Різдвяний промінь благодаті…

Ольга ЯВОРСЬКА, Львівщина Мене охрестили Меланією на честь святої, у день пам’яті якої народилася. Десь у п’ятнадцять літ я вже відчула себе щасливою, тому що жила у Львові — найкращому місті світу з дивовижною архітектурою, левами та балконами, з яких звисали петунії і плющі, з театрами і читальнями, університетом, галереями та храмами. Найбільш приємними спогадами дитинства і юності залишилися різдвяні дійства з вертепами й колядками. Мої родичі дуже переживали за те, що діялося в Україні, вчили мене молитися, казали, що Бог дав людині право вибору — обирай добро чи зло,…

Read More

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ Денді Диченко

На шпальтах “Слова Просвіти” друкувалися уривки з книжки спогадів Михайла Слабошпицького “Протирання дзеркала” (Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури) (видавництво “Ярославів Вал”, 2017), котра вийшла в світ і стала справді резонансною. Нині автор працює над другою мемуарною книжкою “Тіні в дзеркалі”. Фрагмент із неї пропонуємо читачам. Окремо хочу розповісти про Ігоря Диченка. Ми з ним були ровесники. Він почав приходити до редакції двадцятилітнім студентом художнього інституту, де навчався на мистецтвознавчому факультеті. Спершу ми його сприйняли трохи насторожено й недовірливо. Надто не схожий він був ні з ким із…

Read More

Світлана Бреславська: На землі, між людьми, в душах, у серцях

Кажуть, у Стародавньому Римі Поетів прирівнювали до Пророків, дослухалися до кожного слова, як пізніше — до біблійного царя Давида і до його поетичної Книги Псалмів. Часи змінюються, відбуваються метаморфози і з пророками, і з поетами, та іноді з’являються такі поетичні рядки, пояснення яким знайдеш хіба що з плином часу, наче підсвідомість усе бачила, та Поетові важко бути пророком у своїй вітчизні… Що побажати-напророчити українській землі, українському світу наступного року? Миру. На землі, між людьми, в душах, у серцях. Миру і спокою. Суспільству — злагоди, нашим очільникам — мудрості. Терплячості не…

Read More

Петро ОСАДЧУК. Мій кожен день — останній день

До 80-річчя з дня народження поета (02.12.1937—08.10.2014) Поклик Мій кожен день — останній день… П. Осадчук, зб. “Вітряк”, Одеса, 1969 р. Мій кожен день — останній день, Мій кожен подих — перший подих… Я все життя цих слів ніде Не забував життю на подив. Все, що було, я не забув, І те, що буде, не забуду. Здобув я те, що в світі був, І рад, що світ не перебуду. Йду з року в рік за виднокруг, Де спалить день остання ватра. Але ні друзів, ні подруг Палити заодно не варто.…

Read More

Світ картин Володимира Слєпченка

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора З нагоди 70річчя від дня народження і 50ліття творчої діяльності народного художника України Володимира Слєпченка відкрили дві ювілейні виставки митця. У виставкових залах “Хлібні” Національного заповідника “Софія Київська” — виставку “Увійди у мій світ”, а в Національному музеї літератури України — “Літературна еліта України” з проекту “Обрані часом”. Володимир Слєпченко — живописець, графік, монументаліст, працює в жанрах історичної, сакральної та символічної картини, архітектурного та традиційного пейзажу, натюрморту. Визнаний майстер психологічного портрета. Художник пройшов тривалий і складний час еволюції авторського стилю — від романтичного символізму, оспівування чуттєвої…

Read More

Колоски

Роман ГОРАК, м. Львів Закінчення. Початок у ч. 47 за 2017 рік Похмурий будинок педагогічного інституту, що на початку вулиці Зеленої, в якому колись містилася польська військова частина, лякав її. Її дивували високі стелі, широкі коридори, але, пам’ятаючи настанови парторга, вона цього не показувала і вдавала, ніби це для неї все звичне і нема чим її здивувати. Вона пригадала, як один чоловік, щоправда, трохи напідпитку, розповідав іншому в купе, коли у Львів увійшла радянська армія і цікаві люди обступили танкіста й почали розпитувати, як там, у них, чи всього вистачає.…

Read More

Колоски

Роман ГОРАК   Нічого особливого не мала зі собою взяти. От лише маленький вузлик з одягом, з тим і поїхала в далекий світ. Її ім’я було Марія, хоча в селі всі її звали Машою. Вона мала ту красу, яка виділяє дівчат Східної України від усіх інших. Родом була з Шевченкового краю, села Озірного, що у Звенигородському районі Черкаської області. Воно було за п’ять кілометрів від районного центру, де була середня школа, та двадцять три кілометри від залізничної станції Звенигородка, звідки виїхала в той далекий світ. Село було давнє, ще із…

Read More

З «Недописаної книги»: щоденникові медитації, афоризми

Євген БАРАН До лаконічного формату писання підійшов не зразу, але й не випадково. Мене завжди дратувала зайвина слів. Напевне, це відповідає моїй психічній конструкції. Бо матеріяли поза трьома сторінками для мене були мученими. Першим, кого читав з творців короткого афористичного жанру, був Станіслав Єжи Лєц, потім — Шамфор. Але найбільше вплинув на пошук форми Володимир Брюґґен зі своїми “Блокнотами”. Сьогодні видав дві книжечки під назвою “Недописана книга” (Івано-Франківськ, 2016; розширена версія першого видання: Луцьк, 2016; Івано-Франківськ, 2017), на черзі третя “Говорить Євген Баран” (Чортків: Золота Пектораль, 2017). Чи буде наступна…

Read More

Вадим КРИЩЕНКО Вузлики на пам’ять

Натяк Не чув, щоб птах виспівував дуетом Чи під вікном, чи з неба, з висоти… Це натяк, щоб збагнули ви поета — Душа для пісні просить самоти.     Формула життя Один день — в радіснім співзвуччі, А інший — журиться і плаче… В такій черговості всі сущі. А хто придумав щось інакше?     Все — від любові Любіте сонце і блакить, Південний степ й Карпатські хащі. Одне одного полюбіть. Любіте — і світ стане кращим!     Прохання Заходьте у храм, що рясніє обновою, Хай вас не торкається…

Read More

Урок словесності — урок життя Хто і чому потрапив до хрестоматій?

Віктор ГРИЦЕНКО, член НСПУ, колишній учитель-словесник, Кривий Ріг На біду, ми, вчителі, всього вчимо на уроках, але не любові. А тому чи треба дивуватися, що діти не можуть зрозуміти біблійної притчі про блудного сина. А чи розумієте ви, мої дорогі колеги? Пам’ятаєте? Одержав той син від батька частку  спадщини і дуже швидко пустив її на вітер. А потім, схожий на сучасного безхатька, повернувся до батька. І той зустрів його з відкритими  обіймами, чим, здається, порушив елементарну справедливість. У більшості випадків тлумачі цієї притчі проголошують видиму істину: батьківська любов, мовляв, вища…

Read More