Володимир СВЯТНЕНКО, м. Брусилів У сучасному інформаційному просторі Івана Огієнка представляють передусім як науковця, православного митрополита, міністра уряду УНР, ректора Кам’янець-Подільського університету, а також автора найбільш поширеного перекладу Біблії українською мовою. Натомість літературна спадщина видатного українця досі вивчена недостатньо. Дотепер твори Івана Огієнка не внесені до шкільних і університетських програм (за винятком кількох спеціалізованих курсів з підготовки філологів), їх майже не перевидають, а відтак вони невідомі широкому колу поціновувачів красного письменства. Заслуговують на повагу огієнкознавці М. Тимошик і Є. Сохацька, літературознавці В. Атаманчук, В. Біляцька, В. Поліщук і Н. Лізниченко,…

Read More

Ганна АНТИПОВИЧ (ДЕНИСКО), заслужена журналістка України Я подоброму заздрю полтавському краєзнавцеві Григорієві Титаренку, який не відкладав на потім пізнання рідного краю, а багато років збирав матеріали і щойно видав книгу “Історія села Чернечий Яр 50х років ХХ століття” (Біла Церква, 2021), присвячену 350річчю першої літописної згадки про Чернечий Яр, а ще – пам’яті Панаса Яковича Михайлика, краєзнавця і патріота рідного краю, який мріяв написати історію цього мальовничого села. У підзаголовку книги читаємо: “Спроба написання тогочасної історії села, іноді з поглядом у віддаленіші роки (де була така можливість), а інколи цей…

Read More

Галина Лисенко, с. Шевченкове, Черкаська обл. Підбиті підсумки XXIV міжнародного конкурсу ім. Мирона Утриска (м. Турка, Львівська обл.), відбулося урочисте нагородження переможців. На розгляд журі надійшли 54 книги 32х авторів. У номінації “Проза” лавреатом першої премії став шевченкознавецьдослідник Микола Лисенко – за книгу “Коріння Шевченкового роду”. Довгий час автор книжки працював над створенням родоводу Шевченка, який понад усе мріяв про власну родину і завжди турбувався про своїх братів та сестер. Дослідник тривалий час листувався з нащадками роду Шевченка з близького і далекого зарубіжжя, багато працював у бібліотеках і архівах України…

Read More

Михайло ЗІНЧЕНКО, м. Балта Ще не розвіявся запах друкарської фарби від примірників нещодавно випущеного третього номера літературного альманаху “Балтське коло”. За підтримки Балтської міської ради його вже третій рік поспіль випускає група балтських літераторів і журналістів – членів місцевого осередку Ліги незалежних українських письменників ім. Павла Чубинського. Упорядник і редактор альманаху – відомий не тільки у Балті журналіст і поет Михайло Гершкович. Новий випуск відкривається публіцистичною статтею місцевого філолога й публіциста Бориса Ступака “Хто хазяйнуватиме на українській землі?”, у якій автор ділиться актуальними міркуваннями щодо проблеми впровадження ринку землі. Під…

Read More

У 49-му числі газети ми писали про прем’єру вистави “Безталанна” у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Роль Варки у цій виставі виконує Христина Федорак. Сьогодні Христина – гостя “СП”. – Що можете розповісти про співпрацю з режисером Іваном Уривським? – “Безталанна” – це наша третя спільна робота у Театрі Франка. А до цього була “Олеся. Забута історія кохання” у Київському театрі “Золоті ворота”. Іван тоді ще працював в Одесі і приїхав, аби ввести мене у роль Мануйлихи у цій виставі. Тоді ми й познайомилися. Він надзвичайно талановита людина.…

Read More

Муніципальна чоловіча академічна капела імені Левка Ревуцького представила прем’єру музичнолітературної вистави “Іван Миколайчук. Клаптики з пісень і долі”. До участі у проєкті запросили легендарне тріо “Золоті ключі” у складі народних артисток України Марічки Миколайчук, Ніни Матвієнко та Валентини Ковальської. Цього вечора слухачі мали змогу не лише почути знакові для видатного актора та режисера пісні, а й дізнатися багато маловідомих сторінок його творчої біографії. Розпочали програму улюбленою піснею Івана Миколайчука “Терен, мати, коло хати”. Саме любов до народної музики, за спогадами Івана Миколайчука, стала вирішальною у виборі професії. “Я пас вівці,…

Read More

У концертній студії Будинку звукозапису Українського радіо нещодавно відбувся концерт “Різдво з бандурою”. Від дотику пальців визнаного Майстра, народного артиста України Романа Гриньківа до струн цього унікального інструменту по студії Будинку звукозапису розлилося сріблясте музичне мереживо, що наповнило душі слухачів святковим настроєм. Відчувалося, що виступає бандурист зі світовим іменем, який брав участь у записі альбому Єгуді Менухіна і концертував разом з Елом ді Меолою. Співала чудова дружина Романа Гриньківа – Лариса Дедюх, а також грали Олексій Корчагін (шві, дудук, флейта, бансурі) та Ігор Ковальчук (віолончель). Розпочали вечір колядкою “Що то…

Read More

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора У Центральному будинку художника НСХУ відкрили Всеукраїнську різдвяну виставку, на якій представлені роботи найкращих сучасних українських художників, створені переважно в останні роки. Святкового настрою на відкритті заходу додав виступ учасників вокально-хорової студії при Національному академічному українському народному хорі імені Григорія Верьовки, які відтворили українські народні традиції та обряди. – Сьогодні переживаємо непрості часи, але головне, що ми згуртувалися, – наголосив голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський. – Хочу побажати, щоб у кожній українській родині були мир, злагода й добро, а сучасне українське мистецтво дарувало людям…

Read More

Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України Завершується 2021-й рік. Сто років тому українці, не зумівши зберегти відновлену державу, постали перед новими катастрофами: народ заганяли в нове “союзне” ярмо російського більшовизму; починався перший голод-геноцид. Антимосковська, самостійницька течія не змогла перемогти політичне, культурне, мілітарне москвофільство. Державність втрачено, хоча історичну ідею відновлення Української держави було збережено як найвищу національну мету, яку вдалося реалізувати 1991-го. Проте москвофільство, як невмираюча гідра, нікуди не зникло, продовжуючи бути руїною і загрозою для українського поступу. Події на Майдані, в Криму, на Донбасі є тому підтвердженням. Лише здолавши цю реакційну…

Read More

Друзі! Тижневик “Слово Просвіти” — один із небагатьох нині існуючих островів незалежного українського ­слова в інформаційному морі — за ­певного “сприяння” нашої влади ­опинився на межі припинення свого ­існування. І тільки ми самі — ті, хто любить, ­шанує і цінує українське правдиве і об’єктивне слово, можемо ­допомогти тижневику. Будь-яка фінансова ­підтримка видання — це вагомий внесок в українську справу. Тож подаємо Вам наші банківські реквізити: АТ “Альфа-Банк”, р/р UA 30 300346 0000026002016994001; отримувач: ГО “Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка; код ЄДРПОУ/ІНН: 00031756. Призначення платежу заповнюється платником так, щоб надати повну інфор­мацію про платіж.…

Read More