Михайло КАМЕНЮК Скільки сьогодні сіл у нашій Україні? За недавніми підрахунками, трохи більше 28,5 тис. А що тривожно-цікаво: понад 150 із них зовсім порожні. Не стало людей у них. Жодної людини!.. У селах живущих — третина нації. Урбанізація всепереможно поглинає ці острівці національної культури, моральності. Мас-культура, поп-культура — цей опіум, цей ерзац утіхи, ці пластмасові консерви свідомості раковою пухлиною заповзають у найдальші закутки, затуманюють молоді мізки і душі. І сп’яніла од них свідомість не знає, не бачить своїх берегів. Ніяких берегів! А ось інша (протилежна!) дивовижа. Сотні, а може, вже…
Read MoreКатегорія: Село на нашій Україні
життя українського села, краєзнавчі дослідження, українська обрядовість, народні традиції україни, звичаєве, етнографічні знання
Тіні Сокиринського парку
Петро АНТОНЕНКО Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА Сокиринці — глибинка за мірками навіть не всеукраїнськими, а й обласними. Один із віддалених південних районів Чернігівщини — Срібнянський, мало не за 200 кілометрів від обласного центру. Але два століття тому була дещо інша історія з географією. Неподалік — славне полкове козацьке місто Прилуки. Тому нічого дивного, що саме в старовинному мальовничому селі Сокиринці прилуцький полковник Павло Галаган заснував нині знаменитий на всю Україну (тим, що зберігся) Палацово-парковий комплекс. У 1823—1829 рр. він спорудив тут за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60…
Read MoreЛенківці. На відстані сльози
Віра КИТАЙГОРОДСЬКА Ленківці — те село, що через Суршу від моїх Нагорян, до якої треба спочатку зійти зі стрімкого горба, по каменях-кругляках зробити кілька ступнів через воду і далі знову підніматися на гострий горб, який підпирає розлогі поля кількакілометрової довжини. Найчастіше ленківські й нагорянські люди зустрічалися біля стини, розміщеної на лівому березі кам’яних копалень, де випасалися вівці з обидвох сіл; у лісах, на ліскових горішках, грибах, дерені та найчастіше на ленківському ярмарку, найбільшому в районі, та храмових святах: у Ленківцях — на святого Петра і Павла, у Нагорянах — на…
Read MoreЗ берегів замріяного Случа
Зоя ДІДИЧ, м. Костопіль, Рівненщина “З берегів замріяного Случа” — нова книжка Святослава Васильчука, журналіста, історикадослідника, нащадка патріотичної, працьовитої з дідапрадіда сім’ї. Батьківщина автора — село Антонівка, що на Рівненщині (колишнього Костопільського повіту). Батько Святослава Карпо Олексійович, 1901 року народження, активний діяч ОУНУПА, надрайоновий провідник ОУН, був заарештований у лютому 1945 року і засуджений трійкою НКВС у Рівному на “15 лєт каторжних работ і 5 лєт ссилкі” — разом 20 років. Покарання відбував у Сибіру, у Воркуті. Там, у ОЛП23 (особий лагерь політзаключьонних), у серпні 1953 року загинув під час…
Read MoreГерманівка — вона така єдина
Надія КИР’ЯН “В уяві моїх колег Германівка — краєзнавчий вулкан, який постійно щось видає на-гора, не ту пилюку, яка десь осідає і застує сонце, а нові розвідки про історію населеного пункту, його героїчних людей, — сказав професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, голова Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Григорій Савченко, виступаючи на вечорі “Гордись, Германівко, синами”, присвяченому 80-річчю Київської області. “Дерево продовжує рости, бо має міцне коріння, а люди живуть і творять історію, бо мають звідки черпати натхнення”, — цими словами голова сільської ради Людмила Йолкіна відкрила…
Read MoreРИНОК ЗЕМЛІ: ВРАХУВАТИ ВСЕ
Броніслав ПАНАСЮК, доктор економічних наук, професор, академік НААН Невпинно наближається час введення в дію ринку землі, і йде інтенсивне обговорення найважливішої проблеми народу — землі в українській долі. А який реальний стан села і всієї аграрної сфери перед введенням ринку землі? У результаті аграрних реформ селяни отримали невеличкі земельні паї, втративши незрівнянно більше: колективну працю як природну потребу людини, соціальну інфраструктуру, що була, і спроможність її розвивати, гарантовані робочі місця і надію на гідне пенсійне забезпечення. У селах залишилися здебільшого люди літнього віку, а нечисленна молодь, яку позбавили майбутнього, спивається.…
Read MoreСТАЛИ НА ЛОПАТИ
Відшумів 20-й ювілейний день народження нашої держави. Відзначали його, окрім офіційних заходів, по-різному: хто гучним застіллям, хто з шашликами, а багато українців копали картоплю, з якою вони сподіваються “безболісно” пережити зиму і, можливо, другу хвилю економічної кризи. Віктор ТКАЧЕНКО, кор. просвітянської газети “Сіверщина”, м. Чернігів На жаль, у багатьох районах Чернігівщини з картоплею цього року скрутно. “Дощі не тільки перенаситили ґрунт вологою, а й збили землю, — бідкається бабуся Раїса Кирій з Ічні, розвертаючи черговий кущ. — Картоплі не вистачило повітря, а допомогти їй, розпушуючи міжряддя, вже не можна було.…
Read MoreЗАКОНОПРОЕКТ «ПРО РИНОК ЗЕМЕЛЬ» ВРАХУЄ ВСІ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОМАДСЬКОСТІ
В Україні триває широке громадське обговорення законопроекту “Про ринок земель”, за результатами якого будуть враховані всі пропозиції та зауваження. Про це йшлося днями на засіданні Комітету з економічних реформ під головуванням Президента України Віктора Януковича. Як наголосив під час свого виступу міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк, завершення земельної реформи та введення ринку земель сільськогосподарського призначення — головна умова і фундамент усіх якісних змін в аграрному секторі країни. Вперше за багато років усі гілки влади в питаннях земельної реформи сконсолідували зусилля. “В ході дискусій з’ясувалося, що проти земельної…
Read MoreХІБА «НЕРЕНТАБЕЛЬНЕ»?..
Петро АНТОНЕНКО Щовихідних їду у свою рідну Авдіївку. Це всього 35 кілометрів від Чернігова, а навпрошки, луками, й того менше. У гарну погоду навіть видно бані давніх соборів міста. Розкішна природа на лівому березі Десни — півтори тисячі гектарів буйних придеснянських лук, озер, річок, лісів. У селі батьківська хата, спадок від покійних тата й мами. Батькові яблуні, яким давно за півстоліття, родять і нині. Через дорогу живе батькова сестра, моя тітка Ніна, яка у 81 рік разом із дітьми та онуками (городянами) обробляє два городи, а ще є джерелом народного…
Read MoreЧАС МАЄ КОЛІР СЕПІЇ
Марія КУЧЕРЕНКО Старі світлини завше викликали в мене таке відчуття, немов я опинилася в незнайомому для мене часі. І досі, можливо, навіть сильніше, ніж колись, душа сповнюється незбагненним тремом від тих світло-брунатних сепій, з тоненькими, поруйнованими, немов побитими шашелем, краями. З них вдивляються в тебе очі, які століття тому з розумінням урочистості миті вдивлялися у вічко допотопної камери мандрівного фотографа. Як незворушно вони прозирають тепер час… Аж на хвилю забуваєш, що погляд той з небуття. Може, і справді ми якоюсь мірою живемо не своїм життям? І сни, в які вриваються…
Read More