Категорія: Поетичний автограф

Пейзаж з калиною Безколірний верстається пейзаж. У графіці – лише відтінки сірого… І випада з картини — мов міраж — Калини недоторкане сузір’я, Її багряні грона пломінкі, Стихійний бунт в осерді межичасся. Жаринки степової толоки Палають на знебарвленій терасі. Калинонько! А холод? А вітри? І ти така тендітна й безборонна, Та, що в життя вертає кольори, Нам простягнувши свої щедрі грона. Зоднаковілість велелюдних трас У горожанській тисняві і нурті Спливає, переходить водночас У крапелини пломінкої ртуті. А ти — червленим! Чорним! Золотим! …Хурделиці, сніги вже гнуть підкови. Цей бунт в…

Read More

Від автора. Оце моя нова добірка – зі збірки “Мої усміхнені слова”, яка виходить друком у видавництві “Сполом”. Усі вірші цієї збірки написані автором, якому виповнилося 92. Мені здається, такого ще не було у нашій поетичній практиці. У збірці є трохи віршів і про любов. На недавній зустрічі в обласній бібліотеці юна читачка запитала подивовано: “Воно вам ще треба?..” Та наче й не треба. Але душі треба — бодай щоб оглянутися на щось світле і трепетне, що огранювало життя… Микола Петренко, м. Львів Ще не скоро Ще не скоро щем…

Read More

Нехай Закон моєї зірки буде у рівновазі з моральним законом у мені, а вони обидва — в Гармонії зі Всесвітом і Тим, хто нас усіх створив. Бажаю рідним українцям і всім землянам розуму, здорового глузду — щоби припинити всі війни і перестати лякати одне одного прокляттями та бомбами. Буду молитися як умію за всіх, кого знаю, і працювати — для моєї сім’ї, внука Данила, який недавно прийшов на цю тривожну Землю, буду писати вірші і казки для майбутніх читачів, пробувати щось друкувати, ділячись досвідом, для сучасників удома і у світі……

Read More

Вінок сонетів Іван РЕДЧИЦЬ 1 Ох, не однаково мені. Т. Шевченко О, срібна чаша, доленько моя, Блажен, що можу зроду з неї пити. Буває, ти не встиг ще й пригубити, Як завмирає пісня солов’я. А крила поламав і впав у квіти, Ніхто й не взнає, де тропа твоя. Але в нащадків пам’ять забуя, Коли ти встиг зорю їм засвітити. А чи вона освітить їхню путь, І чи збагнуть, куди вони ідуть, Покинувши домівки та родини? Я часто сам ходжу до джерела, Розкриливсь дух і міць моя зросла, — Невже колись…

Read More

Любов СЕРДУНИЧ, голова Старосинявського РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, Хмельницька обл. Думай, ріко, думай! Йдино, людино, до обрію від праджерел. Плиньно рікоюрукою владаремцарем. Думай, ріко, думай, але не мовчи! Зроджуй джерельцедумкурусло й течи! І не вагайся, не гайся, не гасни, не сни. Навіть якщо самітньо, пливи до весни. Плинь до весни, до Десни, до ДанастриДністра. Навіть якщо пред очі — крута ягора. Навіть якщо пред очима — туман і лід, Думай, людинольодино, вишукуй слід, Слід од джерел і до обрію — й тільки вперед, В ярень, боЯре, БоЯне, Гіперборею…

Read More

Олександр ПЕЧОРА, м. Лубни * * * На протягах історії стою, між вибухами приспаної правди. В соборі душ, де Сам Всевишній править, країну вибудовуєм свою! Спасенний в славній спільній боротьбі козацького негинучого роду, соборний український мій народе, ніколи не зневірюся в тобі! Рідна мова Шануймо українську мову — пісенну, щедру, пресвяту, і калинову, й волошкову, джерельночисту — саме ту! Хвилюють серце звуки рідні. Привільно ритміка бринить. Ота мелодика чарівна і зігріває, і п’янить. Нетлінна пісня материнська від серця лине в небеса. Звучать мелодії дитинства, квітує й щедро родить сад. З…

Read More

(Із поезій останніх років)   * * * Якщо цей світ колись загине, — Вогонь безжальний все поглине, — Навіщо, яблуне, цвітеш, Такі рясні плоди даєш? Мовчиш, не маєш що сказати?.. А що сказати може мати, Якій народжувати час? Допоки Всесвіт цей не згас, Їй набиратись сили треба, Триматися землі і неба, Холодну зиму перебути І знову розквіту сягнути, Щоб кожна гілочка яскріла Заманливо, рожево-біло Та дочекатися плодів І вже подумати тоді, Подумати про час трагічний… Та вірить хтось, що світ цей вічний: Так нині є, так має бути, І…

Read More

1 Єство безсмертним світлом зайнялось, Пишу не я, а мною пише Хтось. Це Добрий Дух, що кревно потерпає, Аби моє призначення збулось.   2 Якщо пишу, то значить і люблю, Сміюся й плачу, мучусь і терплю. І знаю: не помру, допоки в слово Останньої сльози не переллю.   3 Слова цвітуть, як папороть, вночі, Можливо раз у році. При свічі Тоді поети створюють шедеври, І сплять, немов убиті, партачі.   4 Люблю життя. І землю цю люблю. І хай мені, неначе королю, Господь готує трон в своєму Царстві, Цей світ…

Read More

*** він запеклий такий як нічний Багдад і як п’ять стовпів мусульманської віри із застиглої крові і плоті солдат з величезними крилами та без шкіри   він хотів прочитати Талмуд і Коран він на Біблії клявся що буде жити та приходить щодня іловайська пора і оте проклятуще літо   розкажіть йому що вам наснилось вночі — шоколадні принади на таці Європи він гарячими гільзами в небо кричить і грудьми затуляє окопи   пригадайте як звали і як він жив парадигму шукайте в останньому слові   він такий як Багдад на…

Read More