Татарів

Дмитро ПАВЛИЧКО І У Вербіжі, в селі над Прутом, живе статечний господар, п’ят­десятилітній характерник Юрій Бордуланюк, знаний тим, що перелітає широке плесо ріки, ніби перескакує з берега на берег. Загадкова, самотня, літаюча людина. Вдівець. Має пару коней і двадцятилітнього сина Василя. — Тату, послухайте, маю щось важливе сказати. В селі буде ґвалт. З двох боків, із Коломиї та з Іспаса надійдуть німці. Буде облава. Хапати будуть молодь до рейху. Біда. Я нині мушу здемидіти. — Як то здемидіти? — Зникнути в гори. — Куди в гори, чого в гори, а…

Read More

Воронятко

Дмитро ПАВЛИЧКО Юрій Вóрон, двадцятип’яти­літній кремезний киянин на милицях стоїть у коридорі шпиталю біля вікна. Білі халати мовчки проходять повз нього, помахом рук вітаються. Вони знають, він там стоїть спонадрана, а може, й звечора. Виглядає когось, хто повинен прийти й обняти його. Білим халатам кивком голови Ворон каже: “Дякую! Я є!” Його ліва стопа взута в черевик, а на правій, голій, металевій — нічого нема. Надворі весна. Черешні — маївки та абрикоси цвітуть, наче сяючі чистотою богородиці. Воронові здається, що вони для нього цвітуть. Абрикоси та черешні, думає він, так…

Read More

Татарів

Дмитро ПАВЛИЧКО І У Вербіжі, в селі над Прутом, живе статечний господар, п’ят­десятилітній характерник Юрій Бордуланюк, знаний тим, що перелітає широке плесо ріки, ніби перескакує з берега на берег. Загадкова, самотня, літаюча людина. Вдівець. Має пару коней і двадцятилітнього сина Василя. — Тату, послухайте, маю щось важливе сказати. В селі буде ґвалт. З двох боків, із Коломиї та з Іспаса надійдуть німці. Буде облава. Хапати будуть молодь до рейху. Біда. Я нині мушу здемидіти. — Як то здемидіти? — Зникнути в гори. — Куди в гори, чого в гори, а…

Read More

Татарів

Дмитро ПАВЛИЧКО І У Вербіжі, в селі над Прутом, живе статечний господар, п’ят­десятилітній характерник Юрій Бордуланюк, знаний тим, що перелітає широке плесо ріки, ніби перескакує з берега на берег. Загадкова, самотня, літаюча людина. Вдівець. Має пару коней і двадцятилітнього сина Василя. — Тату, послухайте, маю щось важливе сказати. В селі буде ґвалт. З двох боків, із Коломиї та з Іспаса надійдуть німці. Буде облава. Хапати будуть молодь до рейху. Біда. Я нині мушу здемидіти. — Як то здемидіти? — Зникнути в гори. — Куди в гори, чого в гори, а…

Read More

«Україна — колиска цивілізації і Джерело Натхнення людства»

Тетяна МАЙДАНОВИЧ, письменниця, лауреат літературно-мистецької премії “Осіннє Золото” ім. Дмитра Луценка, науковий консультант презентованого видання Нещодавно у Кременчуцькому університеті ім. Михайла Остроградського відбулася презентація сформульованої одним реченням і обґрунтованої письменником Ігорем Моісєєнком у відповідному дослідженні — “Ідея Гармонії — Українська Національна Ідея” — філософської доктрини українства. Однойменне видання побачило світ 2016 року (Київ, “Дніпро”). Уривки з нього, що висвітлювали проблеми функціонування української мови, друкувалися 2016 року у “Слові Просвіти”, у липневих числах. Гості заходу — студенти, представники “Просвіти”, члени спілки літераторів “Славутич”, ветерани-“афганці” та ветерани сучасної війни з Росією. “Україна…

Read More

Іван КОРСАК. На розстанях долі

Іван КОРСАК На розстанях долі (уривки з роману)   14 Обачно ступаючи поміж могил, щоб часом на гілку суху не втрапити, Віра йшла попрощатися із Надійкою — завтра вона з вояками має далі іти. Густішала ніч по хмурному надвечір’ї, тільки на мить було розірвалися хмари та з-за них раптом зірка визирнула, зблиснувши неочікувано, і Вірі аж млосно на серці стало: то донечка моя привіталася… Тиша велика стояла на цьому тихому місці, тільки кажан інколи крилами прошурхотить над головою та зрідка хіба кількастолітній дуб заскрипить — чи то крекче від немочі…

Read More

Верховні млини. Уривок з нового роману Мирослава Дочинця “Мафтей. Книга, написана сухим пером”

Верховні млини Уривок з нового роману Мирослава Дочинця “Мафтей. Книга, написана сухим пером” Мирослав ДОЧИНЕЦЬ Загадаю загадку, закину на грядку; нехай моя загадка до літа лежить. Материна приповідка У долі один лик. Через тридцять-сорок літ ми неухильно набуваємо поличчя своїх родителів. Пробиваються їх риси і натура, як відлунок їх земного перебуття. У тиші мого серця ясною свічечкою мріє образ моєї мамки Мелани. Там мій отець і моя мати постійно борються за першину. …Від неї дуже файно пахло. Не раз я брався розгадати — чим? Доки до мене не дійшло: пахло…

Read More

«Остання зарубка»

Уривки з роману Тетяна ПИШНЮК   Як усі… …Одного ранку на уроці вчителька сказала, що у велике свято Жовтневої революції їх прийматимуть у жовтенята. Роздала маленькі віршики, які треба було вивчити з батьками до того часу. А ще вони мали придбати зірочки. Розкрила долоню і показала всім маленький червоний значок у вигляді зірочки, а посередині у біленькому круглячку — портрет кучерявого хлопчика. — Ви знаєте, хто це? — запитала Настасія Федорівна. — Ленін! — викрикнуло кілька дітей. — Правильно! Молодці! — похвалила вчителька. — Це Володимир Ілліч Ленін — вождь…

Read More

Пракситель і Галатея

Уривки з роману «Основний час» Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ   Закінчення. Початок у ч. 27 за 2016 р.   Автор інформації уявив картину: у столиці, в найбільшому палаці республіки врочисто, як гімн Радянського Союзу, звучить ім’я сільської крикливої жінки, а вона сама босоніж, із забрьоханими по коліна ногами, в промоклому наскрізь одязі, ні на хвилину не закриваючи рота, чихвостить усіх тих ледацюг, які цураються праці й вигрівають удома свої розгодовані сідниці. Очевидно, ввечері хтось у селі скаже Заваді, що про неї по радіо говорив Микита Хрущов, а вона довго думатиме, вірити чи…

Read More

Пракситель і Галатея Уривки з роману «Основний час»

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ   Малим, при великому гурті гостей за святковим столом, він неоднораз чув різні варіації батькової кар’єри, прокоментованої на сто ротів. Щось із того геть призабулося, щось обросло подробицями, котрі невідь відкіля взялися (може, то він і сам попридумував). А весь той сюжет нагадував йому комедію, де головним героєм був абсурд. Приїздить жовтороте хлопченя із кореспондентським посвідченням у спітнілій долоні в колгосп і відразу — до голови. “Чому у вас такі низькі надої? Скільки кормових одиниць припадає на кожну голову великої рогатої худоби?” Голова щось йому розповідає, немилосердно прибріхуючи,…

Read More