Герої і жертви

Галина ПАГУТЯК, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Після 18 лютого 2014 року українці вже ніколи не зможуть жити так, як раніше. Як і американці після 11 вересня. Оті всі страхи, що ми знову станемо такими, як до того — наївними, довірливими, — безпідставні. Шалений наступ контрреволюції, самобичування, колотнечі між колишніми союзниками — свідчать про те, що ми змінюємось. І що вже навіть не попіл Клааса стукає нам у серце, а все тіло суспільства, тобто свідомої його частини, — відкрита рана. У когось вона кровоточить, у когось гниє, інфікована…

Read More

Майдан наших надій і сподівань

Леонід ФРОСЕВИЧ Мільйони співвітчизників вийшли на вулиці та площі, щоб сказати: ми — не бидло, ми хочемо жити так, як у цивілізованому світі, ми проти російського феодального ярма. За це віддали життя кращі сини та доньки нашого народу. І ми стаємо на коліна перед Небесною Сотнею, низько схиляємо голови перед тими, кого скалічила банда. Боляче, що заможне, квітуче життя в Україні так і не настало (хоч і прогнали Януковича, хоч і безвіз діє), що у країні неспокій, що на фронті гинуть наші воїни. (А скільки вже полягло нашого цвіту на…

Read More

Горить свіча…

Наталія МУЗИЧЕНКО, село Літки, Броварський район, Київська обл. Напередодні четвертої суботи листопада — Дня пам’яті жертв голодомору, який цього року випав на 25-те, — душу огортають спогади… Спогади про тих, хто недожив віку, недолюбив, недопрацював на рідній землі, недотворив… Згадую розповіді своєї бабусі Наталки, на честь якої й мене назвали. Напевно, щось глибокосимволічне є в цьому… Бабі Наталці судилося пережити всі три страшні зими — 1922-го, 1933-го і 1947-го. Судилося пережити і вижити! Ще дев’ятикласницею я долучилася до збору інформації про родини тих, хто загинув 1933-го в моєму рідному селі…

Read More

Поминання жертв Голодомору на Флориді

Віра БОДНАРУК, професор, голова Гром. Комітету Фото Христини ЧАЙКОВСЬКОЇ Скорботну річницю Голодомору 1932—33 рр. щороку згадує українська громада у Флориді в листопаді. 56 Відділ Союзу Українок Америки (СУА) на своїх людних сходинах запалює свічку пам’яті на чорно-вишиваному рушнику. На цьогорічному відзначенні Лідія Білоус, референтка Суспільної Опіки Головної Управи СУА, розказала про заходи СУА, спрямовані на те, аби донести до свідомости спільноти світу цю трагедію українського народу. У листопаді 1933 р. Головна Управа СУА організувала “Комітет надзвичайної допомоги голодуючим українцям”. У журналі СУА “Наше Життя” друкувалися архівні документи про працю цього…

Read More

Святий Миколай врятував

Людмила КОСТРЮКОВА, м. Дніпро — Онучко, попитай своїх професорів, чому та страшна голодівка у 32-му році сталася? — звернулася до мене моя бабуся, коли я 1975 року вступила до університету. — Вчені ж люди! Знають і тобі розкажуть. Бо ми, колгоспники, не можемо зрозуміти і пояснити, чому той мор стався у тридцять другому? Це я тобі, як свідок, говорю. Стільки людей повмирало… Але врожай… Такий щедрий, якого ніхто з дідів-прадідів і не пам’ятав. І весь залишився стояти на полях, покритих снігом. Почорнів. Пропав. А нам не дозволили його збирати. Охороняли…

Read More

Яким бути українському календарю?

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора Цими днями Україна і весь демократичний світ вшановують пам’ять про 7 мільйонів жертв Голодомору — геноциду української нації, вчиненого комуністичною радянською владою в 1932—1933 рр. На території Національного музею “Меморіал жертв Голодомору” відбулися скорботні заходи за участю перших осіб держави, представників всіх релігійних конфесій, громадськості, медіа та гостей столиці. А напередодні у Меморіалі відкрили виставку “Розірване коло”. Співорганізатори виставки — Музей книги і друкарства України, Національна історична бібліотека України, Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського…

Read More

Помер Василь Німчук, видатний український мовознавець

“Німчукова епоха в лінгвістиці — від виокремлення мовного явища в синхронії та діахронії до ґрунтовного та енциклопедичного тлумачення його в загальнослов’янському контексті; транслінгвальна академічна школа вивчення мови не лише в царині мовній зокрема, а й у річищі української культури та історії загалом”, — писав до недавнього ювілею Василя Німчука Віктор Мойсієнко. Народився Василь Німчук 6 липня 1933 р. у с. Довге на Іршавщині. 1955 року закінчив Ужгородський університет (вступив на фізикоматематичний факультет, а закінчив філфак), учень Степана Бевзенка. Потім аспірантура, і з 1958 року він працює в Інституті мовознавства НАН…

Read More

«Запали свічу, Україно!»

Напередодні вшанування жертв Голодомору до студентів гуманітарнопедагогічного факультету НУБІП України завітала знана поетеса, публіцист Наталка ДзюбенкоМейс. Розповідь пані Наталі органічно перепліталася зі спогадами про Джеймса Мейса, того, “кого обрали українські мертві”, аби донести світові страшну правду про свідоме й організоване Москвою нищення українців, та розмислами про сучасну Україну. Гостя відповіла на запитання студентів, зокрема наголосила на тому, аби життя в нашій державі, нарешті, було гідним звання людини, треба бути висококваліфікованим фахівцем. Покійний Джим, зауважила, підкреслював, що українські студенти, на відміну від американських, на голову вищі щодо знань, однак їхні ровесники…

Read More

Степовик з вірою в ідеали національної єдності

Олег ОЛЕКСЮК, голова Херсонського ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Минає 40 днів, як відійшов у засвіти наш побратим по перу, відомий український письменник, журналіст, непохитний борець за відродження історичної правди, утвердження української мови в усіх галузях суспільства, голова Великоолександрівського РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, поет Анатолій Миколайович АНАСТАСЬЄВ. Світла пам’ять просві- тянину з широкою степовою душею. Народився Анатолій Миколайович 21 квітня 1940 року у селі Кірове Берислав- ського району на Херсонщині. По закінченні Борозенської середньої школи у Великоолександрівському районі працював молотобійцем у сільській кузні. Відслуживши в армії, працював…

Read More

Чорне горнятко

Пам’яті Лариси Крушельницької   Такі повідомлення завжди несподівані. Хоча часом і передбачувані, як і цього разу: роки, стражденне дитинство… Померла Лариса Крушельницька. На вісімдесят дев’ятому році життя.   Я розшукав поміж давніми рукописами цю невеличку посвяту, писану більш як півстоліття тому. Воно стоїть у моєму кабінеті, на шафовій полиці, поряд з мудрими та сердечними книгами. Таке собі маленьке чорне горнятко, зготовлене начеб для кави: ну от геть маленьке, я вже вимірював — не більше як на тридцять грам. Тобто, якщо вже й до кави, то лишень для здатного смакувати, не…

Read More