Категорія: Шпитальні нотатки

Джерела любові

slovo

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО Воїн із Шевченківського краю На славній Черкащині недалечко від Шевченкової Керелівки колись давно обмилував собі біля озерця місцину для життя козак Іскра. Пізніше коло нього виросла ще хата — козака Сташенка. Село врешті назвали в пам’ять першого поселенця — Іскрене. Стало тут згодом жити понад 800 людей. А нащадок того, першого, Сташенка, Микола був у наші часи головним енергетиком села. Дружину Надію собі знайшов родом з Канева. 1974 року народився у них син Іван. Ріс і жив, як усі. Закінчив Ватутінське профтехучилище. Роботи в селі…

Read More

Ганна КОСТІВ-ГУСКА

slovo

Пам’яті Василя Стуса Народе мій! До тебе я ще верну. Василь Стус Народе мій! Народе мій! Народе… Замучений і страчений твій цвіт. Яких синів земля оця народить, Коли на ній лишив Чорнобиль слід? Вона давно вже від проклять зчорніла. На ній слідочка чистого нема. В мордовських таборах лиш пустка біла. І в кемеровських лиш стіна німа. А як в них давить божевільна тиша! Як нерви спалює морозний жар! А там ще хтось, дивись, і вірші пише, Він там іще не втратив Божий дар? Цю Божу іскру били і косили. І…

Read More

Молюся за нашу Перемогу

slovo

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Стефанії ДОВГАНЬ Герой Афгану, Чорнобиля, АТО Уже місяць лежить у п’ятій палаті нейрохірургії з тяжким ушкодженням хребта старший прапорщик першої окремої танкової бригади, сапер інженерно-технічних військ Віктор Миколайович Маган. Герой Афгану, ліквідатор наслідків біди на Чорнобильській атомній і тепер — захисник Вітчизни від московського агресора. Кавалер державних нагород. На цій вій­ні розміновував мінні поля, а це — як ходіння по лезу. І сам за кермом КАМАЗа. Сам дбав про вантаж — ящики з боєприпасами і мінами, ломи, інший інструментарій. Автокрана немає. Помічників також. КАМАЗ постійно в роботі,…

Read More

Медаль — важливо, мораль — важливіше

slovo

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Стефанії ДОВГАНЬ Пораділа я, як і всі, успіхам наших АТОвців на спортивних змаганнях у Торонто. Але в бочці меду як завжди ложка дьогтю. Не одразу по тому змогла озватися до Сергійка Ільницького. Це один із наших перших героїв. У 19 років, 2014-го, добровольцем пішов захищати Україну, коли ще ні надійної зброї, ні харчів, фактично й армії не було. Він безстрашно став на оборону Батьківщини. І був тоді дуже потрібний цей сильний і мужній юнак… Сталося тяжке поранення. Лишився Сергій без ноги, яку вирвало разом зі стегном. Та…

Read More

Грають коні підківками, а козаки — шабельками…

slovo

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Стефанії ДОВГАНЬ   Хату розбило, дівчатко вціліло! Є тепер таке поняття: цивільно-військове співробітництво. У цій сфері і працював, і зустрічав гуманітарну допомогу, і з нею — на передову, в зону боїв. Про себе і свою халепу не хочеться говорити. Натомість розповім Вам про те, що спостеріг і пережив. У селі Бердянське батьки попросили, аби ми відправили їхню донечку-інваліда подалі від стрілянини — до села під Маріуполем, до рідні. Ми її і відвезли. Гарне таке дівчатко. Тільки не ходить. Наступного дня повертаємося до батьків… Хату повністю знищено ворожою…

Read More

«Козацька кров нуртує і гуде»

slovo

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО Все добре в мені — від бабусі Сирота при живих батьках: “Не потрібні мені батьки-п’яниці”, — гірко зізнався Дмитро Шишкін. Виховувався хлопець, народжений у селі Самійливці на Запоріжжі, у школі-інтернаті для дітей із мовними проблемами. А головне — бабуся Ніна зігрівала душу дитини. Сказав: “Все добре в мені — від неї”. Дмитро вчився на зварювальника, але недовчився. Навчався військової науки на полігоні біля Львова, вдячний учителю з позивним “Захар”, який навчив керувати і стріляти з гармати “Рапіра”, по-снайперськи точної зброї. Підійшов до нас реабілітолог Олексій…

Read More

Постфронтова інформація

slovo

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО Сила нації Телефонна розмова з моїм давнім героєм із Харківщини Валерієм Кузніченком, прапрадід якого спілкувався зі Сковородою. Сповістив радісно, що їде на спортивні змагання до Харкова. Назва змагань — “Сила нації”. Мужні хлопці, яких війна залишила без рук, ніг, об’єдналися, аби займатися спортом. І ось у травні — перші всеукраїнські змагання! На кшталт параолімпійських. Перемог тобі, Валерію! За Сибіром сонце сходить… Віталій Чуб із Бобровиці (Чернігівщина) був на фронті мінометником. Я слухала у київському шпиталі його гру на сопілці. Він — людина мистецька. Питаю днями…

Read More

«Душу — Богові, життя — Україні, честь — нікому!»

slovo

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО Гарбуз Зайшовши на територію шпиталю, попрямувала до знайомого корпусу гнійної хірургії, де перебувають важкопоранені хлопці. Не встигла привітатися, як завозять щойно прооперованого солдата. Лежить на животі. Ніяких ознак мук, слава Богу. Через хвильку ще заглядає сестра, перевірити, чи все гаразд, зловила рух під ковдрою і наказує: “Гарбуз, не крутитися!” О, то це Гарбуз, а ще й Ярослав Сергійович! Він — киянин, з Оболоні. Йому 27 років. Вчився, та не довчився. Має двох сестричок. Мамі важко, от і пішов на роботу у фірму, а тоді —…

Read More