У щотижневику «Слово просвіти» була опублікована стаття «Якби комп’ютер навчити складати фентезі, у нього вийшло б не гірше, а краще…» (Ч. 30 (667), 26 липня – 1 серпня 2012 року, автор – Світлана Орел, м. Кіровоград). Кіровоградська обласна організація Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» вважає, що ця публікація завдає шкоди її честі, гідності та діловій репутації, а також честі і гідності літераторів, що перебувають в організації. Всі твердження, що містяться в статті, є винятково приватною думкою її автора, С.Орел.

Із приводу статті «Якби комп’ютер навчити складати фентезі, у нього вийшло б не гірше, а краще…» (Ч. 30 (667), 26 липня – 1 серпня 2012 року, автор – Світлана Орел, м. Кіровоград). Кіровоградська обласна організація Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» вважає, що ця публікація завдає шкоди її честі, гідності та діловій репутації, а також честі і гідності літераторів, що перебувають в організації. Всі твердження, що містяться в статті, є винятково приватною думкою її автора, С.Орел.

Із приводу статті «Якби комп’ютер навчити складати фентезі, у нього вийшло б не гірше, а краще…» (Ч. 30 (667), 26 липня – 1 серпня 2012 року, автор – Світлана Орел, м. Кіровоград). Кіровоградська обласна організація Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» вважає, що ця публікація завдає шкоди її честі, гідності та діловій репутації, а також честі і гідності літераторів, що перебувають в організації. Всі твердження, що містяться в статті, є винятково приватною думкою її автора, С.Орел.

Прочитала статтю Олега Чорногуз “Я п’ять років жив в Україні”. Одразу поринула у приємні, теплі спогади про Майдан. Повністю згодна з Олегом Федоровичем про те, що саме 22 листопада 2004 року ми стали Українцями. Віктор Андрійович усі 5 років намагався виховати почуття національної гідності, виплекати національну ідею, відмовитися від принизливого, нав’язливого твердження “молодший брат-малорос”. Ми, Українці багаті історією, яка починає свої витоки ще з часів трипільської культури. Українська нація незламна духом, перебуваючи стільки часу під Австро-Угорщиною, Польщею, Москвою, остання найбільше збиткувалася над нами. Чого варті Емський указ і Валуєвський циркуляр, Батурин? Але найбільшого випробування ми зазнали в роки Голодоморів. Ніде в світі немає такої держави, народу якої штучно створюють Голодомор. У нас таке було: 1921-1922, 1932-1933, а також 1947.Найстрашнішим був 1932-1933… Скільки виморили невинних людей… Завдяки Віктору Ющенку, Голодомор визнали Геноцидом Української Нації. На сьогодні це не актуально. Я не намагаюся ідеалізувати Ющенка, але все ж таки згадаймо ті 5 років, як ми із сірої маси перетворилися на Європейську Націю.

ЗНОВУ БОЯРЧУК БЛАЗНЮЄ?

Спогади… спогади… Зручні важелі для маніпуляцій! Залежно від політичної погоди! Не смішіть тверезих людей і об’єктивних істориків, пане Боярчук! Які ж спогади Андрія Жовтянського правдиві: ті, що оприлюднив його син у жовтні минулого року, чи ті, які написані самим Андрієм Жовтянським і зберігаються в Держархіві Волинської області, друкувалися у районній газеті?
Де правда Андрія Жовтянського?
Ось над чим ми повинні задуматися. Втім, я не дивуюся, що ви, Боярчук, “вигідним” мемуарам вірите як Господу… Інакше з якогось раболіпного переляку не поклонялися б Тадею Булгаріну, не читали б його спекулятивні мемуари, ніби Новітнє Євангеліє. Адже саме цей «мемуарист» народив ідею про те, що української мови немає, саме він цькував Шевченка, Пушкіна, Гоголя.
До речі, я у своїх матеріалах писав саме про Олику адміністративну, ви ж пишете про Олику історичну. І про «Просвіту» ви пишете не про Олицьку, а Олицького району. Невже не знаєте, що село Залісоче перед війною було не Оликою, а окремим населеним пунктом? Наприклад, в 1923 році у цьому населеному пункті мешкало 443 особи, із них — 30 євреїв,а в Олиці тоді було 2777 чоловік, із яких 2480 євреїв. У навколишніх селах мешкало тільки 72 євреї, всі решта — в самій Олиці. Ось на чому ґрунтується моє твердження, що Олика – була єврейським містечком на українській землі. Невже так це важко зрозуміти? (Хоча… Якщо стільки «ляпів» зробити у книжці «Про що мовчить стара Олика», мислити «за допомогою трикутника»,якщо забути навіть ім’я сина Андрія Жовтянського, то можна ще й не таке утнути… У червні 2010 року я звернувся до Волинської обласної організації Національної спілки письменників України з проханням, аби вона навчила свого члена правильно цитувати чужі твори. Схоже, що Боярчука навчили! Але цього замало… ).
Якщо користуватися вашою, пане Боярчук, примітивною логікою, то у міжвоєнний період не було історії Рівненщини,оскільки вона входила до складу Волинського воєводства. Ой-ой! Ваше відкриття невпинно наближається до Нобелівської премії…
Тож, пане Боярчук, ЯК НЕ КРУТИ, а ваші вигадки зшиті білими нитками. Надто все примітивно. Хоча гострота розуму прорізується. Нарешті ви заговорили про Оличчину! Гарне слово! Ось би вам його вжити у безграмотній книзі «Про що мовчить стара Олика» ! А Оличчина – це не просто Олика! І верзти нісенітниці, обґрунтовані на спогадах, — це вельми невдячна справа. Чому? Одні й ті ж люди дуже часто одне й те саме згадують по-різному через певні проміжки часу,залежно від політичної погоди; як вигідно, так і роблять…
Ось, наприклад, вигідно Боярчукові баламутити людей, він і баламутить. Бо язиком ляп-ляп-ляпати – це не в архівах працювати. Хоча тільки в Держархіві Волинської області є 199 не опрацюваних справ Олицької ратуші. Це ж – широке поле діяльності. Дарую вам ідею, поки що для мене зовсім не шановний! Працюйте! Можливо, тоді у вас якийсь принцип виросте. І на дурниці часу не буде. ЯК НЕ КРУТИ,– потрібно сумлінно працювати, а не гадати: у горобця пір’я червоне чи жовто-блакитне ?
ВИСНОВОК: Як казав дід Щукар, пан Боярчук отримав іще один «отлуп»! Чекаємо продовження серіалу «Боярчуківська сірятина»?!

Наразі вельми актуальним є нагадування, що першу серію можна подивитися ось тут:
http://slovoprosvity.org/2010/10/14/трагедія-зветься-«красний-сад»-2/

Сергій ГУПАЛО.
м. Ківерці Волинської області.

А чого ж оператора-постановника забули? Деякі рецензенти вважають, що його робота у цьому фільмі – єдине, на що варто звернути увагу.

Можна погодитись з названими загрозами для держави і нації. Так, вони існують. Але п. Заєць не назвав, на мою думку, найголовнішої загрози – роз’єднаність національно-демократичних сил. Ось де причина провалів в розбудові сильної, демократичної, української (чи не парадокс?) України. Кожен лідер (а чи лідер?) говорить правильні слова, що і як треба робити, а впрягтися в того воза, що зветься Україною, кожен норовить по-своєму. Красномовний приклад цього – останні президентські вибори. Скільки можна наступати на ці ж граблі? Чи усвідомлюють цю загрозу т. зв. лідери – сумніваюсь. За провали в державотворенні протягом двадцятиліття я не маю претензій до комуністів і їх сателітів – це вороги України і українськості – на них чекає праведний суд. Я не маю претензій до регіоналів та їх сипатиків – в їхніх головах ще так багато “совєтської полови”, що тут “Просвіті” ще працювати і працювати. І попередньому президентові, на мою думку, в державотворчій діяльності слід було пріоритетним зробити інформаційний простір України, а не Мистецький арсенал чи Батурин. Я маю претензії до вас лідери отих угрупувань, що в нас чомусь називаються партіями! Це ви винуваті, що на двадцятому році незалежності ще існує загроза нашій державності! Це ви розпорошували нас, виборців, по списках, бюлетнях у вирішальний для держави день! Що має статися, щоб ви позбулися “гетьманських” амбіцій? Сьгодні в Україні існують дві політичні партії (течії, напрямки, рухи) – проукраїнські і антиукраїнські. Про це переконливо свідчать названі п. Зайцем загрози. Тому й політичну діяльність слід вибудовувати в цьому контексті. А політичні “забави” в партії відложити на той час, коли такі загрози зникнуть. Гриценко, Кириленко, Тягнибок, Тимошенко, Ющенко, Матвієнко, Катеринчук, Яценюк та інші – чи чуєте?!!!

Сподіваючись,що коментар прочитають члени ВУТ.осередки, моя пропозиція стосовно акції “Калинова гілка” адресована всім небайдужим,хто щиро шукає відповіді на питання Л.Костенко.
Шановна Любов Василівна!Шановна редакція,редколегія!Шановне ВУТ «Просвіта»!
Здається ,Ви і самі переконалися, що спроба вийти на діалог «письменник-читач»,започаткована в числі 28 тижневика «Слово просвіта»,стор.1 не приведе до отримання від письменників відповіді на правдиві, але гіркі слова,питання Л.Костенко. Ю.Мушкетик пише на 20 році(!!!), коли «Україна над прірвою»,що « ми тільки відновлюємо свою незалежність». А І.Дзюба, « хто потужно вплинув на нашу національну свідомість»( ???!!,це коли нації нема!!!),кличе хвору націю ще й словами Т.Шевченка «борітеся -поборете» .А про хвору націю,про слова Л.Костенко і не згадують. Воістину,» не кажуть уголос»:»Умираючи,умирай».
Чи Ви від них чекали чогось іншого?! І не дочекаєтеся,бо, якщо вони визнають правду Л.Костенко,А.Погрібного і інших,то виникає питання до них:»А де ж були ви,до чого кликали і що робили?» Як постійний читач і виписувач тижневика ,вважаю,якщо сама редакція. редколегія, ВУТ «Просвіта» щиро зацікавлені в отримані відповідей на питання часу,питання Л.Костенко,то йдіть до письменників,політичних,громадських діячів з тими запитаннями ,беріть інтерв.ю. Як у тих,хто поділяє думки Л.Костенко(В.Захарченко,Л.Масенко,Л.Горлач,В.Шовкошитний,М.Голубець ,Л.Пиріг,О.Романчук, і інші),щоб не соромно було перед Л.Костенко,перед часом і Україною,так і до тих,хто буде викручуватися через всякі «але» чи будуть говорити про інше,як Ю.Мушкетик,І.Дзюба(Павличко,Драч,Яворівський,Мовчан,Лук.яненко,Тарасюк,Костенко,Заєць і інші корифеї,які привели до прірви) Інакше,буде чергова балаканина про все,тільки не про хвору націю і як її рятувати,як рятувати Україну.
Залучіть до відповідей осередки ВУТ »Просвіта» ,дайте відповіді недвозначні самі. Дайте слово читачам,широко використовуючи мережу інтернет, електронну пошту. До речі,не завадило би давати в тижневику електронні адреси авторів статей для безпосереднього з ними спілкування,бо спілкування на сторінках тижневика не виходить через замовчування редакцією реакції дописувачів..Це і буде розмова про роботу ВУТ в нових реаліях,до чого ніяк не доходять руки в когось. Не забудьте,будь ласка,про покоління незалежності і його відповіді,щоб переконатися,чи не помиляється часом Л.Костенко,бажаючи бодай десь бачити вихід із безнадійної ситуації.
Поведіть розмову про пропозиції стосовно виховання особистості з огляду на ст..11 Конституції України,стратегію гуманітарної політики, щоб були ж пропозиції від ВУТ на з,їзд,в Міністерство,в НАНУ.ЦЕ теж буде відповіддю на питання Л.Костенко,бо пропозиції ці мають рахуватися із хворобою нації. Але все це,повторюю,якщо є щире бажання. Глянути правді в очі,якщо питання Л.Костенко дійсно болять редакції ВУТ. А якщо його немає,то товчіть воду в ступі і далі разом з Ю.Мушкетиком,І.Дзюбою,Ю.Костенко,І.Зайцем, П.Мовчаном. Не сійте сіль на рани, згадуючи всує Л.Костенко і нагадуючи вкотре про голос вопіющого в пустелі. Тільки не забувайте про афоризм Л.Костенко «страшні слова,коли вони мовчать» А тут маємо замовчування хвороби нації.
Користуючись нагодою,як член ініціативної групи громадянської акції «Калинова гілка» запрошую редакцію,колектив тижневика,осередки ВУТ стати колективними провідниками акції, розповсюджуючи логотип »Українською? Так!»,використовуючи логотип на сторінках газет. Це теж буда б відповідь на питання Л.Костенко. Якщо згодні,то,будь ласка,повідомте на електронну адресу акції чи на мою П,І,Б., поштову адресу людини,яка буде організатором,отримає наклейки,а також повідомте,які контакти тієї людини можна вказати на сайті акції (телефон,адресу поштову чи електронну).
Акція має стати ,можливо,першим кроком до одужання нації через подолання гріха байдужості,зневіри,приреченості,самозадоволення,очікування, до протистояння поширенню пошесті,зраді рідної мови.
З пропозиціями по вихованню особистості через розвиток національної самобутності,по стратегії гуманітарної політики, із словами акції підемо на серпневі наради освітян,на перші уроки в школах,лекції в ВУЗах під гаслом «Без мови немає нації!»,переконуючи про нагальність викладання української мови не тільки і не стільки як предмету,а використовуючи її як могутній засіб по вихованню особистості,національної свідомості,переконуючи вчителів,викладачів ,українців за національністю ,самим змінити своє ставлення до української мови,користуватися нею як робочою повсякчасно,своїм прикладом ведучи за собою молодь. Поведемо таку розмову на сторінках тижневика. Це теж буде відповіддю на питання Л.Костенко. Дякую за увагу.
Леонід Пінчук,шанувальник і дописувач А.Погрібного,член ініціативної групи громадянської акції «Калинова гілка» ,Миколаїв,тел.(0512)252884

Не вірю Брюховецькому. Виглядає на гнилу брехню – заборонений прийом з метою “розібратися” із талановитим конкурентом.
Хоча ми вже звикли нічому не дивуватися, та все ж хотілось би, щоб у середовищі, так би мовити, “інтелігенції” не використовували подібні методи. Це ж стосується і газети – ганьба друкувати подібні “дописи”, навіть не зробивши спроби довідатися, звідки вітер дує…