Між двома світами

Вірю в силу духа… Іван ФРАНКО Стріляна, катована, кривава, Сонцем сходить кожен раз в душі… Це — моя земля. Моя Держава. Нині їй — усього двадцять шість. Зовсім юна. Скажемо: дівчатко. Як нелегко, Боже, їй рости! Ті, що звались “браттями” спочатку, Зараз називаються — кати. Страднице, твоя дорога — хресна, Чаша уготована терпка, Бо до Сотні — тої, що Небесна, Гвардія Небесна примика. Болю того вже не оминути. Ох, доволі довга в тернах путь… І сьогодні не цвітуть салюти — “Гради” й “Урагани” люто б’ють. Платимо найкращими… О Боже, Сили…

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО Воїн генерала Кульчицького Біля нейрохірургії стоять двоє солдатів — старший і зовсім юний, ніби син його. Представляюся. А мій фотокор Сергій несподівано додає: пані Рита — шістдесятниця, вона з Василем Стусом дружила… І тут сталося несподіване! — Ви знали Стуса?! Ви з ним дружили?! З очей старшого — сльози. Обіймає, бере мої руки, цілує їх і примовляє: “Ви правда знали живого Стуса?! Та це ж наш Символ, наш Геній. Як Шевченко! Я ще підлітком читав його твори у самвидаві! Ми на Майдані стояли коло портрета…

Категорія: Між двома світами

Любов ПРОЦЬ