Медаль — важливо, мораль — важливіше

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Стефанії ДОВГАНЬ Пораділа я, як і всі, успіхам наших АТОвців на спортивних змаганнях у Торонто. Але в бочці меду як завжди ложка дьогтю. Не одразу по тому змогла озватися до Сергійка Ільницького. Це один із наших перших героїв. У 19 років, 2014-го, добровольцем пішов захищати Україну, коли ще ні надійної зброї, ні харчів, фактично й армії не було. Він безстрашно став на оборону Батьківщини. І був тоді дуже потрібний цей сильний і мужній юнак… Сталося тяжке поранення. Лишився Сергій без ноги, яку вирвало разом зі стегном. Та…

Read More

Грають коні підківками, а козаки — шабельками…

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Стефанії ДОВГАНЬ   Хату розбило, дівчатко вціліло! Є тепер таке поняття: цивільно-військове співробітництво. У цій сфері і працював, і зустрічав гуманітарну допомогу, і з нею — на передову, в зону боїв. Про себе і свою халепу не хочеться говорити. Натомість розповім Вам про те, що спостеріг і пережив. У селі Бердянське батьки попросили, аби ми відправили їхню донечку-інваліда подалі від стрілянини — до села під Маріуполем, до рідні. Ми її і відвезли. Гарне таке дівчатко. Тільки не ходить. Наступного дня повертаємося до батьків… Хату повністю знищено ворожою…

Read More

«Козацька кров нуртує і гуде»

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО Все добре в мені — від бабусі Сирота при живих батьках: “Не потрібні мені батьки-п’яниці”, — гірко зізнався Дмитро Шишкін. Виховувався хлопець, народжений у селі Самійливці на Запоріжжі, у школі-інтернаті для дітей із мовними проблемами. А головне — бабуся Ніна зігрівала душу дитини. Сказав: “Все добре в мені — від неї”. Дмитро вчився на зварювальника, але недовчився. Навчався військової науки на полігоні біля Львова, вдячний учителю з позивним “Захар”, який навчив керувати і стріляти з гармати “Рапіра”, по-снайперськи точної зброї. Підійшов до нас реабілітолог Олексій…

Read More

Постфронтова інформація

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО Сила нації Телефонна розмова з моїм давнім героєм із Харківщини Валерієм Кузніченком, прапрадід якого спілкувався зі Сковородою. Сповістив радісно, що їде на спортивні змагання до Харкова. Назва змагань — “Сила нації”. Мужні хлопці, яких війна залишила без рук, ніг, об’єдналися, аби займатися спортом. І ось у травні — перші всеукраїнські змагання! На кшталт параолімпійських. Перемог тобі, Валерію! За Сибіром сонце сходить… Віталій Чуб із Бобровиці (Чернігівщина) був на фронті мінометником. Я слухала у київському шпиталі його гру на сопілці. Він — людина мистецька. Питаю днями…

Read More

«Душу — Богові, життя — Україні, честь — нікому!»

Маргарита ДОВГАНЬ Фото Сергія БОРИСОВСЬКОГО Гарбуз Зайшовши на територію шпиталю, попрямувала до знайомого корпусу гнійної хірургії, де перебувають важкопоранені хлопці. Не встигла привітатися, як завозять щойно прооперованого солдата. Лежить на животі. Ніяких ознак мук, слава Богу. Через хвильку ще заглядає сестра, перевірити, чи все гаразд, зловила рух під ковдрою і наказує: “Гарбуз, не крутитися!” О, то це Гарбуз, а ще й Ярослав Сергійович! Він — киянин, з Оболоні. Йому 27 років. Вчився, та не довчився. Має двох сестричок. Мамі важко, от і пішов на роботу у фірму, а тоді —…

Read More