Пейзаж з калиною Безколірний верстається пейзаж. У графіці – лише відтінки сірого… І випада з картини — мов міраж — Калини недоторкане сузір’я, Її багряні грона пломінкі, Стихійний бунт в осерді межичасся. Жаринки степової толоки Палають на знебарвленій терасі. Калинонько! А холод? А вітри? І ти така тендітна й безборонна, Та, що в життя вертає кольори, Нам простягнувши свої щедрі грона. Зоднаковілість велелюдних трас У горожанській тисняві і нурті Спливає, переходить водночас У крапелини пломінкої ртуті. А ти — червленим! Чорним! Золотим! …Хурделиці, сніги вже гнуть підкови. Цей бунт в…
Read MoreКатегорія: Поетичний автограф
розвиток сучасної української літератури, поетичне слово, апокриф книги, культурні новини, поезія народна, патріотичні твори, українські патріоти, просвітники, статті про культуру
Микола ПЕТРЕНКО: Сива троянда
Від автора. Оце моя нова добірка – зі збірки “Мої усміхнені слова”, яка виходить друком у видавництві “Сполом”. Усі вірші цієї збірки написані автором, якому виповнилося 92. Мені здається, такого ще не було у нашій поетичній практиці. У збірці є трохи віршів і про любов. На недавній зустрічі в обласній бібліотеці юна читачка запитала подивовано: “Воно вам ще треба?..” Та наче й не треба. Але душі треба — бодай щоб оглянутися на щось світле і трепетне, що огранювало життя… Микола Петренко, м. Львів Ще не скоро Ще не скоро щем…
Read MoreЮлія БЕРЕЖКОКАМІНСЬКА …Якщо ти знаєш, як потрапити в запростір
* * * Теракотова осінь взялася іржею, і ще Ніби так недалеко пустився від сонця наш човен, Та земля налилася свинцевим дощем, і пече Мені літо гірчичне теплом твого ніжного слова. Хай кошлатиться небо на вовну глибоких снігів, Хай розкосі вітри розголошують згущену тишу, Та з твоїх берегів, недосяжних мені берегів, Барбарисове літо потайно зародиться інше. Воно пустить по колу безсмертник, і кмин, і полин, І піде хороводити пам’ять по плетиву кривди… До твоїх берегів із моїх непроглядних глибин Припливатиме риба на спогади, ніби на крихти. Наше літо лишило гербарій…
Read MoreВід Ігоря Павлюка: Будьмо і тримаймося! Щасливих свят і святкових буднів!
Нехай Закон моєї зірки буде у рівновазі з моральним законом у мені, а вони обидва — в Гармонії зі Всесвітом і Тим, хто нас усіх створив. Бажаю рідним українцям і всім землянам розуму, здорового глузду — щоби припинити всі війни і перестати лякати одне одного прокляттями та бомбами. Буду молитися як умію за всіх, кого знаю, і працювати — для моєї сім’ї, внука Данила, який недавно прийшов на цю тривожну Землю, буду писати вірші і казки для майбутніх читачів, пробувати щось друкувати, ділячись досвідом, для сучасників удома і у світі……
Read MoreЗ Божих рук
Вінок сонетів Іван РЕДЧИЦЬ 1 Ох, не однаково мені. Т. Шевченко О, срібна чаша, доленько моя, Блажен, що можу зроду з неї пити. Буває, ти не встиг ще й пригубити, Як завмирає пісня солов’я. А крила поламав і впав у квіти, Ніхто й не взнає, де тропа твоя. Але в нащадків пам’ять забуя, Коли ти встиг зорю їм засвітити. А чи вона освітить їхню путь, І чи збагнуть, куди вони ідуть, Покинувши домівки та родини? Я часто сам ходжу до джерела, Розкриливсь дух і міць моя зросла, — Невже колись…
Read MoreХай вкраїниться
Любов СЕРДУНИЧ, голова Старосинявського РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, Хмельницька обл. Думай, ріко, думай! Йдино, людино, до обрію від праджерел. Плиньно рікоюрукою владаремцарем. Думай, ріко, думай, але не мовчи! Зроджуй джерельцедумкурусло й течи! І не вагайся, не гайся, не гасни, не сни. Навіть якщо самітньо, пливи до весни. Плинь до весни, до Десни, до ДанастриДністра. Навіть якщо пред очі — крута ягора. Навіть якщо пред очима — туман і лід, Думай, людинольодино, вишукуй слід, Слід од джерел і до обрію — й тільки вперед, В ярень, боЯре, БоЯне, Гіперборею…
Read MoreЗвести оселю
Олександр ПЕЧОРА, м. Лубни * * * На протягах історії стою, між вибухами приспаної правди. В соборі душ, де Сам Всевишній править, країну вибудовуєм свою! Спасенний в славній спільній боротьбі козацького негинучого роду, соборний український мій народе, ніколи не зневірюся в тобі! Рідна мова Шануймо українську мову — пісенну, щедру, пресвяту, і калинову, й волошкову, джерельночисту — саме ту! Хвилюють серце звуки рідні. Привільно ритміка бринить. Ота мелодика чарівна і зігріває, і п’янить. Нетлінна пісня материнська від серця лине в небеса. Звучать мелодії дитинства, квітує й щедро родить сад. З…
Read MoreОлесь ЛУПІЙ: «І віра в те, що серце гріє, і радість, що окрилить нас»
(Із поезій останніх років) * * * Якщо цей світ колись загине, — Вогонь безжальний все поглине, — Навіщо, яблуне, цвітеш, Такі рясні плоди даєш? Мовчиш, не маєш що сказати?.. А що сказати може мати, Якій народжувати час? Допоки Всесвіт цей не згас, Їй набиратись сили треба, Триматися землі і неба, Холодну зиму перебути І знову розквіту сягнути, Щоб кожна гілочка яскріла Заманливо, рожево-біло Та дочекатися плодів І вже подумати тоді, Подумати про час трагічний… Та вірить хтось, що світ цей вічний: Так нині є, так має бути, І…
Read MoreПетро СОРОКА Духовні рубаї
1 Єство безсмертним світлом зайнялось, Пишу не я, а мною пише Хтось. Це Добрий Дух, що кревно потерпає, Аби моє призначення збулось. 2 Якщо пишу, то значить і люблю, Сміюся й плачу, мучусь і терплю. І знаю: не помру, допоки в слово Останньої сльози не переллю. 3 Слова цвітуть, як папороть, вночі, Можливо раз у році. При свічі Тоді поети створюють шедеври, І сплять, немов убиті, партачі. 4 Люблю життя. І землю цю люблю. І хай мені, неначе королю, Господь готує трон в своєму Царстві, Цей світ…
Read MoreСвітлана БРЕСЛАВСЬКА: Дивна пісня про…
*** він запеклий такий як нічний Багдад і як п’ять стовпів мусульманської віри із застиглої крові і плоті солдат з величезними крилами та без шкіри він хотів прочитати Талмуд і Коран він на Біблії клявся що буде жити та приходить щодня іловайська пора і оте проклятуще літо розкажіть йому що вам наснилось вночі — шоколадні принади на таці Європи він гарячими гільзами в небо кричить і грудьми затуляє окопи пригадайте як звали і як він жив парадигму шукайте в останньому слові він такий як Багдад на…
Read More