕ

Ім’я чернівчанина Андреаса Мікуліча фон Радецькі (1804—1881) добре відоме у світовій архітектурі й понині, хоча минуло понад 200 років від дня його народження, а 13 квітня виповнилося 130 років від дня його смерті. Марія ВИШНЕВСЬКА, м. Чернівці Довідка “СП” Андреас Мікуліч — австрійський архітектор, предки якого походили з Білорусі. Закінчив нижчу гімназію в Чернівцях. Згодом навчався в університеті Львова, де здобув фах будівельного інженера й архітектора. З 1836 р. А. Мікуліч живе в Чернівцях, згодом його було призначено камеральним архітектором. За посадою він відповідав за спорудження державних будівель. Зокрема він…

Read More