Протирання дзеркала. Спогади

(Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури) Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ У новій книзі відомий письменник згадує іменитих людей, яких йому пощастило зустріти в житті, подробиці різних подій. У його повістуванні переплелися різні настрої — від зрозумілої кожному ностальгії за безповоротно далеким й аж до веселих, сповнених вибухової сили комізму епізодів. Рясно проілюстрована книжка готується до друку у видавництві “Ярославів Вал”. Пропонуємо читачам “Слова Просвіти” фрагмент із книги “Протирання дзеркала”. Слава не всіх любить Світ людей, яких ти запізнав у студентській юності, звужується. Але життя не стоїть на місці. Тебе вже…

Read More

Татарів

Дмитро ПАВЛИЧКО І У Вербіжі, в селі над Прутом, живе статечний господар, п’ят­десятилітній характерник Юрій Бордуланюк, знаний тим, що перелітає широке плесо ріки, ніби перескакує з берега на берег. Загадкова, самотня, літаюча людина. Вдівець. Має пару коней і двадцятилітнього сина Василя. — Тату, послухайте, маю щось важливе сказати. В селі буде ґвалт. З двох боків, із Коломиї та з Іспаса надійдуть німці. Буде облава. Хапати будуть молодь до рейху. Біда. Я нині мушу здемидіти. — Як то здемидіти? — Зникнути в гори. — Куди в гори, чого в гори, а…

Read More

Воронятко

Дмитро ПАВЛИЧКО Юрій Вóрон, двадцятип’яти­літній кремезний киянин на милицях стоїть у коридорі шпиталю біля вікна. Білі халати мовчки проходять повз нього, помахом рук вітаються. Вони знають, він там стоїть спонадрана, а може, й звечора. Виглядає когось, хто повинен прийти й обняти його. Білим халатам кивком голови Ворон каже: “Дякую! Я є!” Його ліва стопа взута в черевик, а на правій, голій, металевій — нічого нема. Надворі весна. Черешні — маївки та абрикоси цвітуть, наче сяючі чистотою богородиці. Воронові здається, що вони для нього цвітуть. Абрикоси та черешні, думає він, так…

Read More

Татарів

Дмитро ПАВЛИЧКО І У Вербіжі, в селі над Прутом, живе статечний господар, п’ят­десятилітній характерник Юрій Бордуланюк, знаний тим, що перелітає широке плесо ріки, ніби перескакує з берега на берег. Загадкова, самотня, літаюча людина. Вдівець. Має пару коней і двадцятилітнього сина Василя. — Тату, послухайте, маю щось важливе сказати. В селі буде ґвалт. З двох боків, із Коломиї та з Іспаса надійдуть німці. Буде облава. Хапати будуть молодь до рейху. Біда. Я нині мушу здемидіти. — Як то здемидіти? — Зникнути в гори. — Куди в гори, чого в гори, а…

Read More

Татарів

Дмитро ПАВЛИЧКО І У Вербіжі, в селі над Прутом, живе статечний господар, п’ят­десятилітній характерник Юрій Бордуланюк, знаний тим, що перелітає широке плесо ріки, ніби перескакує з берега на берег. Загадкова, самотня, літаюча людина. Вдівець. Має пару коней і двадцятилітнього сина Василя. — Тату, послухайте, маю щось важливе сказати. В селі буде ґвалт. З двох боків, із Коломиї та з Іспаса надійдуть німці. Буде облава. Хапати будуть молодь до рейху. Біда. Я нині мушу здемидіти. — Як то здемидіти? — Зникнути в гори. — Куди в гори, чого в гори, а…

Read More

«Україна — колиска цивілізації і Джерело Натхнення людства»

Тетяна МАЙДАНОВИЧ, письменниця, лауреат літературно-мистецької премії “Осіннє Золото” ім. Дмитра Луценка, науковий консультант презентованого видання Нещодавно у Кременчуцькому університеті ім. Михайла Остроградського відбулася презентація сформульованої одним реченням і обґрунтованої письменником Ігорем Моісєєнком у відповідному дослідженні — “Ідея Гармонії — Українська Національна Ідея” — філософської доктрини українства. Однойменне видання побачило світ 2016 року (Київ, “Дніпро”). Уривки з нього, що висвітлювали проблеми функціонування української мови, друкувалися 2016 року у “Слові Просвіти”, у липневих числах. Гості заходу — студенти, представники “Просвіти”, члени спілки літераторів “Славутич”, ветерани-“афганці” та ветерани сучасної війни з Росією. “Україна…

Read More

Іван КОРСАК. На розстанях долі

Іван КОРСАК На розстанях долі (уривки з роману)   14 Обачно ступаючи поміж могил, щоб часом на гілку суху не втрапити, Віра йшла попрощатися із Надійкою — завтра вона з вояками має далі іти. Густішала ніч по хмурному надвечір’ї, тільки на мить було розірвалися хмари та з-за них раптом зірка визирнула, зблиснувши неочікувано, і Вірі аж млосно на серці стало: то донечка моя привіталася… Тиша велика стояла на цьому тихому місці, тільки кажан інколи крилами прошурхотить над головою та зрідка хіба кількастолітній дуб заскрипить — чи то крекче від немочі…

Read More

Верховні млини. Уривок з нового роману Мирослава Дочинця “Мафтей. Книга, написана сухим пером”

Верховні млини Уривок з нового роману Мирослава Дочинця “Мафтей. Книга, написана сухим пером” Мирослав ДОЧИНЕЦЬ Загадаю загадку, закину на грядку; нехай моя загадка до літа лежить. Материна приповідка У долі один лик. Через тридцять-сорок літ ми неухильно набуваємо поличчя своїх родителів. Пробиваються їх риси і натура, як відлунок їх земного перебуття. У тиші мого серця ясною свічечкою мріє образ моєї мамки Мелани. Там мій отець і моя мати постійно борються за першину. …Від неї дуже файно пахло. Не раз я брався розгадати — чим? Доки до мене не дійшло: пахло…

Read More

«Остання зарубка»

Уривки з роману Тетяна ПИШНЮК   Як усі… …Одного ранку на уроці вчителька сказала, що у велике свято Жовтневої революції їх прийматимуть у жовтенята. Роздала маленькі віршики, які треба було вивчити з батьками до того часу. А ще вони мали придбати зірочки. Розкрила долоню і показала всім маленький червоний значок у вигляді зірочки, а посередині у біленькому круглячку — портрет кучерявого хлопчика. — Ви знаєте, хто це? — запитала Настасія Федорівна. — Ленін! — викрикнуло кілька дітей. — Правильно! Молодці! — похвалила вчителька. — Це Володимир Ілліч Ленін — вождь…

Read More

Пракситель і Галатея

Уривки з роману «Основний час» Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ   Закінчення. Початок у ч. 27 за 2016 р.   Автор інформації уявив картину: у столиці, в найбільшому палаці республіки врочисто, як гімн Радянського Союзу, звучить ім’я сільської крикливої жінки, а вона сама босоніж, із забрьоханими по коліна ногами, в промоклому наскрізь одязі, ні на хвилину не закриваючи рота, чихвостить усіх тих ледацюг, які цураються праці й вигрівають удома свої розгодовані сідниці. Очевидно, ввечері хтось у селі скаже Заваді, що про неї по радіо говорив Микита Хрущов, а вона довго думатиме, вірити чи…

Read More